Справа № 2-801/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2011 р.  Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді  Шелудякова Л.В.,

при секретарі Лабовкіній Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості,-

    В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_3 в квітні 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості, посилаючись на те, що рішенням Полтавського районного суду стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 67727 грн. 76 коп. По цей час вказане рішення відповідачем не виконане. Тому, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення з моменту набрання сили рішенням Полтавського районного суду, а саме, з 11 квітня 2010 року, по основній сумі боргу 61181 грн. 07 коп. А саме, інфляційне збільшення суми боргу у сумі 39976 грн. 77 коп. та 3% річних у сумі 1664 грн. Вказані суми просив стягнути з відповідача.

В червні 2011 року представник позивача збільшив розмір позовних вимог та посилаючись на те, що на даний час рішення Полтавського районного суду від 30 березня 2010 року не виконано, просив стягнути з відповідача на користь позивача 6301 грн. 65 коп. – суму індексу інфляції та 2046 грн. 63 коп. –3% річних станом на 20 червня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримав повністю, дав пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, оскільки вважав, що у нього не існує грошових зобов’язань перед ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала, посилаючись на те, що ст.625 ЦК України, на яку посилається представник позивача, регулює відповідальність за прострочення грошового зобов’язання, що виникає з договірних правовідносин. Зобов’язання між позивачем та відповідачем виникло внаслідок ухвалення судового рішення, а не укладення договору.

          Суд заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що рішенням Полтавського районного суду від 30 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та витребування майна із чужого незаконного володіння позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 67727 грн. 76 коп., з яких основний борг в сумі 61181 грн. 07 коп. з врахуванням індексу інфляції в розмірі 4221 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 2325 грн. 26 коп. (а.с.3).

Вказане рішення відповідачем ОСОБА_2 не виконано, що підтверджується листом ВДВС Полтавського управління юстиції №16251 від 25 червня 2011 року (а.с.41). Зазначене не заперечив ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК).

Судом встановлено, що правовідносини виникли між сторонами після стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми за рішенням суду.

Позивач не має права на застосування до відповідача санкцій, передбачених ст. 625 ЦК, оскільки правовідносини сторін виникли не з порушення зобов’язання відповідачем, а з примусового виконання рішення суду та регулюються нормами законодавства про виконавче провадження.

Представником позивача не доведено, що до ухвалення Полтавським районним судом рішення від 30 квітня 2010 року у ОСОБА_2 існували грошові зобов’язання перед ОСОБА_1, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Ухвалою суду від 30 червня 2011 року позивачу ОСОБА_1 відстрочена сплата судового збору при пред’явленні позову до ухвалення судового рішення у справі, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судові витрати у виді судового збору у сумі 84 грн. 07 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у сумі 120 грн.

На підставі ст.ст.7, 8, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 625 ЦК України, ст.ст.1, 4, 50-62 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у виді судового збору у сумі 84 (вісімдесят чотири) грн. 07 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський райсуд в десятиденний строк з дня його проголошення, а  у разі  якщо рішення  було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення віддруковано суддею особисто і є оригіналом.

Суддя:  ОСОБА_5