Справа №22-ц-3619/11Головуючий у І інстанціїГалич Ю.М.
Категорія40Доповідач у 2 інстанції Яворський
20.06.2011
УХВАЛА
Іменем України
08 червня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Яворського М.А.
суддів: Ігнатченко Н.В., Коцюрби О.П.
при секретарі Соловйову А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 та просила суд провести поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме житлового будинку та господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_1. Позивачка просила виділити їй приміщення : коридор 1-1 розміром 6.7 кв.м., кухню 1-2 розміром 13.9 кв.м., кладовку 1-3 розміром 2.9 кв.м., та 1\2 частини житлової кімнати 1-4 площею 29 кв.м., а відповідачу у справі решту приміщень, просила також встановити порядок користування земельною ділянкою біля вказаного житлового будинку.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що в період з 04 листопада 1984 року по 01 липня 2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем у справі. І за цей час вони з відповідачем як подружжя на спільні кошти побудували житловий будинок та господарські споруди на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка рішенням зборів уповноважених колгоспу ім. 1 травня с. Винарівка від 15 грудня 1984 року була виділена ОСОБА_3 під забудову житлового будинку. Рішенням виконкому Ставищенської селищної ради від 28 квітня 1985 року земельну ділянку із земель колгоспу ім. 1 Травня, площею 700 кв. м. було виділено ОСОБА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку.
Так як через деякий час після припинення шлюбу відповідач став їй чинити перешкоди у користуванні спільним майно - будинком та став оспорювати її права на частину вказаного будинку, тому вона просила у судовому порядку вирішити вказаний спір та задовольнити її позовні вимоги.
При розгляді вказаної справи позивачка уточнила позовні вимоги та з врахування проведеної будівельно-технічної експертизи просила суд провести розподіл спірного будинку згідно будівельно-технічної експертизи та виділити їй частину будинку і господарських будівель згідно варіанту № 4 додатку № 4 цієї експертизи, що пропонується виділити першому співвласнику.
Відповідач у справі ОСОБА_3 заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 подав заяву про застосування строків позовної давності та просив суд відмовити у задоволенні позову з вказаних підстав.
Під час розгляду справи 08 квітня 2011 року відповідач також подав до суду заяву в якій просив провести розподіл спірного будинку згідно будівельно-технічної експертизи та виділити йому частину будинку і господарських будівель згідно варіанту № 4 додатку № 4 цієї експертизи, що пропонується виділити першому співвласнику, а позивачці інші приміщення.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 12 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Проведено поділ житлового АДРЕСА_1 між позивачкою та відповідачем та виділено ОСОБА_2 у власність в жилому будинку: житлову кімнату 1-4 площею 20, 5 кв. метри, житлову кімнату 1-5 площею 9,5 кв.м, господарські будівлі - літню кухню-сарай "Б-1" (частину), погріб "Б/пг", тамбур "б", навіс "б1", 1/2 частину огорожі №3, загальною вартістю в домоволодінні 88530 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять) гривень, що становить 52/100 частини від вартості будинку з господарськими будівлями і спорудами.
Виділено ОСОБА_3 у власність в житловому будинку –коридор 1-1 площею 6,7 кв. метри, кухню 1-2 площею 13,9 кв. метри, кладову 1-3 площею 2,9 кв. метри, житлову кімнату (частину) 1-4 площею 8,8 кв. метри, житлову кімнату 1-6 площею 9,6 кв. метри, господарські будівлі –літню кухню-сарай "Б-1" (частину), вбиральню "В-1", ворота №1, хвіртку №2, цоколь №4, 1\2 частину огорожі №3, загальною вартістю в домоволодінні 83028 (вісімдесят три тисячі двадцять вісім) гривень, що становить 48/100 частину від вартості будинку з господарськими будівлями і спорудами.
Покладено на позивача ОСОБА_2 виконання наступних ремонтно-будівельних робіт: в житловому будинку (літера А-1) зробити перегородку в житловій кімнаті позначеній на плані забудови під №1-4, площею 29,3 кв. метри на відстані 2,45 метри від лівої крайньої стіни від входу в дану кімнату таким чином, щоб ОСОБА_3 відійшла частина площею 8, 82 кв. метри.
Покладено на відповідача ОСОБА_3 виконання наступних ремонтно-будівельних робіт:
- в житловому будинку (літера А-1) замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 (коридор) площею 6, 7 кв. метри та 1-4 (житлова кімната), площею 29,3 кв. метри;
- в житловому будинку (літера А-1) замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-6 (житлова кімната) площею 9, 6 кв. метри та 1-4 (житлова кімната), площею 29,3 кв. метри.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2751 гривню різниці у вартості часток .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1032 гривні вартості експертизи та 60 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 1092 гривні.
Земельну ділянку залишено у спільному користуванні.
Позивачка ОСОБА_2 не погоджуючись із вказаним рішенням суду, а саме з варіантом розподілу вказаного будинку просила рішення суду першої інстанції змінити та з врахуванням наявності на її утримання двох дітей виділити їй у користування частину будинку і господарських будівель згідно варіанту № 4 додатку № 4 цієї експертизи, що пропонується виділити першому співвласнику.
Відповідач у справі ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду та просить його скасувати та постановити нове рішення у справі про відмову у зад ловленні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги позивачки та відповідача задоволенню не підлягають з таких підстав.
Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені ст. 71 Сімейного кодексу України. Частиною першою цієї статті встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
При розгляді справи було встановлено, що сторони 04 листопада 1984 року зареєстрували шлюб та мають спільних дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 01 листопада 2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
В судовому засіданні сторони узгодили обсяг майна, набутого в шлюбі та його вартість.
Щодо поділу частини майна - автомобіля ВАЗ-2106, 1977 року випуску, шасі НОМЕР_1 сторони досягли згоди та провели його поділ шляхом передачі автомобіля в натурі ОСОБА_3 та сплати ним ОСОБА_2 компенсації вартості 1\2 частини вказаного автомобіля в сумі 500 доларів США.
Щодо визначення вартості та поділу домоволодіння по вулиці Тракторній, 34 в смт. Ставище, Київської області сторони згоди не досягли, у зв’язку з чим судом було призначено будівельно-технічну експертизу, яку було проведено 25 лютого 2011 року експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та встановлено вартість вказаного домоволодіння в розмірі 191718 грн. та визначено варіанти поділу вказаного житлового будинку та господарських споруд між сторонами виходячи із рівності часток по ? частині кожному.
Визначаючи порядок поділу вказаного житлового будинку та господарських споруд за варіантом №4 додаток №4, та виділяючи частину приміщень як першому співвласнику відповідачу ОСОБА_3, суд мотивував своє рішення тим, що відповідач постійно проживає у спірному будинку та працює в смт. Ставище Київської області, іншого житла немає, позивачка та неповнолітній син сторін у спірному будинку не проживають, питання про їх вселення у спірний будинок з 2007 року по даний час не ставили і не ставлять, позивачка працює і проживає в м. Києві, неповнолітній син навчається в м. Києві та проживає разом з матір'ю в м. Києві, а тому позивачці слід виділити приміщення, що пропонуються другому співвласнику по варіанту №4 додатку №4.
Колегія суддів погоджується з варіантом поділу майна, визначеним судом першої інстанції, оскільки такий варіант поділу майна відповідає інтересам обох сторін та є максимально можливим варіантом розподілу майна в натурі, з урахуванням права кожної сторони спору на 1\2 частину майна.
Разом з тим доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність рішення суду першої інстанції в частині не застосування судом строків позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції перевірив зазначені мотиви відповідача та обґрунтовано прийшов до висновку проте, що відповідач у справі не оспорював до листопада 2007 року право позивачка на її частку у будинку, що підтвердив у суді першої інстанції і свідок ОСОБА_6 а тому відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України початок перебігу строку розпочався саме з листопада 2007 року коли відповідач почав перешкоджати позивачці користуватися вказаним будинком.
Посилання в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_3 на матеріали перевірки Ставищенським РВ ГУМВС України в Київській області звернень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути підтвердженням пропуску строку позовної давності, оскільки вони не містять посилання на оспорювання відповідачем права позивачки на спірний житловий будинок, а є підтвердженням лише виникнення суперечок з підстав неприязних відносин, що склалися між сторонами у справі та є підтвердженням поважності не проживання позивачки у спірному житловому будинку.
При розгляді вказаної справи відповідачем подано заяву про виділення йому 1\2 частини житлового будинку за варіантом №4 додатку №4 проведеної судової будівельно-технічної експертизи, тим самим відповідач підтвердив права позивачки на ? частину спірного будинку.
Інші доводи апелянтів щодо незаконності рішення суду першої інстанції не містять посилання на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства що призвели до не правильного вирішення спору.
Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і об’єктивно з’ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 209 ч.3, 303, 307 , 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 12 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: