ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 1-162/11

                                                                                           Рядок статзвіту № 24                                                                        

05 липня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Піскунов В.М.  

 секретар - Яцук О.П.,  .

  з участю прокурора - Богельської О. Б. 

законного представника потерпілого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше судимого 16 травня 2011 року Костопільським районним судом за ч. 1 ст. 190 КК України до громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин, 01.06.2011 року Костопільським районним судом за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян - 1700 (одна тисяча сімсот) грн. в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_2, 17 січня 2011 року близько 14 год., перебуваючи біля магазину "Гастрономчик", що по вул. Грушевського, 12 м. Костопіль, шляхом зловживання довірою, попросивши телефона зателефонувати у гр. ОСОБА_3, заволодів його мобільним телефоном марки "Нокіа 2700", вартістю 600 грн. з сім-картою мобільного оператора "Діджус", абонентський номер НОМЕР_1, вартістю 25 грн., в якому знаходилась карта пам'яті об'ємом 1 гігабайт, вартістю 50 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на суму 675 гривень.

В судовому засіданні підсудний  ОСОБА_2  вину свою визнав повністю, та пояснив, що 17.01.2011 року близько 12 год., проходячи по вул. Грушевського помітив невідомого хлопця та вирішив зволодіти його мобільним телефоном. Він запитав котра година, останній дістав мобільний телефон марки Нокіа 2700 та сказав котра година. ОСОБА_2 попросив у нього мобільного телефона, щоб зателефонувати. Коли він передав йому телефон, ОСОБА_2 зробив вигляд, що нібито кудись телефонує, при цьому, відійшовши, побіг до центру міста, де дістав сім карту та викинув. Телефон продав за 200 грн. невідомому чоловіку. Гроші витратив на власні потреби.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 17.01.2011 року повертався з центру м. Костопіль по вул. Грушевського. Поблизу магазину "Гастрономчик" невідомий чоловік запитав в нього котра година. Він дістав свій мобільний телефон та відповів котра година. Підсудний попросив у нього зателефонувати з його телефона і він дав йому телефон. Коли ОСОБА_2 отримав телефон почав втікати в строну площі Незалежності м. Костопіль. Він кричав йому в слід, просив віддати мобільний телефон, однак він втік. Претензій до підсудного не має, телефон повернуто.

Крім визнання вини самим підсудним, його вина стверджується зібраними по справі доказами.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного злочину, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду щодо доцільності дослідження інших обставин справи, його скоєння не надходило, і вони ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд вважає, що відповідно до ст. 299 КПК України дослідження доказів у більшому об”ємі по даній справі є недоцільним.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2, яка виразилась у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою повторно повністю доведена.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190  КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та  обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання  є щире каяття підсудного, активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.

 Підсудний ОСОБА_2 характеризується посередньо.

ОСОБА_2 вироком Костопільського районного суду від 01.06.2011 року засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян - 1700 (одна тисяча сімсот) грн., проте згідно ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

При цьому суд, враховуючи невідбуту судимість ОСОБА_2 вироком Костопільського районного суду від 16 травня 2011 року за  ч. 1 ст. 190 КК України до громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин,  за ч. 4 ст. 70 КК України призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.      

На підставі викладеного та керуючись ст. 299, 323, 324    КПК України, ст.70, 72, 75, 76 КК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні  злочину, передбаченого ч.  2 ст. 190 КК України і призначити  йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд, враховуючи вирок Костопільського районного суду від 16 травня 2011 року, яким ОСОБА_2 засуджений до  громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточну міру покарання ОСОБА_2 призначає у виді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік  не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

На підставі п.п. 3, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов”язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Даний вирок виконується самостійно і окремо від вироку Костопільського районного суду від 01.06.2011 року за ч. 2 ст. 190 КК України, згідно якого ОСОБА_2 засуджений до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян - 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_2 „підписка про невиїзд”  залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази - мобільний телефон Нокіа 2700 (а.с. 47) - залишити потерпілому ОСОБА_3 після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд. .  

Суддя:                                                                          Піскунов В.М.