Справа №22-а-879/11Головуючий у І інстанціїКолодко Л.В.
Категорія63Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.
16.06.2011
УХВАЛА
Іменем України
18 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Таргоній Д.О., Верланова С.М.,
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області 15 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2009 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати відмову відповідача в перерахунку соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірною та зобов’язати відповідача нарахувати їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 4471,20 грн. .
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову відповідача у перерахунку соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.06.2008 року по грудень 2008 року. Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 01.06.2008 року до 30.12.2008 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, така надбавка йому виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 208 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області - відхилити.
Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого адміністративного суду України після набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: