АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці 24 травня 2007 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого . Станковської Г.А.
суддів Кифлюка В.Ф., Марчака В.Я.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
при секретарі Марчук Я.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Шевченківського районного суду міста Чернівців, від 29 грудня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.
Шаргород, Вінницької області,
зареєстрований в м. Шаргород, АДРЕСА_1, фактично проживаючий в м. Чернівці, АДРЕСА_2, громадянин України, українець, середньої освіти, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ст. 186 ч.5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі;
· за ст. 198 КК України засуджений до 1 (одного) року позбавлення волі;
· на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить на праві особистої власності;
· визнано ОСОБА_2. у пред'явленому обвинуваченні за ст.ст. 190 ч. 4,190 ч.3 КК України - невинним та по суду його виправдано.
Справа №11-177 /2007р. Головуючий у І інстанції: Чебан В.М.
Категорія: ст.186 ч. 5 КК України, Доповідач: Марчак В.Я.
ст.185 ч. 5 КК України,
ст. 198 КК України
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2. - взяття під варту - залишено до вступу вироку суду в законну силу.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець с Слобода, Шаргородського району, Вінницької області, громадянин України, українець, середньої освіти, не одружений, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ст. 186 ч.5 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 5 (п'яти) років позбавлення волі;
· за ст. 185 ч. 5 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, засуджений до 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
· на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить на праві особистої власності;
· визнано ОСОБА_1. у пред'явленому обвинуваченні за ст. 263 ч. 1 КК України - невинним та по суду його виправдано.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1. - взяття під варту - залишено до вступу вироку суду в законну силу.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець м. Шаргород, Вінницької області, АДРЕСА_3, громадянин України, українець, неповної вищої освіти, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ст. 186 ч.5 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 3
(трьох) років та 20 днів обмеження волі;
- визнано ОСОБА_3 у пред'явленому обвинуваченні за ст. 185 ч. 5 КК
України - невинним та по суду його виправдано.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3. - взяття під варту - до вступу вироку суду в законну силу змінено на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду по відбуттю строку покарання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4. задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_1. на користь ОСОБА_4. 32185 грн. матеріальної шкоди та 2000грн. моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5. задоволено частково. Стягнено із засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_4. в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_5. 30094грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнено із засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_5.
4000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнено із засудженого ОСОБА_4. на користь потерпілої ОСОБА_5. 4000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5., заявленого в зв'язку із звинуваченням ОСОБА_2. за ст.ст.190 ч. 4, 190 ч.3 КК України, - відмовлено.
В задоволенні позову потерпілого ОСОБА_6. до засудженого ОСОБА_2. відмовлено.
Автомобіль „Мазда 626", держ.номер НОМЕР_1 - звернено в рахунок відшкодування шкоди, завданої злочинами потерпілим ОСОБА_5. та ОСОБА_4.
Згідно постанови Шевченківського районного суду міста Чернівців, від 21 лютого 2007 року, доповнено резолютивну частину вироку Шевченківського районного суду міста Чернівців, від 29 грудня 2006 року, а саме: автомобіль „RENAULT 21 Turbo D", держ.номер НОМЕР_2, який належить на праві власності засудженому ОСОБА_1. - звернено в рахунок відшкодування завданої злочинами шкоди потерпілим ОСОБА_5. та ОСОБА_4. Відеопроектор „Panasonic" та DVD „XORD" повернуті потерпілому ОСОБА_4., інші речові докази знищено.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він, в ніч з 14 на 15 січня 2003 року, проник в приміщення ультрозалу „Сиріус" в зал ігрових автоматів, які розташовані в приміщенні кінотеатру „Дружба", по вул. Леніна, в м. Шаргород, Вінницької області, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4., а саме: комп'ютер в зборі, вартістю 3800,00 грн., телевізор „Томпсон", вартістю 1200,00 грн. 4 комп'ютерні приставки „Соні" з 4 блоками, вартістю 625 грн. за один комплект, на суму 2500,00 грн., книгу доходів і витрат, без вартості, книгу реєстрації платника податку, без вартості, 26 дисків до ігрових приставок, вартістю 10 грн. за 1 диск, на суму 260,00 грн., відео проектор „Панасонік" АЕ-100 з пультом, вартістю 13700,00 грн., ДВД плеєр „Ксоро АЕР-810", з пультом та інструкцією, вартістю 1650,00 грн., 5 ДВД дисків, вартістю 165,00грн. за 1 диск, на суму 825,00грн., З підсилювачі низької частоти, вартістю 2750,00 грн. за 1 штуку, на суму 8250,00грн., а всього на загальну суму 32185,00 грн., чим завдав ОСОБА_4. шкоду в особливо-великих розмірах, оскільки завдана шкода в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
Крім того, у вересні 2004 року, ОСОБА_2, будучи організатором злочинної групи, знаючи про знаходження у власності ОСОБА_5. великої суми грошових коштів, яка працювала касиром в пункті обміну валют по вул. Стасюка в м. Чернівці, для послідуючого розроблення плану вчинення пограбування та плану безперешкодного відходу з місця вчинення злочину, під приводом підтримання дружніх стосунків з нею, неодноразово відвідував її за місцем проживання та роботи. Розвідавши таким чином необхідну інформацію, ОСОБА_2 залучив до вчинення вказаного злочину членів даної організованої групи ОСОБА_1. та ОСОБА_3. До відома ОСОБА_1. та ОСОБА_3. ОСОБА_2 довів попередньо розроблений ним план
вчинення нападу на ОСОБА_5., уточнив його спільно з іншими учасниками злочинної групи, а також вони розподілили між собою роль кожного з учасників у вчиненні даного злочину.
Згідно попередньо розробленого плану, ОСОБА_2., виконуючи свою роль організатора та співвиконавця вчинення вищевказаного злочину, використовуючи свої дружні стосунки з ОСОБА_5., довідався, що у вересні 2004 року, остання постійно носить із собою велику суму грошей, викликав до м. Чернівців жителів Вінницької області ОСОБА_1. та ОСОБА_3, які були невідомі потерпілій, де вони заздалегідь розробленого плану, повинні були вчинити грабіж, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, та на автомобілі „Мазда 626", держ.номер НОМЕР_1, що був на той час у користуванні ОСОБА_1. швидко зникнути з місця вчинення злочину.
З даною метою, 30 вересня 2004 року, біля 20-00год., ОСОБА_3, сівши за кермо автомобіля, який був у користуванні ОСОБА_1., марки „Мазда 626", держ.номер НОМЕР_1, разом з ОСОБА_2, згідно заздалегідь розробленого ними плану, відвезли ОСОБА_1. наАДРЕСА_4, в м. Чернівці, де мешкала ОСОБА_5., та залишивши його в засідці, самі на автомобілі, з метою стеження за потерпілою, поїхали до місця її роботи - пункту обміну валют, що розташований по вул. Стасюка в м. Чернівці. Зупинившись неподалік від вказаного пункту обміну валют, для впевненості в тому, що остання буде повертатися сама, простеживши таким чином за ОСОБА_5., та впевнившись в тому, що остання направилася до свого місця проживання саме тим шляхом, де на неї в засідці чекав ОСОБА_1., ОСОБА_3. про це повідомив його по телефону. При цьому ОСОБА_1., при підході до місця засідки ОСОБА_5., застосовуючи насильство, а саме нанесення удару, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито заволодів її майном, а саме, вирвав жіночу сумку, в якій знаходилися грошові кошти. Зокрема, заволодів жіночою сумкою ОСОБА_5., вартістю 140,00 грн., у якій знаходилися: 7000,00 доларів США, на суму 38000,00 грн., 1000,00 Євро, на суму 6600,00 грн., мобільний телефон „Нокіа-3310" з стартовим пакетом „ЮМС", вартістю 400,00 грн., ключі від квартири та від пункту обміну валют з брелком, без вартості, паспорт громадянина України на прізвище ОСОБА_5., а всього на загальну суму 45140,00 грн., які відносяться до особливо великих розмірів, так як завдана шкода в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
З викраденим. майном ОСОБА_1., згідно домовленості з іншими учасниками вчинення грабежу, побіг до тролейбусної зупинки, що біля швейної фабрики „Трембіта", по вул. Комарова в м. Чернівці, де на нього в автомобілі „Мазда-626", держ.номер НОМЕР_1, чекали ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Сівши в автомобіль ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3. втекли з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
ОСОБА_3 виправданий судом першої інстанції щодо обвинувачення за ст. 185 ч. 5 КК України, з мотивів, що на досудовому слідстві та в судовому засіданні не знайдено будь-яких доказів його вини, так як він перебував в
момент крадіжки в іншому місці.
Дії підсудного ОСОБА_2. перекваліфіковано судом першої інстанції з ч. 5 ст. 185 на ст. 198 КК України, з мотивів, що він придбав у ОСОБА_1. викрадену апаратуру, достовірно знаючи про те, що вона викрадена.
Що стосується обвинувачення підсудного ОСОБА_2. за ст. 190 ч. 4 КК України, а саме шахрайства по відношенню до громадянки ОСОБА_5., то в цій частині пред'явленого обвинувачення підсудного ОСОБА_2. виправдано, оскільки суд встановив наявність в даному випадку цивільно-правових відносин між ОСОБА_2. та ОСОБА_5. Мотивував тим, що ОСОБА_2. на протязі 2001-2004 років отримував на відгрузку селянське масло, 23 грудня 2004 року написав ОСОБА_5. розписку про позичання у неї в борг грошей, які повинен був повернути до 1 червня 2005 року. Не встиг віддати борг, оскільки був затриманий працівниками міліції в червні 2005 року. Потерпіла була впевнена в тому, що ОСОБА_2. поверне борг до моменту, коли їй стало відомо про вчинення ним грабежу стосовно неї. ОСОБА_2. борг визнає та обов'язково його поверне.
Стосовно обвинувачення підсудного ОСОБА_2. за ст. 190 ч.3 КК України, по вчиненню шахрайства відносно потерпілого ОСОБА_6., суд першої інстанції встановив, що обвинувачення в цій частині не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Мотивував тим, що показання потерпілого ОСОБА_6. є непослідовними та нелогічними, оскільки він плутає суми позичених грошей, знав про те, що ОСОБА_2. програє великі суми в ігрових автоматах, достовірних доказів вчинення злочину стосовно ОСОБА_6. на досудовому слідстві та в судовому засіданні не встановлено.
Що стосується обвинувачення підсудного ОСОБА_1. за ст. 263 ч. 1 КК України, то його суд першої інстанції виправдав з тих мотивів, що бойові припаси в кількості 20 штук були знайдені в дивані в прихожій будинку, де проживав ОСОБА_1. разом з іншими особами. З показань його матері ОСОБА_7. на цьому дивані спав її рідний брат ОСОБА_7, який перебуває на обліку у лікаря психіатра з 2002 року з діагнозом шизофренія, параноїдна, безперервний тип перебігу. Зі слів підсудного ОСОБА_1. він проживав в іншій кімнаті та бойові припаси не зберігав. Інших доказів його вини не здобуто.
Апеляція стосовно засуджених ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно ст. 355 КПК України відкликана потерпілою ОСОБА_5 14 травня 2007 року, до яких вона матеріальних та моральних претензій не має.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. не погоджується з вироком суду першої інстанції, у якому зазначено, що він вчинив крадіжку майна громадянина ОСОБА_4., також вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 186 КК України в складі організованої злочинної групи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просить не задовольняти апеляцію засудженого ОСОБА_1., доводи апелянта - засудженого ОСОБА_1., дослідивши інші докази
та перевіривши матеріали справи, колегія судців не знаходить підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1.
Згідно ст. 365 КПК України вирок, ухвала та постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини вчинення грабежу ОСОБА_5. та правильно кваліфіковані дії підсудних, як вчинення ними грабежу в складі організованої групи, оскільки, як відомо із показань самих підсудних, вони між собою домовилися вчинити грабіж ОСОБА_5., розробили план нападу, втечі з місця вчинення злочину, розподіливши між собою ролі, для вчинення даного злочину, попередньо готувалися до вчинення грабежу, стежили за потерпілою, вивчали її розпорядок дня, місце роботи та проживання і підшукували зручне місце для вчинення злочину з метою уникнути впізнання, затримання та розкриття злочину. Згідно показань підсудних та матеріалів справи ОСОБА_2. організував злочинну групу для вчинення цього злочину, а саме: запропонував ОСОБА_1. та ОСОБА_3. вчинити грабіж ОСОБА_5., показав місце її роботи та проживання, спільно з ОСОБА_1. та ОСОБА_3. вивчав можливе місце нападу, планував шлях втечі. ОСОБА_1., згідно попередньо розробленого плану, чекав на потерпілу в місці можливого нападу та відкрито заволодів її майном, заподіявши ОСОБА_5. тілесні ушкодження, тобто був виконавцем цього злочину. ОСОБА_3, згідно розробленого плану вчинення грабежу ОСОБА_5., був за кермом автомобіля „Мазда-626", держ.номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1., стежив за ОСОБА_5., попередив мобільним зв'язком ОСОБА_1. про наближення потерпілої ОСОБА_5. до місця вчинення злочину, повинен був забезпечити втечу організованої групи з місця вчинення злочину керуючи даним автомобілем, з метою уникнення організованою групою відповідальності, тобто був співвиконавцем. Тому ствердження в апеляції засудженого ОСОБА_1, що злочин був вчинений не організованою групою є безпідставними.
Аналізуючи матеріали справи, колегія вважає, що судом також вірно встановлено причетність ОСОБА_1. до крадіжки індивідуального майна ОСОБА_4., оскільки це доведено показаннями потерпілого ОСОБА_4., показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.; підсудного ОСОБА_3, який показав, що йому було відомо про вчинення крадіжки ОСОБА_1. апаратури з кінотеатру в м. Шаргород зі слів ОСОБА_1.; показаннями підсудного ОСОБА_2, який показав, що придбав у ОСОБА_1. відео проектор „Панасонік" та відеоплеєр „Ксоро" за 300 доларів США, знаючи про те, що вони викрадені ОСОБА_1. з кінотеатру в м. Шаргород; протоколом добровільної видачі ОСОБА_10. відео проектора „Панасонік" та відеоплеєра „Ксоро", які були надані йому підсудним ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності; протоколом впізнання потерпілим ОСОБА_4 апаратури, добровільно виданої громадянином ОСОБА_10, яку він впізнав як викрадену з його кінотеатру в м. Шаргород. Тому твердження ОСОБА_1. в апеляції про його непричетність до крадіжки індивідуального майна потерпілого ОСОБА_4. є безпідставними.
Таким чином, дії ОСОБА_1. вірно кваліфіковані судом за ч. 5 ст. 185 та ч. 5 ст. 186 КК України, оскільки він таємно викрав чуже майно, тобто вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у інше приміщення, вчинену в особливо великих розмірах. Також, ОСОБА_1. вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в особливо великих розмірах в складі організованої групи.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2006р. щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.