Справа № 2-268 2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 травня 2007 року                                               Березанський районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючої-судді                                               - Старчеус О.П.

при секретарі                                                                   - Максименко С. Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,  мотивуючи тим,  що 01 листопада 2005 року вона позичила відповідачу 20000 дол. США,  що еквівалентно 101000 грн.,  котрі той повинен був повернути їй до 01 січня 2007 року.

Посилаючись на те,  що в зазначений термін відповідач борг не повернув,  позивачка просить стягнути на її користь в рахунок боргу 20000 дол. США,  що еквівалентно 101000 грн.,  а також судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала. Суду пояснила,  що на прохання свого чоловіка вона 01 листопада 2005 року позичила ОСОБА_2  20000 дол. США. Гроші вона передавала йому в кабінеті свого чоловіка,  там же ОСОБА_2  написав їй розписку. На цій розписці свої підписи поставили в присутності ОСОБА_2  працівники банку Вознесенська та Яцкова.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Суду пояснив,  що ніяких грошей позивачка йому не передавала. Цю розписку він написав на прохання чоловіка позивачки ОСОБА_3 Він пояснив йому,  що ця розписка йому потрібна,  щоб комусь показати зі своїх кредиторів. Він говорив йому,  що з цього приводу у нього не буде проблем.  Розписку він писав ОСОБА_3 в с Новофедорівці,  коли той приїздив до нього на роботу разом з позивачкою. Він по одній розписці дійсно брав у ОСОБА_3 гроші,  але коли він віддав йому борг,  то той повернув йому розписку.

Вислухавши пояснення сторін,  свідків,  дослідивши письмові докази по справі,  суд вважає,  що позовні вимоги підлягають задоволенню по слідуючим підставам.

Судом встановлено,  що між сторонами виникли цивільно-правові відносини,  регульовані нормами зобов"язального права.

Те,  що між сторонами було укладено договір позики підтверджується розпискою ОСОБА_2 ,  з якої вбачається,  що він взяв в борг у ОСОБА_1 20000 дол. США,  які зобов'язується повернути до 01 січня 2007 року (а.с.  4).

У відповідності до  ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 2  ст.  1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,  який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили,  що восени 2005 року на прохання ОСОБА_3,  в його робочому кабінеті,  вони засвідчили своїми підписами боргову розписку ОСОБА_2  Все це відбувалося в присутності ОСОБА_2  та ОСОБА_1 в кабінеті ОСОБА_3 Вони бачили,  що гроші лежали на столі. Ніяких заперечень з приводу розписки від ОСОБА_2  не надходило.

Стаття 1049 ЦК України передбачає повернення позичальником позикодавцеві позики (грошові кошти у такій самій сумі або речі,  визначені родовими ознаками,  у такій самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку що встановлені договором.

Відповідно до  ст.  ст.  525,  526,  530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк його виконання. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно  ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З розписки ОСОБА_2  вбачається,  що позика повинна бути повернута до 01 січня 2007 року.

Оскільки відповідач в зазначений термін не повернув борг,  то суд вважає за необхідне задовольнити позов і стягнути з відповідача на користь позивачки 20000 дол. США,  що еквівалентно 101000 грн.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те,  що позивачка не передавала йому гроші,  і що ним її чоловіку була написана тільки розписка про борг,  оскільки відповідно до  ст.  1051 ЦК України у випадках,  коли договір повинен бути укладений у письмовій формі,  позичальник не має права доводити його безгрошевість шляхом свідоцьких показань.

Згідно ч. 1  ст.  1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі,  якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,  а у випадках,  коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

В зв"язку з цією обставиною суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7,  з яких вбачається,  що вони бачили як восени 2005 року на роботу до ОСОБА_2  приїздив ОСОБА_3,  і що в машині ОСОБА_3 ОСОБА_2  щось писав,  і потім від когось вони чули,  що ОСОБА_2  написав якусь розписку. Коли ОСОБА_2  з ОСОБА_3 сиділи в машині,  біля машини стояла якась жінка,  але чи була це позивачка вони сказати не можуть.

Крім того,  в матеріалах справи немає жодних доказів того,  що письмова розписка є наслідком карних дій,  вчинених позивачкою.

Враховуючи,  що зобов'язання відповідачем щодо погашення у встановлений строк боргу добровільно не виконано,  сума боргу підлягає стягненню з відповідача примусово.

У відповідності до  ст.  88 ЦПК України суд стягує на користь позивача витрати,  пов'язані зі сплатою ним при пред'явленні позову 1001 грн. державного мита.

Стягненню з відповідача на користь позивачки,  відповідно до  ст.  81 ЦПК України,  підлягає сума витрат на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  10,  11,  209,  212,  214-215,  224-226 ЦПК України,  суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок боргу за договором позики 101000 грн.,  в рахунок відшкодування судового збору 1010 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.,  всього 102040 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з

дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.