ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2006р. | м.Київ | № 29/382-11/152-А |
За позовом | Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 1» |
до | Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва |
про | визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. |
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Зайченко А.С.
Представники сторін:
від позивача: | Рибіцький М.І. - голова правління; Чуєв С.В. (дов. від №23 від 19.04.2006); |
від відповідача: | Приятеленко Т.В. (дов. від 28.12.2005 № 7511/9/10). |
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.07.2006 о 11 год. 07 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.07.2006 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Відкрите акціонерне товариство "РБУ № 1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0002201530/0, №0002211530/0, № 0002191530/0, № 0002221530/0, № 000223153/0 від 16.07.2004 та №0000132400, № 0000152400, № 0000142400 від 19.07.2004.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2005 у справі № 29/382 позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 16.07.2004 № 0002201530/0 в частині 762,73 грн., від 16.07.2004 № 0002211530/0 в частині 16.909,06 грн., від 19.07.2004 № 0000152400 в частині 329,10 грн., від 19.07.2004 № 0000152400 в частині 1692,20 грн.; від 19.07.2004 в частині 8211,50 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 у справі № 29/382 рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2005 у справі № 29/382 в частині відмови в задоволенні позову скасовано; позов задоволено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2006 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 у справі № 29/382, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
При цьому касаційна інстанція вказала на необхідність встановлення тієї обставини, чим мав хтось інший із посадових осіб позивача, окрім відстороненого від діяльності голови правління Рибіцького М.І., можливість у визначені Законом строки виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами платника податків, а також чи був власник позивача позбавлений можливості призначити інших посадових осіб.
Також касаційна інстанція звернула увагу судів попередніх інстанцій на необхідність надавання правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням статті 250 ГК України.
Ухвалою від 27.03.2006 справу прийнято до провадження, призначено попереднє судове засідання.
Заявою від 10.05.2006 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0002201530/0, № 0002211530/0, № 0002191530/0, №0002221530/0, № 000223153/0 від 16.07.2004 та № 0000132400, № 0000152400, №0000142400 від 19.07.2004.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки незаконне порушення кримінальної справи та ведення досудового слідства з 31.01.2002 по 17.12.2002 стосовно керівника позивача, незаконне його притягнення до кримінальної відповідальності та відсторонення його від управління підприємством, а також дії слідчих органів, пов'язані з вилученням документації, печаток, штампів є форс-мажорними обставинами, оскільки вони перешкоджали керівнику позивача з незалежних від нього причин в зазначений період здійснювати своєчасну сплату податків та інших обов'язкових платежів, позивач вважає, що штрафні санкції, застосовані до нього спірними податковими повідомленнями-рішеннями, підлягають списанню, а спірні рішення – визнанню нечинними.
Відповідач у письмових заперечення на позов, його представники у судових засіданнях позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що співробітниками відповідача був встановлений факт порушення позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків сплати, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами". В результаті встановленого факту позивач порушив пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", а саме несвоєчасно розрахувався з бюджетом по сплаті податку на додану вартість, податку на землю та комунальному податку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було проведено перевірку позивача - Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 1»щодо своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по сплаті податку на землю, за результатами якої складено акт від 16.07.2004
№ 157/15-30/03333995, яким встановлено порушення строків подання до установ банків платіжних доручень.
На підставі зазначеного акта прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 16.07.2004 № 0002201530/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 189.043,95 грн. ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №1" зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% у сумі тридцять сім тисяч вісімсот вісім грн. сімдесят дев'ять коп. за платежем податок на землю;
- від 16.07.2004 № 0002211530/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 407 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 53.924,90 грн. ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №1" зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50 % у сумі двадцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві грн. сорок п'ять коп. за платежем податок на землю;
- від 16.07.2004 № 0002191530/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 5.432,68 грн. ВАТ "Ремонтно - будівельне управління №1" зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10 % у сумі п'ятсот сорок три гривні двадцять сім коп. за платежем податок на землю.
Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт від 16.07.2004 № 25/2420, яким встановлено, що підприємство порушило п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: несвоєчасно розрахувалось з бюджетом по сплаті податку на додану вартість за період з 01.07.2001 по 06.04.2004.
На підставі зазначеного акта прийнято наступні податкові повідомлення –рішення:
- від 19.07.2004 № 0000132400, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 308 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 20.787,00 грн. ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №1" зобов'язано сплатити штраф в розмірі 50% у сумі 10.393,50 грн. за платежем: штрафні санкції з податку на додану вартість;
- від 19.07.2004 № 0000152400, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 25 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 51.366,40 грн. ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №1" зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 5.136,64 грн. за платежем: штрафні санкції по податку на додану вартість;
- від 19.07.2004 № 0000142400, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 85 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 40.954,00 грн. ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №1" зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 8.190,80 грн. за платежем: штрафні санкції по податку на додану вартість.
Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено перевірку своєчасності подання платіжних доручень до установ банку, за результатами якої складено акт від 16.07.2004 № 158/15-30/03333995.
На підставі зазначеного акта прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 16.07.2004 № 0002221530/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 24 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 116,20 грн. ВАТ "Ремонтне-будівельне управління №1" зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 11,62 грн. за платежем: комунальний податок;
- від 16.07.2004 № 0002231530/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 75 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 770,15 грн. ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №1" зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20 % у сумі 154,03 грн. за платежем: комунальний податок.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання зазначених податкових повідомлень-рішень нечинними, посилається на те, що несвоєчасна сплата податків мала місце в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності голови правління ВАТ " РБУ-1" Рибіцького М.І., відсторонення його від займаної посади, виїмки органами слідства установчих та бухгалтерських документів, вилучення печатки, штампів та інших документів господарської діяльності, опечатано приміщення адміністративного корпусу ВАТ, що є форс-мажорними обставинами.
Судом на підставі аналізу матеріалів справи встановлено, що з боку позивача мала місце несвоєчасна сплата податків в період 2001- 2002 роки.
Згідно актів перевірки своєчасності подання платіжних доручень до установ банку для сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по податку на землю, комунального податку та сплаті податку на додану вартість за період з 2001 р. по лютий 2004 р., наявних в матеріалах справи, ВАТ "РБУ-1" заборгованості немає. Крім того відсутність заборгованості підтверджується листами Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною несвоєчасного подання платіжних доручень до установ банку по сплаті податкових зобов'язань стала та обставина, що Шевченківським районним управлінням ГУ МВС України в м. Києві 31 січня 2001 року була незаконно порушена кримінальна справа відносно голови правління ВАТ "РБУ-1" Рибіцького М.І. 14 лютого 2001 року Рибіцькому М.І. пред'явлено обвинувачення по ст. 148-5 ч. 2 КК України, того ж дня за постановою слідчого він був відсторонений від займаної посади. 19 лютого 2001 року проведена виїмка установчих та бухгалтерських документів, вилучена печатка, штампи та інші документи господарської діяльності ВАТ "РБУ-1", опечатано приміщення адміністративного корпусу ВАТ. Внаслідок цього була фактично припинена діяльність ВАТ "РБУ-1" на 22 місяця, з 31 січня 2001 року до 17 грудня 2002 року. За таких умов підприємство не мало реальної можливості своєчасно сплачувати податки та інші обов'язкові платежі.
Незважаючи на заборону діяльності підприємства, відсутність печатки та штампів, ВАТ "РБУ-1" вживало заходів з надання звітності, а листом № 79 від 22.01.2001 поставило до відома Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва про неможливість своєчасно перераховувати податки.
Кримінальна справа відносно посадових осіб ВАТ "РБУ-1", у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. ст. 191,222, 364, 366 КК України, закрита 17 грудня 2002 року, що дало змогу після цього відновити діяльність підприємства та сплатити податки.
Неспроможність з боку позивача своєчасно сплатити податки підтверджується Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 червня 2003 року у справі за позовом голови правління ВАТ "РБУ-1" Рибіцького М.І. до державного казначейства України, Головного Управління МВС України в м. Києві про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.
Судом встановлено, що внаслідок порушення кримінальної справи, затримання та відсторонення голови правління позивача Рибіцького М.І. від виконання службових обов'язків, вилучення документації підприємства, печатки, штампів протягом 22 місяців були обмежені його права. За таких обставин Рибіцький М.І. як керівник підприємства з незалежних від нього причин не міг своєчасно вживати заходів щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно п. "г" ст. 18.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції підлягають списанню, якщо вони виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Як підтверджено матеріалами справи, ВАТ «РБУ-1»зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією 20 березня 1998 року (свідоцтво № 05694). Виконавчим органом відповідно до п. 8.4.1 Статуту ВАТ «РБУ-1»є Правління. Відповідно до п. 8.4.6 Статуту виключно Голова правління наділений повноваженнями щодо відкриття рахунків в банках, здійснення всіх видів розрахунків, кредитних і касових операцій Товариства, представлення Товариства в усіх підприємствах, установах та організаціях України, а також організації ведення бухгалтерського обліку та звітності в Товаристві.
Відповідно до довідки, наданої на вимогу суду Закритим акціонерним товариством «Міжнародний фінансовий центр», яким здійснюється ведення реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «РБУ-1», головою правління з 2000 року по сьогоднішній день є Рибіцький Микола Ілліч.
Згідно з абзацами 2, 3, 4 (стор. 1) рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 червня 2003 року у справі № 2-880/2003 (надалі - Рішення), 8 лютого 2001 року Рибіцького М.І. незаконно затримано в якості підозрюваного з подальшим утримуванням в ізоляторі Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, з підприємств ВАТ «РБУ-1»та ТОВ «Спецбудроб»вилучені печатки, а 14 лютого 2001 року Рибіцького М.І. відсторонено від займаних посад голови правління ВАТ «РБУ-1»та директора ТОВ «Спецбудроб». У абз. 5 на стор. 1 та абз. 11 на стор. 2 Рішення зазначено, що вказані протиправні дії правоохоронних органів тривали протягом 22 місяців.
Більше того, відповідно до Повідомлення від 6 березня 2001 року, адресованого Шевченківській Державній податковій інспекції у м. Києві та банкам, старший слідчий Приходько С.В. звертався до останніх з вимогою тимчасово припинити всі дії з документами, що засвідчені печаткою ВАТ «РБУ-1», до вирішення спору судом.
Щодо можливості призначення власником ВАТ «РБУ-1»інших посадових осіб судом встановлено, що відповідно до пп. 8.2.2, 8.2.3 Статуту виключно до компетенції Загальних зборів Товариства відноситься питання обрання Голови правління Товариства, загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери або їх представники, що мають відповідно до статуту Товариства більше як 60 відсотків голосів.
Відповідно до п. 8.2.7. Статуту акціонери, які беруть участь у зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів, які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів виконавчим органом Товариства або Реєстратором. Цей реєстр підписується Головою правління товариства та секретарем зборів.
Відповідно до витягу з переліку власників іменних цінних паперів (уповноважених осіб) для проведення загальних зборів від 24.11.2000 (п. 4 стор. 3 Витягу) власником 71,5 % акцій (голосів) виступало ТОВ «Спецбудроб», тобто, враховуючи зазначені вище положення Статуту, відсутність на загальних зборах такого акціонера, як ТОВ «Спецбудроб»автоматично унеможливлює прийняття будь-яких рішень загальними зборами.
ТОВ «Спецбудроб»було зареєстроване Ватутінською районною державною адміністрацією м. Києва 29 вересня 1994 року; учасниками зазначеного товариства виступали: Рибіцький М.І. (40% статутного фонду), Кондратюк В.О. (30% статутного фонду), та Васюра В.І. (30% статутного фонду). 5 грудня 1998 року Кондратюк В.О. та Васюра В.І. нотаріально оформили вихід зі складу учасників ТОВ «Спецбудроб», тобто єдиним учасником товариства залишився Рибіцький М.І.
Зазначені вище обставини встановлені спочатку рішенням Дніпровського районного суду від 7 червня 2002 року, а потім і ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 серпня 2002 року та підтверджуються матеріалами справи. Підставою для виникнення даних судових спорів став факт підробки документів бухгалтером ТОВ «Спецбудроб»Єрмак О.Ф., яка спочатку ввела себе до складу учасників Товариства, а потім перерозподілила частки у статутному фонді (відповідно до змін до установчого договору від 11 грудня 1998 року Рибіцький М.І. - 50% статутного фонду, Єрмак О.Ф. - 50% статутного фонду). Зазначені зміни до установчих документів були визнані недійсними Рішенням Дніпровського районного суду від 7 червня 2002 року.
Беручи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що за будь-яких обставин ТОВ «Спецбудроб»не могло брати легітимну участь в засіданні Загальних зборів ВАТ «РБУ-1», оскільки учасником з правом вирішального голосу у ТОВ «Спецбудроб»весь час залишався Рибіцький М.І.
20 лютого 2001 року з метою збереження контрольного пакету акцій ТОВ «Спецбудроб»в особі директора Рибіцького М.І. продало 71,5 % акцій ВАТ «РБУ-1»партнеру по бізнесу - ТОВ «Агат». Головою правління ВАТ «РБУ-1»продовжував залишатися Рибіцький М.І., що підтверджується довідкою ЗАТ «Міжнародний фінансовий центр»від 26 червня 2006 року.
Проте навіть беручи до уваги дану обставину, ТОВ «Агат»все одно було позбавлене можливості змінити голову правління, оскільки Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2001 року в якості забезпечення позову було заборонено ЗАТ «Міжнародний фінансовий центр»провадити будь-які дії, направлені на відчуження 71,5 % акцій ВАТ «РБУ-1». Дана заборона існувала протягом всього судового процесу за позовом Єрмак О.Ф. до ВАТ «РБУ-1». За цей час в даній справі декілька раз виносились рішення Шевченківським районним судом, які потім скасовувались Апеляційним судом міста Києва, остаточне рішення в даній справі було прийнято 14 лютого 2003 року, відповідно до якого позовну заяву Єрмак О.Ф. залишено без розгляду.
Таким чином, заборона Шевченківського районного суду фактично унеможливила вступ в законні права власника 71,5 % акцій ВАТ «РБУ-1»- ТОВ «Агат»починаючи з 26 лютого 2001 року по 14 лютого 2003 року.
З урахуванням наведеного судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи наступне:
7.02.2001 - з підприємств ВАТ «РБУ-1»та ТОВ «Спецбудроб»вилучені печатки та штампи;
14.02.2001 - Рибіцького М.І. відсторонено від займаної посади голови правління ВАТ «РБУ-1»;
19.02.2001 - до вирішення спору між учасниками ТОВ «Спецбудроб» опечатано приміщення адміністративного корпусу ВАТ «РБУ-1»;
21.02.2001, 27.02.2001, 5.03.2001 - проводились виїмки установчих та бухгалтерських документів ВАТ «РБУ-1»та ТОВ «Спецбудроб»;
26.02.2001 - Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва заборонено ЗАТ «Міжнародний фінансовий центр»провадити будь-які дії направлені на відчуження 71,5% акцій ВАТ «РБУ-1»;
30.04.2002 - накладено арешт Шевченківським районним судом на майно та грошові кошти ВАТ «РБУ-1»та ТОВ «Спецбудроб».
Все викладене свідчить про те, що на підприємстві ВАТ «РБУ-1»з лютого 2001 року по лютий 2003 року існували обставини, дії яких неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу юридичної особи, обставини існування яких звільняє від відповідальності посадових осіб за невиконання своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством, що в розумінні п. 1.7 наказу Державної податкової адміністрації України від 19.03.2001 № 113 є обставинами непереборної сили (форс-мажор).
Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного Наказу продовження граничних строків для юридичної особи здійснюється, якщо ніхто із посадових осіб такої юридичної особи не мав можливості у визначені Законом строки виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами платника податку податків, а власник такої юридичної особи був позбавлений можливості призначити інших посадових осіб.
Пунктом 2.4 цього Наказу визначено, що відсутність можливості у власника призначити інших посадових осіб може бути пов'язана із такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера) унеможливлює прийняття рішення щодо призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи.
Таким чином судом встановлено, що на підприємстві ВАТ «РБУ-1»з лютого 2001 року по лютий 2003 року існували обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які унеможливили вчасно виконати податкові обов'язки.
Як зазначалось вище, згідно п. «г»пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції підлягають списанню, якщо вони виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки незаконне порушення кримінальної справи та ведення досудового слідства з 31.01.2002 по 17.12.2002, незаконне притягнення керівника підприємства до кримінальної відповідальності та відсторонення його від управління підприємства, а також дії слідчих органів, пов'язані з вилученням документації, печаток, штампів, є форс-мажорними обставинами, оскільки вони перешкоджали керівнику підприємства, з незалежних від нього причин, в зазначений період організувати своєчасні сплату податків та інших обов'язкових платежів, суд вважає, що штрафні санкції підлягали списанню, чого зроблено не було, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню нечинними.
Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до преамбули Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-XII цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Згідно з преамбулою Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 цього Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
З наведених норм вбачається, що застосовані до позивача штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прирівняні до податків та підлягають сплаті до бюджету відповідного рівня у відповідності до встановленого законом порядку.
З урахуванням наведеного судом встановлено, що правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, носять фінансовий (податковий) характер та виникли у процесі формування та контролю за виконанням бюджету.
За таких обставин положення Господарського кодексу України у відповідності до ч. 1 ст. 4 цього Кодексу не поширюються на спірні правовідносини.
При цьому суд також відзначає наступне.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, як визначено ст. 239 Господарського кодексу України, відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання зокрема такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
Також частиною 1 ст. 242 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб'єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п'ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).
При цьому відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 №1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Як встановлено судом, застосовані до позивача штрафні санкції передбачені ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прирівняні до податків та підлягають сплаті до бюджету відповідного рівня у відповідності до порядку, встановленого податковим законодавством, без урахування ст. 250 ГК України.
Розглядаючи спір по суті, суд також зважає на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірні рішення є протиправними та підлягають визнанню нечинними.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України.
Зважаючи на те, що момент звернення позивача до суду (29.07.2004) відповідно до ст.ст. 44, 57, 63 ГПК України до складу судових витрат включались витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового як платіж, котрий підлягав обов’язковій сплаті при подачі позову, а розмір держаного мита для вимог немайнового характеру складав 85,00 грн., то за таких обставин 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених позивачем платіжним дорученням від 28.07.2004 № 214, а також 85,00 грн. державного мита, сплаченого позивачем платіжним дорученням від 28.07.2004 № 213, підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.
Згідно зі статтею 97 КАС України суд визначив, що позивачу повинні бути компенсовані судові витрати у розмірі 203,00 гривні (в т.ч. 85,00 грн. –державне мито та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 16.07.2004 № 0002201530/0.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 16.07.2004 № 0002211530/0.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 16.07.2004 № 0002191530/0.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 16.07.2004 № 0002221530/0.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 16.07.2004 № 000223153/0.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 19.07.2004 № 0000132400.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 19.07.2004 № 0000152400.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 19.07.2004 № 0000142400.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 1»судові витрати в сумі 203,00 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –11.07.2006.