Справа №2-2595/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2007 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді Ванівського О.М.
при секретарі Грицко P.P.
з участю представника позивача ОСОБА_1
з участю представника відповідачів ТзОВ «Магік», ПП «Лічнов» та ОСОБА_3-Косенка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магік», Приватного підприємства «Лічнов», ОСОБА_3 про визнання рішення загальних зборів недійсними
встановив:
Позивачка звернулась з позовом до Приватного підприємства „Лічнов", Товариства з обмеженою відповідальністю „Магік" та гр. ОСОБА_3 про визнання рішень ПП „Лічнов та загальних зборів учасників ТзОВ „Магік" недійсними.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 07.09.1986 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_3. У травні 1999 року на ім'я її чоловіка було створено приватне підприємство „Лічнов". Керівником цього підприємства також був ОСОБА_3Посилаючись на ст. 16 Закону України „Про власність" та ст.ст. 22, 23 Кодексу про шлюб та сім'ю вважає, що згадане підприємство перебуває у спільній сумісній власності подружжя та розпорядження його майном повинно відбуватись за спільною згодою.
Позивачка зазначає, що станом на листопад 2002 року ПП „Лічнов" було власником частки в розмірі 60 % від статутного фонду ТзОВ „Магік". Будучи керівником ПП "Лічнов" - ОСОБА_3 без згоди Позивачки прийняв рішення про вихід підприємства з числа учасників ТзОВ „Магік" та уступку частини належної підприємству частки третім особам. При цьому, як зазначає Позивачка, за результатами рішення у власності ОСОБА_3 залишалось лише 30 % статного фонду ТзОВ „Магік". Будь-якої компенсації за зменшення розміру частки отримано не було.
В подальшому позивачка зазначає, що 30.11.2002р. на загальних зборах ТзОВ „Магік" було розглянуто заяву та рішення ОСОБА_3 як керівника ПП „Лічнов" на яких вирішено: задовольнити заяву ПП „Лічнов", в особі директора ОСОБА_3, про вихід з ТзОВ „Магік" та передати частки учасників в Статутному фонді ОСОБА_3 в розмірі 30% та ще 30 % третім особам; внесено у зв'язку з цим зміни до установчої угоди та Статуту ТзОВ „Магік", виклавши їх у новій редакції; затверджено нову редакцію Установчої угоди і Статуту Товариства. Доручено провести державну реєстрацію змін до установчих документів. 17.11.2002р. вказані зміни були зареєстровані. В результаті вищеописаних дій, Позивачка вважає, що частка у статутному фонді ТзОВ „Магік", яка належить подружжю Лічнових на праві спільної сумісної власності, зменшилась вдвоє. Позивачка стверджує, що згоди на проведення вказаних дій чоловіку не давала та про їх здійснення їй відомо не було.
З урахуванням зазначеного, позивачка переконана, що рішення ПП „Лічнов", а також рішення загальних зборів учасників ТзОВ „Магік" від 30.11.2002р. (п.2 та 3 Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ „Магік") прийняті всупереч ст. 16 Закону України „Про власність", ст.ст. 22, 23 Кодексу про шлюб та сім'ю, тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 48 ЦК України (в редакції 1963р.)
У судових засіданнях представник позивачки позов підтримав з мотивів зазначених у позовній заяві.
Представник ТзОВ „Магік" проти позову заперечив з мотивів зазначених у запереченні на позовну заяву. Зокрема в обгрунтування заперечень зазначає, що ПП „Лічнов" згідно чинного законодавства України, зокрема ст. 91 ЦК України, ч.3, ст.26 ЦК, є
2
юридичною особою, яка здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, тобто згідно України - усі майнові права, що встановлені Цивільним Кодексом та іншими законами. Тому, юридична особа має право укладати різного роду правочини, в тому числі вступати та виходити з числа учасників інших юридичних осіб (ст. 114 ЦК України). На думку представника ТзОВ „Магік", ПП „Лічнов" як юридична особа, скориставшись своїм правом спочатку виступило учасником ТзОВ „Магік", а пізніше вийшло з числа учасників.
Також ТзОВ „Магік" зазначає, що підписуючи рішення про вихід ПП „Лічнов" з числа учасників ТзОВ „Магік" громадянин ОСОБА_3 діяв від імені та як представник юридичної особи ПП „Лічнов", а не від свого власного імені, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Тому ТзОВ „Магік", вважає, що в даному випадку громадянин ОСОБА_3 розпоряджався не спільним майном подружжя, а майном юридичної особи ПП „Лічнов", на що згоди його дружини - Позивачки не потрібно.
Представник ТзОВ „Магік" стверджує, що хоч і громадянин ОСОБА_3 був засновником ПП „Лічнов", згідно ст. 96 ЦК України, останнє самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном. Тому учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Свої заперечення ТзОВ „Магік" також обґрунтовує з посиланням на ч.2, ст.65 Сімейного кодексу України (ч.2, ст.23 КпШС України), ч. 2, ст. 128 ЦПК України та стверджує, що усі оспорювані Позивачкою рішення були прийняті в 2002 році і на даний час уже закінчився строк позовної давності на звернення до суду за визнанням їх недійсними.
Представник ПП „Лічнов" проти позову заперечив, вважає спірні рішення законними і підстави для визнання судом їх недійсними відсутні. У судових засідання представник ПП „Лічнов" підтримав процесуальну позицію ТзОВ „Магік".
Гр. ОСОБА_3 проти позову заперечив, підтримавши процесуальні позиції ПП „Лічнов" та ТзОВ „Магік".
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
З 07 вересня 1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі.(а.с.5). 14 травня 1999 року було зареєстровано Приватне підприємство „Лічнов". Згідно п.1.1. Статуту підприємства воно засновано на власності ОСОБА_3.
Статтею 16 Закону Україну „Про власність" передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Стаття 22 Кодексу про шлюб та сім'ю встановлює, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Враховуючи зазначені норми, суд прийшов до висновку, що набуті в наслідок утворення ОСОБА_3 ПП „Лічнов" корпоративні права перебувають у спільній сумісній власності подружжя Лічнових. З цього випливає, що права передбачені Статутом ПП „Лічнов" та визначені в Законі України „Про підприємства Україні" стосуються як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2.
Судом встановлено, що у листопаді 2002 року Приватному підприємству „Лічнов" належала частка в розмірі 60% у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Магік". Керівником Приватного підприємства „Лічнов" був сам ОСОБА_3 У листопаді ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора підприємства, приймає рішення про вихід підприємства з числа учасників ТзОВ „Магік" та передачу частки, підприємства: собі (ОСОБА_3) - в розмірі 30%, ОСОБА_4 - в розмірі 6,67%; ОСОБА_6 - в розмірі 6,67%; ОСОБА_5 - в розмірі 6,66%; ОСОБА_7 - 10%. Також ОСОБА_3 надсилає заяву ТзОВ „Магік" про вихід з товариства.
3
30 листопада 2002 року проведені загальні збори учасників ТзОВ „Магік", на яких було розглянуто вищезазначені заяву та рішення ПП „Лічнов". На зборах ТзОВ „Магік" було вирішено:
- пункт 2 Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ „Магік" від 30.11.2002р. -
задовільнити заяву ПП „Лічнов", в собі директора ОСОБА_3, про вхід з Товариства та
передати частку учасника ПП „Лічнов" в Статутному фонді громадянам України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та іноземним громадянам
ОСОБА_8 та ОСОБА_7;
- пункт 3 Протоколу - внести зміни до установчої угоди та Статуту Товариства, виклавши їх
у новій редакції. Затвердити нову редакцію Установчої угоди і Статуту Товариства.
Доручити державну реєстрацію змін до установчих документів ОСОБА_3 або його
представнику.
Державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ „Магік" проведено 17.12.2002 року.
В результаті прийнятого директором ОСОБА_3 рішення про вихід ПП „Лічнов" з числа учасників ТзОВ „Магік", а також задоволення загальними зборами учасників ТзОВ „Магік" заяви про вихід та затвердження нової редакції установчої угоди, статуту та проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТзОВ „Магік", ПП „Лічнов" позбулось у листопаді-січні 2002 року частки в розмірі 60 % у статутному фонді ТзОВ „Магік". Будь-якої компенсації за відчуження належної підприємству частки воно не отримало.
Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, підприємству надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України.
Згідно п. 2.1 метою створення Підприємства є задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в його продукції, роботах і реалізація на основі одержаного прибутку соціальних та економічних інтересів власника і працівників підприємства. Враховуючи, що підприємство засноване на власності подружжя Лічнових, його діяльність повинна враховувати соціальні та економічні інтереси як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 Зазначене спростовує твердження Відповідачів про відсутність порушених прав та інтересів позивачки.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", оскільки юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених статутом цілей її діяльності, угода, укладена нею в суперечності з цими цілями, є в силу ст. 50 ЦК недійсною, незалежності від наявності вини її учасників.
Статутом ПП „Лічнов" не передбачено право директора безоплатно передавати громадянам матеріальні цінності. Корпоративні ж права власника ПП „Лічнов" належать подружжю Лічнових. Враховуючи відсутність в матеріалах справи дозволу ОСОБА_3 та ОСОБА_3 рішення ПП „Лічнов" про передачу своєї частки третім особам, здійснено з порушенням п.6. ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні" та в супереч меті підприємства, яка визначена у п. 2.1 Статуту, рішення ПП „Лічнов" про вихід з числа учасників та передачу частки третім особам підлягає визнанню недійсним.
Судом встановлено та сторонами не спростовано той факт, що ОСОБА_2 участі у прийнятті спірних рішень не брала та про їх проведення дізналась у квітні 2007 року, а тому у ТзОВ „Магік" були відсутні правові підстави для прийняття спірних рішень, які визначені у п. 2 та 3 Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ „Магік" від 30 листопада 2002р.
Враховуючи вищевказані обставини, суд прийшов до висновку, що спірні рішення прийняті з порушенням ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю та п.6. ст. 10 Закону України „Про підприємства в Україні", які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а тому позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню на підставі ст. 48, 50 ЦК України (в редакції 1963р.)
З огляду на зазначене, твердження Відповідачів про те, що рішення про вихід з числа учасників ТзОВ „Магік" прийнято директором ПП „Лічнов", який представляв інтереси останнього та розпоряджався майном підприємства, а не майном подружжя Лічнових, не
4
може бути підставою для відмови в задоволені позовних вимог Позивачки. А посилання відповідачів на ст.ст. 26, 91, 92, 96, 114 ЦК України (у редакції 2003 року), норми якого не поширюються на спірні правовідносини, є безпідставним.
Посилання Відповідачів на пропуск строку позовної давності не може підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, оскільки судом задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про поновлення строку позовної давності з мотивів наведених в ухвалі суду від 27.06.2007р.
Керуючись ст.ст. 10,11,57,60,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст. 16 Закону України «Про власність», ст.ст.22,23 «Кодексу про шлюб і сім'ю», ст.ст.48,50,76,80 ЦК України (в редакції 1963 р.), ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні» суд, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного підприємства „Лічнов", Товариства з обмеженою відповідальністю „Магік" та ОСОБА_3 про визнання рішень ПП „Лічнов та ТзОВ „Магік" недійсними - задоволити повністю.
Визнати недійсним рішення ПП „Лічнов" про виведення ПП „Лічнов" з числа учасників ТзОВ „Магік" та передачу частки в розмірі 60 % в статутному фонді ТзОВ „Магік" третім особам.
Визнати недійсним рішення про задоволення заяви ПП „Лічнов" в особі директора ОСОБА_3 про вихід з ТзОВ „Магік" та передачу частки учасників третім особам (п. 2 Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ „Магік" від 30 листопада 2002р.).
Визнати недійсним рішення про внесення змін до установчої угоди та Статуту ТзОВ „Магік", викладення їх у новій редакції, затвердження нової редакції Установчої угоди і Статуту ТзОВ „Магік" та доручення проведення реєстрації цих змін ОСОБА_3 або його представнику (п. 3 Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ „Магік" від 30 листопада 2002р.).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.