ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.07.2006р.

м.Київ

№ 11/246

за позовом                     Державного підприємства спеціального зв’язку

до                    Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві

                                   по роботі з великими платниками податків

про                                визнання недійсними висновків акту перевірки та податкових

                                   повідомлень-рішень.

                                           Суддя  Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Зайченко А.С.

Представники сторін:

від позивача:           Капітан І.В. –предст. (довір. в справі)

                                  Лужецький П.А. –предст. (довір. в справі)

від відповідача          Андрійченко В.А. –гол. держ. под. інсп. (довір. в справі)

                              

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.07.2006 о 15 год. 05 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі було відкладено на 24.07.2006 на 17 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 18.07.2006 з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство спеціального зв’язку звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними висновків акту перевірки та податкових повідомлень-рішень №0000781501/0 від 09.08.2004, яким позивачу визначено зобов’язання зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 54419,72 грн., та № 0000761501/0 від 09.08.2004, яким позивачеві визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 116722,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва №05-5-11/664 від 15.09.2004 у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду №05-5-11/664 від 16.11.2004 скасовано ухвалу господарського суду м. Києва №05-5-11/664 від 15.09.2004. Позовні матеріали повернуто до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.12.2004 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та присвоєно господарській справі №11/246, розгляд справи призначено на 23.12.2004.

Постановою Вищого господарського суду України №05-5-11/664 від 22.03.2005 залишено без змін Постанову Київського апеляційного господарського суду №05-5-11/664 від 16.11.2004.

Ухвалою від 05.04.2005 розгляд справи було призначено на 14.04.2005, однак у зв’язку з надходженням касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2005 справу було направлено до Верховного Суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 23.05.2005 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.03.2005.

Заявою від 07.07.2005 позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків  №0000781501/0 від 09.08.2004, яким позивачу визначено зобов’язання зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 54419,72 грн., та № 0000761501/0 від 09.08.2004 в частині суми 28400,00 грн. (Чернігівський ОВСЗ) та суми 9100,00 грн. (Закарпатський ОВСЗ).

Ухвалою від 08.09.2005 призначено у справі № 11/246 судово –бухгалтерську експертизу.

Ухвалою від 20.06.2006 провадження у справі поновлено та призначено у справі попереднє судове засідання на 04.07.2006.

Під час проведення підготовчого провадження судом бути витребувані від осіб, які беруть участь у справі, документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов’язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- висновки акта перевірки та податкового повідомлення-рішення №0000781501/0 від 09.08.2004 на суму 54419,72 грн. незаконні та не відповідають чинному законодавству, оскільки розрахунки у сфері ЗЕД здійснюються позивачем на підставі Конвенції Всесвітнього поштового союзу, а саме: П’ятого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового союзу, який ратифікований Президією Верховної Ради України 19.03.1999;

- твердження ревізорів про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР не відповідає дійсності, податкове повідомлення-рішення №0000761501/0 від 09.08.2004 в частині стягнення 28400,000 грн. незаконне, тому що на підставі п. 15 Постанови КМУ від 22.11.2000 №1738-31 «Про службу спеціального зв’язку в Україні»та колективного договору передбачене безкоштовне забезпечення форменим одягом і обмундируванням працівників служби спеціального зв’язку;

- позивачем не порушувався пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України і в таблицях на аркушах 8 та 9 Акту приведені дані, що не відповідають дійсності, оскільки сума вартості придбаних ТМЦ невиробничого характеру, не пов’язаних з виробничою діяльністю, ремонтом орендованого приміщення не включались в рядок 04,1 Декларації з податку на прибуток підприємства. Ці витрати не відносились на валові витрати, а списувались за рахунок прибутку і не залишались у ТМЦ.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

  Позивачу правомірно визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, оскільки Актами Союзу не передбачена відповідальність членів Всесвітнього поштового союзу перед  власною державою за невиконання контролю щодо повноти та своєчасності надходження виручки у іноземній валюті на валютні рахунки в уповноважених банках. Крім того Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачає тільки один випадок, коли пеня за порушення термінів передбачених ст. 1, 2 зазначеного Закону не сплачується, а саме: у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами;

Чернігівським обласним вузлом спеціального зв’язку в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР за перевірений період працівникам підприємства видано формений одяг в рахунок заробітної  плати та не включено до валового доходу відповідних податкових періодів.

Всупереч пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України №283/97 Закарпатським обласним вузлом спеціального зв’язку до складу валових витрат віднесені суми ТМЦ по списанню, а не по придбанню та вартість інформаційно-консультаційних послуг, не пов’язаних із веденням господарської діяльності. Відтак, філія включила в рядки 12 та 04,1 Декларації суму списаних, а не придбаних ТМЦ.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків 09.08.2004 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000781501/0, яким позивачу згідно ч. 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»відповідно до абз. 1 ст. 1, абз. 1 ст. 4 вказаного Закону визначено суму податкового зобов’язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 54419,72 грн.;

- №0000761501/0, яким позивачу відповідно до п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.6 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, п.5.9 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 116722,00 грн., з яких 78530,00 грн. –основний платіж та 38192,00 грн. –штрафні санкції. З вказаного повідомлення-рішення позивачем оспорюється сума донарахованого податкового зобов’язання в розмірі 28400,00 грн.

Вказані повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки №520/15-1/24366929 від 06.08.2004, яким встановлено наступне:

Статутом   Державного   підприємства   спеціального   зв’язку   (далі   скорочено   ДПСЗ) передбачено здійснення розрахунків з поштовими Адміністраціями. Також основним напрямком діяльності підприємства є виконання розрахунків в повному обсязі із зарубіжними поштовими Адміністраціями за послуги поштового зв’язку, а також з транспортними підприємствами та компаніями зарубіжних держав за перевезення пошти.

Згідно Наказу Міністерства зв’язку України №103 від 16.08.1993 МППЗ "Київ-пошта" передало ДПСЗ функції служби міжнародної прискореної пошти "ЕМS" та поклало обов’язки по забезпеченню оперативного, технологічного управління службою "ЕМS" .

Згідно Наказу Державного комітету зв’язку та інформатизації України №97 від 18.10.1999 УДГШЗ "Укрпошта" передає ДПСЗ здійснення взаєморозрахунків з іноземними Поштовими адміністраціями по дисбалансу обміну відправленнями ЕМS .

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 «Про затвердження правил надання послуг поштового зв’язку»оператор поштового зв’язку, на якого покладаються функції   з   пересилання   міжнародних   поштових   відправлень   прискореної   пошти   ЕМS, визначається відповідно до законодавства уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку.

В ході перевірки встановлено, що Державне підприємство спеціального зв'язку   надає поштовим Адміністраціям різних країн послугу Міжнародної прискореної пошти (далі ЕМS). Послуга МПП («ЕМS") - Служба Міжнародної прискореної пошти, яка є фізично найбільш швидкою з поштових послуг. Вона забезпечує збір, передачу та доставку в найкоротші строки кореспонденції,  документів  та  товарів.  Послуга  ЕМS  надається  підприємствам,  установам, організаціям, фірмам, іноземним представництвам, приватним особам.

Розрахунки за міжнародний поштовий обмін здійснюються відповідно до Конвенції Всесвітнього Поштового Союзу та  Угоди Всесвітнього  Поштового  Союзу, підписаних  у м. Вашингтон в 1988 році та ратифікованих Верховною Радою України Законом України «Про ратифікацію П'ятого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього Поштового Союзу" №553- ХІV від 19.03.1999.

Указом   Президента  України   №110/99   від  01.02.1999  затверджено  Загальний регламент Всесвітнього поштового союзу, Всесвітню поштову конвенцію та її Заключний протокол, Угоду про поштові посилки та її Заключний протокол, підписані від імені України 14 вересня 1994 року на XXI Конгресі Всесвітнього поштового союзу в м. Сеулі.

Операційні аспекти обумовлені Виконавчим Регламентом Угоди, що є невід’ємною його частиною.

Аспекти, що не обумовлені Угодами та Виконавчим Регламентом, в усіх випадках регламентуються Всесвітньою поштовою конвенцією та її Виконавчим регламентом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України»від 22.12.1993 № 3767-ХІІ укладені належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. У випадку, якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Іноземні поштові адміністрації працюють з ДПСЗ згідно двосторонніх Угод та Виконавчого Регламенту по операційних щоденниках або листах узгодження.

Згідно зі ст. 51 Конвенції ВПС за основу при міжнародних розрахунках покладено дисбалансовий метод, яким встановлено, що кількість експорту відправлень у конкретну країну дорівнює імпорту відправлень з цієї країни. У разі перевищення відправленої кореспонденції над одержаною ДПСЗ сплачує різницю за надані послуги, а у разі зменшення відправленої кореспонденції на одержаною ДПСЗ одержує валютні кошти за надані послуги з конкретної країни.

Остаточні  розрахунки  та  витрати  за кореспонденцію  проводяться  щорічно  методом дисбалансу (відповідно до ст. 51 Конвенції ВПС).

На підставі п. 1 ст. 5306 Виконавчого регламенту Конвенції та ст. 3703, 3704 Виконавчого регламенту Угоди адміністрації-кредитори можуть виставляти рахунки типу СМ 61  (Кінцеві витрати) та СN  62  (Транзитні  витрати) на протязі 6 місяців після періоду, до якого вони відносяться. Після затвердження (акцептування) зазначених вище рахунків (відповідно до п. 9 статті ВР5503 Виконавчого Регламенту Всесвітньої поштової конвенції) адміністрація-дебітор повинна здійснити оплату в можливо короткий термін , і найпізніше , до закінчення 6 тижнів, рахуючи з дати затвердження рахунків. Одиницею обліку для взаєморозрахунків між країнами приймається  грошова  одиниця  Міжнародного  валютного  фонду - СПЗ  («Спеціальні  права запозичення»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Таким чином затверджені рахунки типу СN 61, в розумінні ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є документом, що засвідчує надання послуг.

Згідно наданих до перевірки документів, за перевірений період ДПСЗ надано послуг по одержанню кореспонденції із зарубіжних країн по дисбалансу згідно Виконавчого регламента слідуючим іноземним поштовим адміністраціям.

Також для перевірки підприємством надано наступні угоди та контракти.

Угода №2/102-2 від 29.12.2001р. про міжнародну прискорену пошту (ЕМS) з Експрес-поштою Росії "ЕМS Гарантпост". Угода регулює двосторонній обмін  відправленнями  (ЕМS) між Державним  підприємством спеціального зв'язку (Україна) та Експрес-поштою Росії "ЕМS Гарантпост". Умови взаєморозрахунків: Адміністрація, що отримала на протязі півріччя більше відправлень, ніж відправила, має право вимагати від іншої Адміністрації плату за дисбаланс згідно встановленого компенсаційного тарифу. Компенсаційний тариф складає 7,0 СПЗ за кожне відправлення в диспропорції обміну. Угода є подовженою на слідуючий календарний рік, якщо жодна з адміністрацій не заявить іншій адміністрації про її розірвання. Якщо  Адміністрації не мають можливості досягти угоди при переговорах, то неврегульоване питання   передається   на  розгляд  та   прикінцеве  рішення   в   МБ   ВПС   (міжнародне  бюро Всесвітнього поштового союзу).

Угода №364/3 від 15.05.2003 про співпрацю по міждержавному обміну відправленнями спеціального зв’язку між Головним центром спеціального зв’язку Міністерства Російської Федерації по зв’язку та інформатизації (далі ГЦСЗ) та ДПСЗ. Предмет угоди:  Сторони передають один одному в ГЦСЗ відправлення спеціального зв’язку для постачання отримувачам та з моменту їх отримання приймають на себе повну матеріальну відповідальність. Порядок оформлення відправлень та супроводжуючих документів повинен відповідати вимогам Угоди про порядок оформлення, перевезення та передачі відправлень спеціального зв’язку по міждержавним шляхам спеціального зв’язку, а технологія - відповідати вимогам Угоди про міждержавний обмін  відправленнями спеціального зв’язку та Положення про міждержавний обмін відправленнями спеціального зв’язку,    затвердженого Угодою Ради глав урядів Співдружності Незалежних держав про  міждержавний  обмін  відправленнями   спеціального зв’язку від 23.12.1993 року в Ашгабаді.

В ГЦСЗ сторони обмінюються вихідними і вхідними відправленнями для передач; їх відповідним підприємствам спеціального зв’язку в пунктах міжнародного обміну, визначених угодами між ГЦСЗ і цими підприємствами, для подальшої доставки і вручення відправлень отримувачам, розташованим на території країн СНД.

ГЦС3   здійснює   приймання   на   відповідальне   зберігання   зброї   і   боєприпасів   маршрутних фельд’єгерів. Умови оплати: пересилка та доставка пакетів, посилок і метизів з грифом "совершенно секретно", "секретно", пакети урядові несекретні, пакети підприємств і підрозділів спеціального зв’язку з приміткою «службове»,   які   відправляються   державними   підприємствами,   урядовими   установами   і військовими частинами СТОРОНАМИ проводиться взаємозаліково, безоплатно. Сплата пересилки і доставки пакетів і посилок, які вміщують грошові знаки, дорогоцінні метали, каміння і вироби з них здійснюється оплата в доларах США по тарифах згідно додатку №1 (до акту додається).

Сплата прийому і доставки спеціальних відправлень нарочним порядком з/в Росії з/в Україну здійснюється згідно виставленого рахунку-фактури.

Митні платежі і вартість послуг по декларуванню транзитних відправлень відшкодовуються Стороною, яка заявила ці відправлення в режимі транзиту.

Сплата по утриманню залізничного маршруту Київ-Москва-Київ здійснюється Сторонами в рівних частинах. ГЦСЗ сплачує рахунок-фактуру, виставлену ДПСЗ, протягом 10 банківських днів. Всі суперечки по даній угоді розв'язуються у порядку, передбаченому діючим законодавством тієї сторони, яка виступає позивачем по справі.

Угода набуває чинності з 15.05.2003 року і діє до того часу, доки одна із Сторін не заявить про її розірвання, письмово попередивши про це іншу Сторону за 2 місяці.

В ході перевірки    взаєморозрахунків    з    іноземними    поштовими    адміністраціями встановлено порушення 90-денного терміну розрахунків в іноземній валюті, що є порушенням ст. 1 Закону України від 23.09.94 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із змінами та доповненнями. Згідно ст. 4 даного Закону нараховується пеня в розмірі 51 359,72 грн.

Також в Акті від 06.08.2004 № 520/15-1/24366929 зазначено наступне:

- (стор. 21 акту, п. 1 пп. 2.1.2 п. 2.1 розділу 2) перевіркою виявлено заниження валового доходу Закарпатського обласного вузла спеціального зв’язку в сумі 9,6 тис. грн. в результаті порушення п. 4.1 ст.  4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 із змінами та доповненнями;

- (стор. 25 акту, п. 6 пп. 2.2.3 п. 2.2 розділу 2) згідно актів перевірок Чернігівського обласного вузлу спеціального зв’язку встановлено завищення валових витрат, що виникло внаслідок порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.6 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 із змінами та доповненнями  завищено валові витрати в сумі 20.158,0 грн. (20,2 тис. грн.).

При цьому Акт від 06.08.2004 № 520/15-1/24366929 містить посилання на відповідні акти окремих перевірок саме обласних вузлів спеціального зв’язку, зокрема на:

- Акт від 29.04.2004 № 127/23-1/10/01184284 про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства філії «Закарпатського обласного вузла спеціального зв’язку Державного підприємства спеціального зв’язку» за період 2001-2003 роки, складений Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області, який містить висновок про те, що у перевірений період підприємству збільшено валовий дохід на 9600 грн. та зменшено валові витрати на 9100 грн. у зв’язку з розбіжностями витрат, пов’язаних з придбанням товарів, використаних у власній господарській діяльності; витрат на придбання основних фондів; витрат, пов’язаних х отриманням послуг; при визначенні приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та в залишках готової продукції.

- Акт від 04.08.2004 № 55/23/01189494 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Чернігівського обласного вузла спеціального за період з 01.10.2002 по 31.12.2003, складений ДПІ у м. Чернігові, який містить висновок про заниження валового доходу з грудня 2002 року по грудень 2003 року на 25030,88 грн. та заниження валових витрат за 2003 рік на 19983,08 грн. На думку позивача, вказаний висновок податкового органу базується на тому, що цим органом під час перевірки Чернігівського ОВСЗ встановлено придбання підприємством за власний рахунок спеціального одягу, взуття, обмундирування, форменого одягу та видачу цього одягу співробітникам за рахунок заробітної плати, що призвело до невключення до валових доходів відповідних сум за відповідні податкові періоди. Тому позивач вважає безпідставним нарахування йому зобов’язань з податку на прибуток 13700 грн. за основним платежем та 6400 грн. за штрафними санкціями по господарських операціях, пов’язаних з придбанням та видачею форменого одягу працівникам обласного вузлу спеціального зв’язку.

Згідно з заявою Державного підприємства спеціального зв’язку від 21.07.2005 № 12/14-2935, уточненої поясненнями від 31.08.2005, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0000761501/0 від 09.08.2004 лише в частині нарахування йому податкових зобов’язань в сумі 19300 грн. за основним платежем та 9100 грн. штрафних фінансових санкцій, з яких 13700 грн. за основним платежем та 6400 грн. за штрафними санкціями –по Чернігівському ОВСЗ; 5600 грн., за основним платежем та 2700 грн. за штрафними санкціями –по Закарпатському ОВСЗ.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо донарахування позивачу пені у сфері ЗЕД суд відзначає наступне.

В періоді, який перевірявся, органами податкової служби встановлено та не заперечується той факт, що Державне підприємство спеціального зв'язку надає поштовим Адміністраціям різних країн послугу Міжнародної прискореної пошти (далі ЕМS), при цьому згідно Статуту позивача це є основним напрямком його діяльності. Послуга МПП («ЕМS") - Служба Міжнародної прискореної пошти, яка є фізично найбільш швидкою з поштових послуг. Вона забезпечує збір, передачу та доставку в найкоротші строки кореспонденції,  документів  та  товарів.  Послуга  ЕМS  надається  підприємствам,  установам, організаціям, фірмам, іноземним представництвам, приватним особам.

Порядок розрахунків позивача за міжнародний поштовий обіг визначений Конвенцію Всесвітнього Поштового Союзу та Угоди Всесвітнього Поштового Союзу, підписаних у м. Вашингтон в 1988 році та ратифікованих Верховною Радою України Законом України «Про ратифікацію П’ятого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового Союзу»№553-ХІV від 19.03.1999 року, що не заперечується відповідачем.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в акті перевірки, позивачем були укладені угоди  №2/102-2 від 29.12.2001р. про міжнародну прискорену пошту (ЕМS) з Експрес-поштою Росії "ЕМS Гарантпост" та №364/3 від 15.05.2003 про співпрацю по міждержавному обміну відправленнями спеціального зв’язку між Головним центром спеціального зв’язку Міністерства Російської Федерації по зв’язку та інформатизації та ДПСЗ.

В акті перевірки також зазначено, що розрахунки за міжнародний поштовий обмін здійснюються відповідно до Конвенції Всесвітнього Поштового Союзу та Угоди Всесвітнього Поштового Союзу, підписаних у м. Вашингтон в 1988 році та ратифікованих Верховною Радою України Законом «Про ратифікацію П’ятого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього Поштового Союзу» №553-ХІV від 19.03.1999.

Як пояснив позивач, при розрахунках з контрагентами угод він керувався саме положеннями Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2. ст. 17 Закону України “Про міжнародні договори України” якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Таким чином законодавством України визначений пріоритет дії Конвенції Всесвітнього Поштового Союзу та Угоди Всесвітнього Поштового Союзу по відношенню до законів та підзаконних нормативних актів України.

Частиною 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно ч. 6 ст. 9 КАС України якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

З аналізу змісту зазначених положень можна зробити висновок, що Конвенції Всесвітнього Поштового Союзу встановлюються інші правила щодо здійснення розрахунків в іноземній валюті. Зокрема, на підставі П’ятого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового союзу, який ратифікований Президією Верховної Ради України.

Згідно Преамбули П’ятого додаткового протоколу повноважні представники урядів країн - членів Всесвітнього поштового союзу, зібравшись на конгрес в Сеулі, на підставі статті 30, 2 Статуту Всесвітнього поштового союзу, прийнятого у Відні 10 липня 1964 р., прийняли, за умови ратифікації, наступні зміни до згаданого Статуту.

Відповідно до ст. 1 Протоколу країни-члени або їхні Поштові адміністрації, якщо законодавство цих країн не перешкоджає цьому, можуть створювати Регіональні союзи або укладати спеціальні угоди про міжнародну поштову службу, за умови, однак, відсутності у них положень, менш сприятливих для громадян, ніж це передбачено актами, учасницями яких є заінтересовані країни-члени.

Параграфом третім ст. 6 П’ятого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового Союзу, ратифікованого Верховною радою України встановлено, що Всесвітня поштова конвенція та її Виконавчий регламент є обов’язковим для всіх країн-членів Всесвітнього поштового союзу. Параграфом четвертим тієї ж статті встановлено, що Угоди Союзу та їхні Виконавчі регламенти є обов’язковим для країн, що беруть участь в цих угодах.

Саме Регламент встановлює порядок взаєморозрахунків між підприємствами  спеціального зв’язку, які приєднались до Конвенції.

Відповідно до п. 1.1 ст. Р1016 розрахунок щороку проводиться у такий спосіб: Країна яка після взаємозаліку сум відправлення має позитивне сальдо надає кінцевий розрахунок за рік дебітору, дебітор має право 3-х місячного розгляду цього розрахунку і при його визнанні має виплатити країні –кредитору належну суму валюти в строк не більше шести тижнів. Таким чином, розрахунки не ведуться на протязі року.

З наданих позивачем доказів вбачається дотримання ним процедури врегулювання розрахунків, яка передбачена Регламентом. Крім того, доказів порушення умов Конвенції та Статуту позивачем щодо порядку здійснення розрахунків, відповідачем не надано.

Крім того спірним податковим повідомленням-рішенням пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД визначена як сума податкового зобов’язання позивача, однак згідно з преамбулою Закону України “Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” він не розповсюджує свою дію на відносини в сфері порушення валютного законодавства.

Пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1, 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у ст. 14, 15 не передбачена як один із видів податків і зборів у ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”, які містять вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності).

З урахуванням зазначеного відповідач не мав правових підстав для визначення цієї пені в розмірі 54419,72 грн. як суми податкового зобов’язання позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням.

Розглядаючи спір в цій частині, суд також відзначає таке.

Спірне податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків  №0000781501/0, яким позивачу визначено зобов’язання зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 54419,72 грн., прийняте 09.08.2004, тобто коли вже діяв Господарський кодекс України.

Державні податкові інспекції, зокрема відповідач, наділені господарською функцією щодо здійснення контролю та нагляду за господарською діяльністю позивача у сфері фінансових відносин та валютного регулювання.

Відповідно до ст. 238 ГК України за  порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності  до  суб'єктів  господарювання можуть  бути  застосовані  уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи  організаційно-правового  або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій,  умови та порядок  їх  застосування  визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.  Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 ГК України,  а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх  повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до  суб'єктів  господарювання  такі адміністративно-господарські санкції:  вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів);     зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів;  припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення  дії  ліцензії  (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення   суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної  реєстрації  та  ліквідація   суб'єкта господарювання; інші  адміністративно-господарські санкції,  встановлені  цим Кодексом та іншими законами.

Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” термін нарахування пені за порушення строків розрахунків не встановлений.

Статтею 250 ГК України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема зазначеною статтею встановлено, що адміністративно-господарські  санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести місяців з дня  виявлення  порушення,  але  не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

Як вбачається з акта перевірки та доданих до нього розрахунків пені у сфері ЗЕД (т. 2, а. с. 50-71), позивачем не дотримано строків притягнення позивача до відповідальності шляхом нарахування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст.  250 ГК України.

Щодо порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд відзначає наступне.

Перевіряючими податкової інспекції встановлено розбіжності внаслідок порушення підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, а саме працівникам підприємства видано формений одяг в рахунок заробітної плати та не включено до валового доходу відповідних податкових періодів Чернігівського ОВСЗ.

В акті перевірки № 55/23/01189494 від 04.08.2004 зазначено, що колективним договором № 93-03 від 18.03.2003, укладеним між адміністрацією Державного підприємства спеціального зв'язку та трудовим колективом, передбачено забезпечення штатних працівників підприємства спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, необхідним для використання професійних обов'язків, а також форменим одягом. Забезпечення штатних працівників підприємства спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням повинно здійснюватись за рахунок підприємства (т. № 2, ас. 100).

Згідно з Положенням про службу спеціального зв'язку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2000 № 1738-31, та Колективного договору ДПСЗ формений одяг надається працівникам відповідно до встановлених норм видачі та термінів носіння безкоштовно.

Обов'язковість забезпечення працівників спецодягом передбачено Законом України від 14.10.92 № 2694-ХІІ "Про охорону праці".

Засоби індивідуального захисту та спецодяг, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню в разі: звільнення, переведення на тому самому підприємстві на іншу роботу, для якої видані засоби індивідуального захисту не передбачено нормами, а також після закінчення термінів їхнього носіння, замість одержуваних нових засобів індивідуального захисту та спецодягу.

Відповідно до пп. 5.4.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 № 283/97-ВР під час придбання підприємством спецодягу його вартість можна відразу включити до валових витрат, стверджуючи, що такий спецодяг видаватиметься лише в межах установлених норм. При цьому вартість спецодягу має включатися до вартості запасів і підлягає перерахунку за п.5.9 Закону.

Відповідно до пп. 4.3.14 ст.4 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" не включаються до складу загального місячного або річного   оподатковуваного  доходу  вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, що надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", та обмундирування, одержаних у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, котрий надає таке майно, за переліком та граничними строками їхнього використання відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби індивідуального захисту, граничний термін використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку.

Відповідно до Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" сума форменого одягу обкладається податком з доходів фізичних осіб.

Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, формений одяг - це додаткова заробітна плата.

З матеріалів справи вбачається, що Чернігівським ОВСЗ за період з 01.10.2002 по 31.12.2003 видано працівникам підприємства формений одяг і відображено дану операцію в бухгалтерському обліку як додаткову заробітну плату, що відповідає нормам Інструкції зі статистики заробітної плати, тобто придбаний формений одяг не видавався як натуральні виплати в рахунок заробітної оплати, тому підприємство не отримувало від даної операції ніякого доходу.

Наприклад, по відомості Корнєєва Анатолія Петровича видано форменого одягу на суму 159,95 грн. (том № 2, а.с. 167), дана сума відображена в розрахунковій відомості як додаткова заробітна плата і не включена в рахунок заробітної плати Корнєєва Анатолія Петровича, всі інші відомості оформлені аналогічно, тому підприємство мало право не відносити вартість форменого одягу 25030,88 грн. до валового доходу, що підтверджується пп. 4.3.14 ст.4 Закону України від 22.05.2003  № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб".

Оскільки придбаний підприємством формений одяг не видавався працівникам в рахунок заробітної плати, то і суму придбаного форменого одягу в розмірі 19983,08 грн. підприємство мало право не включати до складу валових витрат.

Таким чином, операції з придбання та видачі форменого одягу Чернігівським ОВСЗ проведені відповідно до встановлених правил, а тому висновки Акта від 06.08.2004 №520/15-1/24366929 про результати планової документальної   перевірки   дотримання   вимог   податкового законодавства Державного підприємства спеціального зв'язку Державного комітету зв'язку України за період з 01.01.2001 по 31.12.2003 (з урахуванням Акта від 04.08.2004 № 55/23/01189494 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Чернігівського обласного вузла спеціального зв'язку за період з 01.10.2002 по 31.12.2003, складеного ДПІ у м. Чернігові) про заниження валового доходу з грудня 2002 року по грудень 2003 року на 25030,88 грн. та заниження валових витрат за 2003 рік на 19983,08 грн. по операціях з придбання та видачі форменого одягу є безпідставними.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2005 у справі №11/246 призначена судово-бухгалтерська експертиза, на вирішення експертів-бухгалтерів поставлені питання, у т.ч. чи підтверджуються документально висновки Акта від 06.08.2004 № 520/15-1/24366929 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Державного підприємства спеціального зв’язку Державного комітету зв’язку України за період з 01.01.2001 по 31.12.2003 (з урахуванням висновків:

Акта від 29.04.2004 № 127/23-1/10/01184284 про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства філії «Закарпатського обласного вузла спеціального зв’язку Державного підприємства спеціального зв’язку»за період 2001-2003 роки, складеного Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області;

Акта від 04.08.2004 № 55/23/01189494 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Чернігівського обласного вузла спеціального за період з 01.10.2002 по 31.12.2003, складеного ДПІ у м. Чернігові):

- про збільшення валового доходу на 9600 грн. та зменшення валових витрат на 9100 грн. (Закарпатський ОВСЗ) у зв’язку з розбіжностями витрат, пов’язаних з придбанням товарів, використаних у власній господарській діяльності; витрат на придбання основних фондів; витрат, пов’язаних з отриманням послуг; при визначенні приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та в залишках готової продукції?

- про заниження валового доходу з грудня 2002 року по грудень 2003 року на 25030,88 грн. та заниження валових витрат за 2003 рік на 19983,08 грн. (Чернігівський ОВСЗ) по операціях з придбання та видачі форменого одягу?

В результаті дослідження наданих документів складений висновок судово-бухгалтерської експертизи №10658 від 16.05.2006 у справі №11/246.  Висновки Акта перевірки в цій частині спростовуються поданими суду доказами, та висновком експертів-бухгалтерів. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384 КК України  

Дослідження представлених документів проведено методами документальної перевірки і зіставлення. Перевірялась правильність виконаних підрахунків, повнота заповнення первинних і зведених документів бухгалтерського та податкового обліку, їх взаємозв’язок та відповідність операцій по відображенню фінансово-господарської діяльності підприємства вимогам чинного законодавства України. Зіставлялися дані первинних документів із даними  облікових регістрів бухгалтерського і податкового обліку, а також фінансової та податкової звітності підприємства за відповідні звітні періоди. Було досліджено розрахункові відомості по кожному працівнику підприємства за період з 01.10.2002 по 31.12.2003.

Згідно висновків судово-бухгалтерської експертизи висновки Акта від 04.08.2004р. № 55/23/01189494 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Чернігівського обласного вузла спеціального зв'язку за період з 01.10.2002 по 31.12.2003, складеного ДПІ у м. Чернігові, про заниження валового доходу з грудня 2002 року по грудень 2003 року на 25030,88 грн. та заниження валових витрат за 2003р. на 19983,08 грн. (Чернігівський ОВСЗ) по операціях з придбання та видачі форменого одягу, документально не підтверджуються.

Щодо порушення позивачем пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд відзначає наступне.

З акта перевірки вбачається, що збільшення валового доходу на 9600 грн. та зменшення валових витрат на 9100 грн. (Закарпатський ОВСЗ) сталося у зв'язку з розбіжностями витрат, пов'язаних з придбанням товарів, використаних у власній господарській діяльності; витрат на придбання основних фондів; витрат, пов'язаних з отриманням послуг; при визначенні приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та в залишках готової продукції.

Віднесення доходів до складу валового доходу регламентується статтею 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку "валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 даного Закону валовий доход включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до акта документальної перевірки щодо правильності формування складу валового доходу розбіжностей між даними підприємства та даними перевірки не встановлено.

Перевіряючими податкової інспекції встановлено розбіжності при визначенні приросту балансової вартості запасів за 2003 р., за даними акту перевірки Закарпатського ОВСЗ, до складу валового доходу включається сума приросту балансової вартості запасів на підприємстві в розмірі 9558,07 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, в Закарпатському ОВСЗ приріст (убуток) товарів вираховується згідно залишкам по бухгалтерським рахункам "201 ", "203", "221", які обліковуються в оборотних відомостях в розрізі найменувань матеріалів та відповідають записам в головній книзі.

Загальна сума валових витрат за період з 01.01.2001 по 31.12.2003 відображена у рядку 32 Декларації про прибуток і складає 2851,2 тис. грн., у тому числі: за 2001 р. - 916,7 тис. грн.; за 2002 р. - 915,6 тис. грн.; за 2003 р. - 1018,9 тис. грн.

За актом перевірки податковою інспекцією встановлено, що фактично за період загальна сума валових витрат становить 2842,1 тис. грн. Заниження  витрат  по   акту  перевірки  в  порівнянні  з  поданими деклараціями, складає 9100 грн.(2851,2 тис. грн. -2842,1 тис. грн.).

Витрати підприємства відносяться до складу валових витрат згідно п. 5.2 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку.

Відповідно до пп. 5.2.1 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Витрати підприємства в бухгалтерському обліку визначаються у відповідності до вимог П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 вказано, що платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до наданих на дослідження документів експертами встановлено, що балансова вартість запасів Закарпатського ОВСЗ на початок звітного періоду 2003 р. становила 3884 тис. грн., а на кінець звітного періоду 1011 тис. грн., таким чином, балансова вартість запасів Закарпатського ОВСЗ на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, отже, підприємство мало право різницю додати до складу валових витрат у такому звітному періоді.

Пунктом 5.3.9 Закону про оподаткування прибутку та п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 8 липня 1997 року № 214 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 1998 року за № 94/2534 (далі в тексті - Порядок № 214), передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, сума вартості придбаних ТМЦ невиробничого характеру та непов'язаних з виробничою діяльністю, ремонтом орендованого приміщення не включалась в рядок 04, 1 декларації з податку на прибуток підприємства, а була включена підприємством в рядок 04,2 К1 - убуток балансової вартості запасів декларації з податку на прибуток за 2003 р. в розмірі 2873 тис. грн. Ці витрати не відносились на валові витрати, а списувались за рахунок прибутку, і вони не рахувались в залишках ТМЦ, але підприємством не надано первинних документів, які б підтвердили дані операції.

Тому, висновок, викладений в акті перевірки ДПІ у м. Ужгороді № 127/23-1/10/01184284 від 29.04.2004 про зменшення валових витрат на 9100 грн. у зв'язку з розбіжностями витрат, пов'язаних з придбанням товарів, використаних у власній господарській діяльності; витрат на придбання основних фондів; витрат, пов'язаних з отриманням послуг; при визначенні приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та в залишках готової продукції є необґрунтованими.

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає наступне.

Згідно з п. 1.4 та Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002 року та  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за № 1023/7311, (який був чинним на час проведення перевірки позивача, далі - Порядок), при проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений акт комплексної перевірки; акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового і валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку передбачають, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований   виклад   виявлених   у  ході  перевірки  фактів порушень,  зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. За  результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької  діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).

Згідно пункту 1.7 та факти  виявлених  порушень  податкового та   валютного законодавства  викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі.

Як встановлено судом, в акті перевірки відповідачем чітко і повно не зазначено належних обставин та конкретних доказів, які б підтверджували факти порушень законодавства, на підставі яких до позивача застосовані фінансові санкції в оспорюваній частині за кожним розглянути епізодом.

Оскільки в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних  припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та  різного роду  висновків щодо  дій посадових  осіб  підприємства, суд приходить до висновку, про те, що відповідачем не доведено належним чином правомірності застосування до позивача відповідних санкцій.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що спірні повідомлення-рішення  від 09.08.2004 №0000781501/0 на суму 54419,72 грн. та від 09.08.2004 №0000761501/0 в частині суми 28400,00 грн. (Чернігівський ОВСЗ) та суми 9100,00 грн. (Закарпатський ОВСЗ) підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.  Відповідач не подав суду допустимі докази в обґрунтування своїх заперечень.

Що стосується обраного позивачем позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних рішень недійсними, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб’єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст.  20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.  94 КАС України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що на час звернення позивача до суду (02.09.2004) відповідно до ст.ст. 44, 57, 63 ГПК України до складу судових витрат включались витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення судового як платіж, який підлягав обов’язковій сплаті при подачі позову, а державне мито складало 85,00 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем платіжним дорученням від 25.08.2004 № 1738, та 85 грн. державного мита, сплачені позивачем платіжним дорученням від 25.08.2004 № 1737, а також 2200 грн. витрат на судово-бухгалтерську експертизу підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ  :

          Позов задовольнити повністю.

          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 09.08.2004 №0000781501/0.

 Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на суму 54419,72 грн. та від 09.08.2004 №0000761501/0 в частині суми 28400,00 грн. (Чернігівський ОВСЗ) та суми 9100,00 грн. (Закарпатський ОВСЗ)Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 25.05.2004 №0000462340/1/22718867.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства спеціального зв’язку судові витрати в сумі 2403,00 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                 О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.07.2006.