Справа №22-а-484/11Головуючий у І інстанціїМельник О.О.

Категорія63Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.

16.06.2011

УХВАЛА

Іменем України

11 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

            головуючого судді: Приходька К.П.,

            суддів: Таргоній Д.О.,  Верланова С.М.,

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити соціальні виплати,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2009 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати відмову відповідача щодо перерахунку їй соціальної допомоги, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 3891,90 грн.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача по відмові в перерахунку та виплаті позивачу соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до розміру, передбаченому чинним законодавством України неправомірними. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 31 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В апеляційній скарзі УПФУ у Бориспільському районі Київської області просить скасувати постанову суду та постановити нову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

           Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон вустановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

          Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Білоцерківському районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, така надбавка їй виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивачки на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

           Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Постановляючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 208 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області - відхилити.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2009 року  - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.

Головуючий:                                    

Судді: