Справа №22-ц-3399/11Головуючий у І інстанціїТиханський О.Б.

Категорія20Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.

24.06.2011

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2011 року колегія  суддів  судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді –Приходька К.П.,

суддів -                      Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі -       Мариняко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу Держкомзему у місті Українка, третя особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив для  забезпечення вказаного вище позову накласти арешт на земельну ділянку площею 1,0000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, здійснено реєстрацію договору дарування на ОСОБА_4, згідно технічної документації на державний акт серії ЯД №715556 для ведення індивідуального садівництва.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області суду від 14 лютого 2011 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на зазначену вище земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що ухвалою суду порушуються її права та законні інтереси, просить її скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права.   

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.    

Відповідно до ст.151 ЦПК України  суд за заявою осіб,  які беруть участь у справі, може вжити заходи  забезпечення  позову. Забезпечення  позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити  неможливим  виконання рішення  суду.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом до ОСОБА_3,  ОСОБА_4, відділу Держкомзему у місті Українка, третя особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним та визнання права власності на неї.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 зазначив, що відповідач, порушуючи умови договору дарування, зареєстрував спірну земельну ділянку на своє ім’я, а тому в будь-який час має можливість продати її або іншим шляхом розпорядитися нею на власний розсуд, що може утруднути або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення судом його позову.     

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Вид забезпечення позову (накладення арешту на спірну земельну ділянку) відповідає позовним вимогам ОСОБА_2

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Що стосується доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд не врахував її майнові права на спірну земельну ділянку та її переважне право при купівлі цієї земельної ділянки, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки ОСОБА_1 не є власником спірної земельної ділянки, договір про завдаток не породжує майнових чи інших прав на дану земельну ділянку, в тому числі на її купівлю, а відтак права заявника накладенням арешту не порушені.     

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий  

          Судді