Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-669/2007р. Головуючий у першій
інстанції Дудкіна Т.М.
Категорія 29 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2007 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі: головуючого - Єфімової В.О.
суддів - Водяхіної Л.М., Сундукова В.М.
при секретарі - Маткової С.Г.
за участю - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 лютого 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання за ними права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є членами сім'ї відповідачки, а тому мають право користуватися вищевказаною квартирою.
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 лютого 2007 року позивачам відмовлено у задоволені позову.
Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити в позов повному обсязі. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачі на законних підставах мають право користуватися спірним житлом, одже рішення суду є незаконним.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені доводи, вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 лютого 2007 року підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели то, що вони мають право користування
житловим приміщенням, а тому у задоволені їх позову слід відмовити.
З такими висновками суду погоджується судова колегія.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ордеру 1115 від 12 січня 1990 року виданого ОМИС ЧФ РФ сторонам була надана квартира АДРЕСА_1.
У 1996 році переїхавши до м. Санкт-Петербург Російської Федерації позивачі тривалий час не проживали у спірній квартирі, у зв'язку з навчанням ОСОБА_1 Після повернення до м. Севастополя у 1999 році позивачі в спірне житло не вселялися та зареєструвалися за адресою в/ч 40136.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. В супереч вимогам вищевказаної статті, позивачі понад шести місяців без поважних причин не проживали в спірній квартирі.
Відмовляючи позивачам у задоволені позову, суд також обґрунтовано врахував те, що у 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був розірваний, позивачі не здійснюють оплату комунальних послуг за спірну квартиру та не несуть витрат на її утримання, а також те, що з 1999 року реєстрації у спірній квартирі позивачі не мають.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і є необґрунтованими.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 лютого 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.