УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1752/11
Категорія 18
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Товянської О.В.,
Гансецької І.А.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 травня 2011 року,
встановила:
В листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідачки на її користь борг за договором позики в розмірі 16000 грн., 6800 грн. згідно індексів інфляції за прострочення грошового зобов’язання, 3% річних в розмірі 1400 грн., а також судові витрати. В обґрунтування позову зазначила, що 01 лютого 2007 року позичила ОСОБА_3 16000 грн., які вона обіцяла повернути до кінця 2007 року, але не повернула. На підтвердження своїх вимог надала письмову розписку.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 26 травня 2011 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 16000 грн., 6800 грн. згідно індексів інфляції за прострочення грошового зобов’язання, 3% річних в розмірі 1400 грн., а також судові витрати.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт посилається на неповноту з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (1700грн.).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ст.1047 ЦК України).
Як вбачається із змісту розписки, від 01 лютого 2007 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 в борг 16000 грн., які зобов’язалась повернути до кінця 2007 року. В заставу ОСОБА_3 надала кредитору технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на дану квартиру та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.37). Копії вказаних документів позивачка долучила до позовної заяви (а.с.4-8). Як підтвердили в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представники сторін, оригінали цих документів до цього часу знаходяться у позивачки.
Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №1/141 від 29.03.2011 року підпис у розписці вірогідно виконаний ОСОБА_3, оскільки співпадаючі ознаки виконання підпису суттєві і стійкі (а.с.42-45). Експерту надавались як експериментальні, так і вільні зразки підписів і текстів, виконаних відповідачкою (а.с. 18,28-36, книга по нарахуванню заробітної плати за 2005-2008 роки ПП ОСОБА_5).
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано, із дотриманням вимог ст.ст.1046, 625 ЦК України задовольнив позов. Прострочення грошового зобов’язання тривало з 01.01.2008 року і на 26 травня 2011 року становило три роки і 146 днів. 3% річних за цей період дорівнюють 1632 грн., а прострочення грошового зобов’язання згідно індексів інфляції - 7728 грн. (сумарний індекс 48,3%). Позов задоволений в межах позовних вимог (ч.1 ст.11 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. За відсутності підстав передбачених ч.2 ст.150 ЦПК України, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні клопотання представників відповідачки про призначення повторної експертизи. Виклик експерта для надання усного роз’яснення висновку є правом, а не обов’язком суду (ч.2 ст.147 ЦПК України). Обидві сторони скористались правом, наданим їм ч.1 ст.38 ЦПК України брати участь у цивільній справі через представника. Згідно ч.1 ст.62 ЦК України сторони можуть бути допитані як свідки тільки за їх згодою, така згода позивачкою не надавалась, як і заява в порядку ст.184 ЦПК України. Тому підстави для задоволення судом першої інстанції клопотання представників відповідачки про допит ОСОБА_2 як свідка були відсутні.
Судова повістка в попереднє судове засідання 02.12.2010 року була направлена відповідачці завчасно – 27.11.2010 року, але отримана нею після його проведення (а.с.14,15). Але та обставина, що попереднє судове засідання проведено без відповідачки не порушило її процесуальні права, оскільки всі клопотання її представників під час розгляду справи були вирішені по суті (в тому числі про призначення почеркознавчої експертизи), жодне з них не було відхилено по причині незаявлення в попередньому судовому засіданні.
Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального закону і залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відхилити.
Залишити без змін рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 травня 2011 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили
Головуюча: Судді: