ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця 14 дня Судова колегія Одеського апеляційного
адміністративного суду
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
судців - Алексеева В.О. - Милосердного М.М.
при секретарі - Усенко С.М.
з участю: представника Вищої ради юстиції - Пантелейчук Лідії Борисівни; ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Вищої ради юстиції на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про скасування рішень Вищої ради юстиції,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Вищої Ради юстиції України про скасування рішень, вказуючи, що вважає за необхідне скасувати, як такі, що не відповідають вимогам діючого законодавства та необгрунтовані рішення Вищої ради юстиції №502 від 17 жовтня 2006 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги" та №503 від 17 жовтня 2006 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги".
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала, що рішенням кваліфікаційної комісії суддів Одеського апеляційного округу від 30 серпня 2006 року на неї вже було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді пониження кваліфікаційного класу. Подання до Вищої ради юстиції про внесення подання не направлялося, що, на думку позивачки дає їй підстави вважати рішення Вищої ради юстиції №№ 502 та 503 про внесення подання до Верховної Ради України про її звільнення з посади судді вкрай суворим та таким, що порушує її законні права.
Крім того, позивачка вказувала, що у зазначених рішеннях відсутні відомості щодо участі в голосуванні та результатах голосування члена Вищої ради юстиції ОСОБА_2 за ініціативою якої зазначене питання ставилося. До того ж їй не надано було реальної можливості надати пояснення суті питання та не було ознайомлено із протоком засідання.
Справа розглянута судом першої інстанції за відсутності представника Вищої ради юстиції.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Головуючий І інстанції суддя - Алєйніков В.О. Справа №22а-73/2007 р.
Доповідач суддя Бітов А.І. Категорія № 13
2
Визнано протиправним рішення Вищої ради юстиції України №502 від 17 жовтня 2006 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги".
Визнано протиправним рішення Вищої ради юстиції України №503 від 17 жовтня 2006 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги".
В апеляційній скарзі Вищої ради юстиції ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також в зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Вищої ради юстиції, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах позовних вимоги і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Вищої ради юстиції підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням по справі дисциплінарного провадження прийнятого кваліфікаційної комісією суддів Одеського апеляційного округу 30 серпня 2006 року суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 притягнута до дисциплінарної відповідальності і накладено на неї дисциплінарне стягнення у вигляді пониження кваліфікаційного класу з другого класу на третій клас судді (а.с.10,11).
Рішення кваліфікаційної комісією суддів Одеського апеляційного округу стосувалося прийняття суддею ОСОБА_1 судових рішень:
ухвали від 21 березня 2006 року про заборону авіакомпанії "Люфтганза" здійснювати авіарейси до України, міжнародним аеропортам України приймати літаки вказаної компанії, зобов'язання Державної служби України з нагляду по забезпеченню безпеки авіації скасувати дозволи та рішення про надання права вказаній авіакомпанії здійснювати рейси до України по справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" та авіакомпанії "Люфтганза";
ухвали від 24 березня 2006 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно підприємства, заборону будь яких дії по відчуження майна, використання печатки і штампи по справі за позовом ОСОБА_4 до ВАТ "Херсонські комбайни".
17 жовтня 2006 року Вища рада юстиції своїм рішенням №502 внесла подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги при вирішенні справи за позовом ОСОБА_4 до ВАТ "Херсонські комбайни", зокрема прийняття ухвали про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ВАТ "Херсонські комбайни", заборону будь яких дії по відчуження майна, використання печатки і штампів.
17 жовтня 2006 року Вища рада юстиції своїм рішенням №503 внесла подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги при вирішенні справи за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" та авіакомпанії "Люфтганза", зокрема прийняття ухвали про заборону авіакомпанії "Люфтганза" здійснювати авіарейси до України, заборону ВАТ "Авіаційна компанія Дніпроавіа" приймати та обслуговувати рейси в аеропорту Дніпропетровська та підтверджувати прийняття літаків авіакомпанії "Люфтганза", заборону Державному міжнародному аеропорту "Бориспіль" приймати та обслуговувати рейси в аеропорту "Бориспіль" та підтверджувати прийняття літаків авіакомпанії "Люфтганза", заборону комунальному підприємству "Міжнародний аеропорт "Донецьк" приймати та обслуговувати рейси в аеропорту Донецьк та підтверджувати прийняття літаків авіакомпанії "Люфтганза", зобов'язання Державної службі України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації скасувати всі дозволи та рішення про надання дозволів авіакомпанії "Люфтганза" здійснювати регулярні рейси до України.
3
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 32 Закону України "Про статус суддів" встановлює, що дисциплінарні стягнення (частина 1) є формами дисциплінарної відповідальності судді у разі несумлінного виконання ним своїх посадових обов'язків.
Внесення членом Вищої ради юстиції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про Вищу раду юстиції" пропозиції про звільнення судді з посади у разі несумлінного виконання ним обов'язків Конституційний Суд України у своєму рішенні № 9/рп - 2002 від 21 травня 2002 року (справа про Закон України "Про Вищу раду юстиції") також відносить до питань дисциплінарної відповідальності суддів (абзац 7 пункту 7 рішення).
З наведених же вище фактичних обставин вбачається, що за порушення вимог діючого законодавства при постановлены ухвал про забезпечення позову від 23 лютого 2006 року та від 21 березня 2006 року на час винесення оскаржуваних рішень щодо позивачки одночасно застосоване як дисциплінарне стягнення так й винесена пропозиція про звільнення її з посади судці.
Отже, шляхом прийняття оскаржуваних рішень Вища рада юстиції погодилась з тим, що позивачка двічі притягається до відповідальності одного виду за одні й ті ж самі правопорушення.
Між тим, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те самі правопорушення.
За такого, суд першої інстанції визнав, що оскаржувані рішення суперечать Конституції України та порушують встановлені Конституцією Україні права позивачки.
Судова колегія з таким висновком суду погодитись не може і вважає його помилковим, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про статус суддів" до суддів застосовуються дисциплінарні стягнення: догана та пониження кваліфікаційного класу.
Відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України "Про статус суддів" за кожне з порушень, вказаних у статті 31 цього Закону, накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Таким чином, Законом передбачено тільки два види дисциплінарних стягнень (заходів дисциплінарної відповідальності), які можуть бути застосовані до судді - це догана та пониження кваліфікаційного класу.
Звільнення судді з посади, відповідно до норм діючого законодавства, не є видом дисциплінарного стягнення.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 131 Конституції України та п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції" до повноважень Вищої ради юстиції належить здійснення дисциплінарного провадження тільки стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.
Здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів місцевих судів до повноважень Вищої ради юстиції не належить.
Таким чином, оскаржувані рішення Вищої ради юстиції від 17 жовтня 2006 року №502 та №503 не є рішеннями про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 131 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції" одним з повноважень Вищої ради юстиції є внесення подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав (в тому числі у разі порушення суддею присяги відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України).
Таке подання не є одним з видів дисциплінарних стягнень, а є заходом конституційно-правової відповідальності судці.
В порядку, встановленому вищенаведеними положеннями Закону України "Про Вищу раду юстиції" членом Вищої ради юстиції ОСОБА_2 на підставі доручення від 28 квітня 2006 року №105/0/4-06 були здійснені перевірки скарги в.о. Голови Правління ВАТ "Херсонські комбайни" та звернення Голови Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації.
4
За наслідками цих перевірок член Вищої ради юстиції ОСОБА_2склала довідки та звернулася до Вищої ради юстиції з двома пропозиціями про прийняття подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги.
З матеріалів справи вбачається, що Вищою радою юстиції, при розгляді звернень члена Вищої ради юстиції ОСОБА_2, відносно позивачки, було вжито всіх заходів для забезпечення прав позивачки та надання їй можливості пояснити свою правову позицію та обґрунтувати правомірність своїх дій при розгляді вказаних судових справ.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що Вищою радою юстиції було дотримано встановленого Законом порядку вирішення питання про внесення подання до звільнення судді з посади за порушення присяги при прийнятті рішення Вищої ради юстиції від 17 жовтня 2006 року № 502 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги» та рішення Вищої ради юстиції від 17 жовтня 2006 року № 503 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду м. Миколаєва за порушення присяги».
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість адміністративного позову ОСОБА_1 та необхідності відмови у його задоволені.
Враховуючи що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також порушені норми матеріального права, судова колегія, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198; п.3,п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Вищої ради юстиції задовольнити, постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2007 року скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволені адміністративного позову до Вищої ради юстиції про скасування рішень Вищої ради юстиції.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 червня 2007 року.