Апеляційний суд Харківської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 червня 2007 року                                                                             м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Луспеника Д.Д., Ларенка В.І., Яцини В.Б.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ширяївського ра­йонного суду Одеської області від 24 січня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділян­кою,

ВСТАНОВИЛА:

15 листопада 2001 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні земе­льною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що являєть­ся власником приватизованої земельної ділянки розміром 0,1605 га по АДРЕСА_1 в м. Ананьїв Одеської області.

Відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні частиною цієї ділян­ки, усунути перешкоди в добровільному порядку відмовляються, тому позивач просив на засадах Закону України «Про власність» та ст. 158 ЗК України зобо­в'язати відповідачів не перешкоджати йому у користуванні земельною ділян­кою і не порушувати межі ділянки.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 24 січня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2003 року, в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

Справа № 214-кс-07

Головуючий у першій інстанції: Яновський В.К.

Доповідач: Ларенок В.І.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. про усунення пере­шкод в користуванні земельною ділянкою, районний суд, з висновками якого правомірно погодився і апеляційний суд, виходив з того, що у позивача не вини­кло право власності чи право користування на спірну земельну ділянку. Згідно до Земельного кодексу України таке право виникає після встановлення земле­впорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право. У даному випадку межі спірної земельної ділянки в натурі землевпорядними органами не встановлювались і документу про право власності чи право користування (Державний акт) позивач не отримував. Встановити чи були порушені межі неможливо через те, що ділян­ка не визначена землевпорядними організаціями на місцевості.

Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскаржен­ня є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для ви­сновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування су­дом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над ін­шими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути ви­знані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів з касаційного роз­гляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 січня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2003 ро­ку залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.