Справа № 2-а-356/11/0603

ПОСТАНОВА

І м е н е м  У к р а ї н и

24 травня 2011 року. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Яковлєва О.С., при секретарі Слабик О.М., з участю позивачки, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в період часу з 09 год. 10 хв. до 10 год. 10 хв. в залі суду в м. Бердичеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Бердичеві про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та стягнення заборгованості по недоплаченій щомісячній державній соціальній допомозі як дитині війни за 2009-2010 роки, а також морального відшкодування, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Бердичеві Житомирської області щодо виплати їй як дитині війни надбавки до пенсії за 2010 рік та нарахувати та виплатити підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, а також стягнути 5000 грн. морального відшкодування. 12.05.11 позивачка подала доповнення до позову, в якому просить визнати поновлений термін з вересня по грудень 2009 року та з січня по грудень 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона віднесена до категорії дітей війни та має право на підвищення до пенсії за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Зазначила, що протягом 2009-2010 років відповідачем нараховувалось та виплачувалось підвищення дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму, що не відповідає ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Просить поновити строк звернення до суду з 01 вересня 2009 року, оскільки у ч. 2 ст. 46 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації витрати частини доходів. Вважає, що має право вимагати повернення недоплачених їй грошових коштів по соціальним пільгам дітям війни за періоди, за які рішеннями Конституційного суду України були визнані неконституційними положення нормативно-правових актів, які призупиняли чи обмежували державні соціальні пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і управління ПФУ не бажає провести перерахунок та доплату у добровільному порядку. Крім того, просить поновити строк звернення до суду з 01.09.09 тому, що вона хоч і просила суд апеляційної інстанції поновити термін, судді при винесенні постанови випадково пропустили термін з вересня по грудень 2009 року.

Відповідно до наданих до суду заперечень відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у заявленому позові за безпідставністю заявлених вимог та у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду. Зазначає, що не є розпорядником коштів Державного бюджету України, а також те, що відповідно до змісту ч. 3 ст. 28 Закону Україні «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, може застосовуватись виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, але не до розмірів підвищень до пенсій, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; крім того кошти Управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирській області не включаються до складу Державного бюджету України, та відповідач не має права здійснювати виплату позивачці надбавки до пенсії за рахунок власних коштів.

В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, заявлених в адміністративному позові, пояснила, що вважає свої права порушеними відповідачем, який не виконує вимоги законів та Конституції України, що призвело до необхідності їй неодноразово звертатись за захистом працівників відповідача, які принижували її гідність. В 2009 році вона зверталась до Бердичівського міськрайонного суду з таким же позовом. Судом апеляційної інстанції цей позов їй було задоволено, але вона вважає, що помилково у постанові не було зазначено про зобов’язання здійснити нарахування та виплату за період з вересня 2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, зазначених у письмовому запереченні. Вказала, що підвищення до пенсії виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України у фіксованому розмірі, встановленому відповідно до постанов КМУ, які є чинними та управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві виплачує надбавку в межах коштів, що надаються у відповідності з Законом «про державний бюджет України Державним казначейством України.

          Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 7) і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно змін, внесених Законом України від 28.12.07 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (п.п. 2 п. 4.1 розділу II) частину 1 статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Однак, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008, вказані зміни визнано неконституційними, а отже ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має застосовуватись у чинній редакції.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.07, до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

У пункті 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України № 121 /2001 від 01.03.01 "Про Положення про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Тому, беручи до уваги те, що згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.01 та зазначеної вище Постанови № 1261 від 24.10.07, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачці мало проводитись нарахування та виплата підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

За наведеного, доводи відповідача про те, що він не являється розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому не в змозі здійснити виплату позивачці соціальної допомоги у встановлених законодавством порядку та розмірі, судом не приймаються до уваги.

Що стосується визначення розміру соціальної допомоги, то згідно з ч. 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.99 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"

Розмір прожиткового мінімуму у 2010 році для осіб, що втратили працездатність визначено статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік". Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становить: 695 грн. - у період з січня по 31 березня 2010 р., 706 грн. - у період з 01 квітня по 30 червня 2010 р., 709 грн. - у період з 01 липня по 30 вересня 2010 р., 723 грн. - у період з 01 жовтня по 30 листопада 2010 р., 734 грн. - у період з 01 грудня по 31 грудня 2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом, який встановлює доплату до пенсії особам, які мають статус дитини війни, є Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2010 році не зупинено.

Отже, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести ОСОБА_1 відповідні нарахування та виплати з врахуванням фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії за 2010 рік.

При цьому, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачка дізналась про порушення своїх прав та інтересів ще в 2009 році та знала про порушення своїх прав протягом всього строку, вказаного у позовних вимогах. Доводи ОСОБА_1 про те, що на вказані правовідносини положення ч. 2 ст. 99 КАС України не поширюються, посилаючись на те, що згадані виплати є нарахованою і невиплаченою пенсією, що неодержана позивачем з вини пенсійного органу, який мав обов’язок відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»нарахувати та здійснити виплати, судом не приймаються до уваги, оскільки згадані виплати є соціальними, і дія вказаного Закону на них не поширюється. Крім того, положення пенсійного законодавства щодо відсутності обмежень виплат строками застосовуються до нарахованих сум, в даному ж випадку йдеться про неповне нарахування та виплату допомоги. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Бердичеві Житомирської області про зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, подано після закінчення шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України,  підстав для поновлення  процесуального строку за період з 01.09.09 по 12 липня  2010 року у суду немає, тому в поновленні пропущеного строку для звернення за захистом порушених прав з 01.09.09 по 12.07.10 слід відмовити за безпідставністю, а  адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог  залишити  без розгляду.

Доказів про заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачці, остання не надала і таких доказів не добуто, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення морального відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На підставі викладеного і керуючись Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

          Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України  в м. Бердичеві  Житомирської  області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі, встановленому ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 13 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

          Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Бердичеві про покладення обов’язку здійснити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну  державну соціальну допомогу як дитині війни за з вересня 2009–2010 роки в частині вимог за період з 01.09.09 по 12.07.10 залишити без розгляду за пропуском строку звернення до суду.   

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського  апеляційного адміністративного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили  після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя