Справа №22-а-557/11Головуючий у І інстанціїВознюк С.М.
Категорія63Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.
16.06.2011
УХВАЛА
Іменем України
11 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2008 року позивач звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування послалась на те, що вона має статус дитини війни, тому на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01 січня 2006 року вона має право щомісячно до пенсії за віком отримувати надбавку у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Протягом 2006-2007 років відповідач не виплачував вказану надбавку позивачці. У 2008 році відповідач виплачував позивачу надбавку до пенсії в обмеженому розмірі тільки 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року в сумі 2733,30 грн. та за 2008-2009 роки.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо неперерахування та виплати позивачу як дитині війни щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 24.11.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 28.04.2009 року. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 24.11.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 28.04.2009 року, виходячи з розміру визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше визначених сум допомоги. У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду повністю та постановити нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Борисполі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, така надбавка їй виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року, пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року дію статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 208 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області - відхилити.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.
Головуючий:
Суддя: