Справа  2-466/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "06" липня 2011 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя                                        Сухоруков А.О.,

при секретарі                                                  Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють також в інтересах малолітньогог сина ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття  з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В :

15 квітня 2009 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказав, що 19 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DNK0GK00000023, відповідно до якого, відповідачу був наданий кредит у розмірі 43130,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12  річних на суму залишку з кінцевим терміном повернення 18.04.2022 року. За умовами кредитного договору, погашення кредиту здійснюється щомісячно, в сумі, що складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат.

Для забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, між позивачем і відповідачем було укладено договір іпотеки № DNK0GK00000023, відповідно до якого, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно –квартиру загальною площею 32,8 кв.м., яка розташована по вул. Семафорній, 3/9 у м. Дніпропетровськ.

Відповідачем були порушені умови кредитного договору, внаслідок чого, станом на 01.04.2009р. склалась заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 37442,11 доларів США.

На підставі цього, позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором: звернути стягнення на квартиру загальною площею 32,8 кв.м., яка розташована по вул. Семафорній 34/9 у м. Дніпропетровську шляхом надання позивачу права продажу  предмету іпотеки – квартири будь –якій третій особі покупцю; виселити відповідача із вказаної квартири; стягнути із відповідача судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору та витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи (а.с.3-4).

Справа розглядалася Самарським районним судом м. Дніпропетровська по результатам чого ухвалено заочне рішення, яке за заявою ОСОБА_1 було переглянуто та скасовано.

24 січня 2011 року представник позивач уточнив свої позовні вимоги, при обґрунтуванні позову зазначивши, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 24 січня 2011 року складає 52920,11 грн. Також заявив вимоги до інших мешканців квартири - ОСОБА_2, які діють також в інтересах малолітнього ОСОБА_3, Інші позовні вимоги не змінював (а.с.а.с. 58-59).

25 лютого 2011 року представник позивача знову уточнив свої позовні вимоги, при обґрунтуванні позову вказавши, що станом на 01 квітня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 складає 37442,11 доларів США. Позовні вимоги не змінював (а.с.а.с. 68-70).

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, свої вимоги обґрунтував обставинами, що вказані в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували у повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним. ОСОБА_2 вказував, що позивач відмовляється приймати платежі, але вони бажають виконувати свої зобов’язання, тимчасово не могли платити, оскільки були певні матеріальні складнощі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні також проти позову заперечувала, пояснюючи, що не відмовляється сплачувати кредит, однак зараз знаходиться в скрутному матеріальному становищі, перебуває в декретній відпустці. В останнє судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник третьої особи, органу опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, в судове засідання на слухання по справі не з’явилася, подала до суду заяву в якій просила справу слухати за її відсутності.

          Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав, що встановлені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 19 квітня 2007 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNK0GK00000023, відповідно до якого, позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 43130,00 доларів США, з кінцевим строком сплати 18 квітня 2022 року (а.с.а.с. 6-8).

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору, відповідач зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом, які обумовлені у договорі. Відсотки за користування кредиту сплатити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Пунктом 2.2.3 кредитного договору встановлено, що відповідач зобов’язується сплатити банку винагороду, відповідно до умов договору.

Згідно п.2.2.4 кредитного договору, відповідач зобов’язується зробити погашення кредиту в порядку, сумах і строки, передбачені п. 7.1 та п.2.3.3 кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору, 19 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки DNK0GK00000023 (а.с.а.с. 9-10).

Відповідно  до пункту 1 договору іпотеки, відповідач надав позивачу в іпотеку нерухоме майно, зазначене у п. 33.3 цього договору, що забезпечує виконання ОСОБА_1 зобов’язання по кредитному договору № DNK0GK00000023 від 19 квітня 2007 року.

Згідно п. 33.3 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, що розташоване по вул. Семафорній, 34/9 у м. Дніпропетровську.

Із довідки про заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № DNK0GK00000023 від 19 квітня 2007 року вбачається, що станом на 24 січня 2011 року її заборгованість складає 52920,11 доларів США, що еквівалентно 420317,97 грн. (а.с. 74).

Довідкою № 358 від 20 січня 2011 року підтверджується, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 (а.с. 76).

Із наданих квитанції про погашення заборгованості вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 хоч і не в повному обсязі і з порушення строків, але здійснювалося погашення кредитного договору, що підтверджує те, що злісно від виконання зобов’язання ОСОБА_1А, не ухилялася. Зокрема в березні 2011 року ОСОБА_1 було сплачено 800,00 грн., а в квітні 113,58 грн. (а.с.а.с. 87, 88, 89, 90).

Також 30 червня 2009 року у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син, ОСОБА_3 (а.с. 41), який проживає із ними та на їх утриманні, що слугує підставою для виникнення додаткових витрат.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, відповідач не в повному обсязі виконує прийняті на себе відповідно до кредитного договору зобов’язання, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом. В забезпечення виконання кредитного договору, між позивачем і відповідачем був укладений договір іпотеки, положеннями якого передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки. Умови кредитного договору та умови договору іпотеки не суперечать нормам чинного законодавства України.

В спірному домоволодінні окрім відповідача проживають ще два члени сім’ї, один із яких є малолітнім, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач в дійсності сплачує грошові кошти по кредитному договору, але не в повному обсязі і не в строки встановлені договором.

          Аналізуючи спірні правовідносини суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.

          Позивач посилається на те, що відповідачем було прямо порушено умови зазначених договорів кредиту та іпотеки. Але в той же час позивач в своїй позовній заяві питання про дострокове припинення кредитного договору та договору іпотеки не ставить, просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки не припинивши при цьому фактичні правовідносини із відповідачем.

Змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Фактично дана норма права проголошує прямий обов’язок позивача, перед тим як ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимагати дострокове виконання зобов’язання, тобто ставити питання про повернення грошових коштів за кредитним договором в добровільному порядку.

У відповідності до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Тобто позивачем не було попередньо надіслано письмову вимогу про усунення порушення зобов’язань, не доведено той факт, що затримка, що може виникнути у зв’язку із часом, який затрачається на вручення повідомлення з вимогою усунути порушення зобов’язання –призведе до знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки.

Посилання представника позивача на те, що дана вимога була надіслана, але вони не можуть її знайти, судом до уваги не приймається, оскільки дані твердження засновані виключно на припущеннях. Представник позивача не клопотав надати йому час для надання суду цієї вимоги, а навпаки, під час провадження справи у суді, володів достатнім проміжком часу для пошуку цієї вимоги.

Крім того, той факт, що відповідачем здійснюється погашення кредитного договору, хоч і не в повних розмірах, свідчить, що в дійсності відповідач має намір добросовісно виконувати покладені на нього відповідно до кредитного договору обов’язки.

За таких обставин, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимоги позивача і доходить висновку про необхідність в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 33, 34, 35, 38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.509, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України,  ст.ст. 4–8, 10, 11, 18, 57–60, 88, 130, 208, 209, 212–215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

         Суддя                                                                          А.О. Сухоруков