Р І Ш Е Н Н Я

                        іменем  України           справа №2-1705/11

       23 червня 2011 р.                                        м.Ялта

    Ялтинський міський суд АРК у складі головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Сергеєвій Є.О., з участю представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, третя особа відділення № 21 КФ ВАТ ВТБ Банк про визнання  угоди недійсною,

В с т а н о в и в :

04 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк  та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір  № 617-07-08 відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит строком на 20 років до 03 серпня 2028 року зі сплатою 15 % річних за користуванням кредитом.

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання угоди недійсною. У судовому засіданні  позивач та його представник ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, позов  підтримали і суду пояснили, що того ж самого дня, тобто 04 серпня 2008 року був укладений договір поруки  № 234/07-08, відповідно до якого він виступив у ролі поручителя по кредитному договору ОСОБА_2 перед банком. Позивач стверджував, що він дізнався про існування вказаного договору після того, як рішенням Ялтинського міського суду від 05 березня 2010 року з ОСОБА_2 та з нього на користь банку була стягнута сума заборгованості за кредитом. Позивачу не було відомо про укладання договору поруки, він його не підписував у договорі підпис не його. Просив суд визнати цю угоду недійсною.    

Відповідач ОСОБА_2 позов  визнала і суду пояснила, що при укладанні кредитного договору та договору поруки її колишній чоловік ОСОБА_1 не був присутній, договір він не підписував. При складанні договору поруки вона поставила свій підпис під своїм прізвищем, а підпису поручителя не було, в такому вигляді вона віддала договір представнику банку. Вона підтверджує, що позивач договір не підписував, у зв’язку з чим просила суд почеркознавчу експертизу не призначати.    

Представник відповідача - відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк  ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності, позов не визнала і суду пояснила, що договір був укладений належним чином і підстав для визнання його недійсним не має.  

 Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд  вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, по наступним підставам.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Зобов’язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником – ст.553 ЦК України. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя - ст.554 ЦК України. Відповідно до положень закону рішенням Ялтинського міського суду від  05 березня 2010 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку була стягнута сума заборгованості за кредитним договором. Але, як було встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 договір поруки не підписував і не знав про його існування до тих пір, як рішенням суду з нього на користь банку була стягнута сума заборгованості.  

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), що ми маємо у даному випадку. Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення участика правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі – ст.203 ЦК України.

 04 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк  та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір  № 617-07-08 відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит строком на 20 років до 03 серпня 2028 року зі сплатою 15 % річних за користуванням кредитом (а.с.12-14). Того ж самого дня, тобто 04 серпня 2008 року, був укладений договір поруки  № 234/07-08, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 виступив у ролі поручителя по кредитному договору ОСОБА_2 перед банком (а.с.18).

Як свідчать матеріали справи, волевиявлення учасника правочину в даному випадку зовсім не було враховане, він не був повідомлений про те, що від його імені був вчинений правочин. Статтею 207 ЦК України передбачені вимоги до письмової форми правочину. Вимога закону сторонами у даному випадку не була виконана, оскільки позивач не підписував вказаний договір поруки. Ця обставина надає підстави для визнання правочину недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може біти визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) – ст.215 ЦК України. Сторона правочину – позивач ОСОБА_1 заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом.

    Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю – ст.216 ЦК України.  

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.  

    Позивач ОСОБА_1 довів суду ті обставини, на які він посилався у своєму позові. Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти вказаних обставин.

При вказаних обставинах суд вважає за необхідне визнати договір поруки № 234/07-08 від 04 серпня 2008 року, який був укладений між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, в особі директора відділення № 21 КФ ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_6 та   ОСОБА_1 (поручитель), громадянкою ОСОБА_2 (позичальник) щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків  - недійсним.

Керуючись ст.10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.203,207,215, 216 ЦК України    

В и р і ш и в :

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, третя особа відділення № 21 КФ ВАТ ВТБ Банк – задовольнити.

Договір поруки № 234/07-08 від 04 серпня 2008 року, який був укладений між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, в особі директора відділення № 21 КФ ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_6 та   ОСОБА_1 (поручитель), громадянкою ОСОБА_2 (позичальник), щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких були встановлені кредитним договором № 617-07-08 від 04.08.2008 року - визнати недійсним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Суддя