У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Пшонки М.П.
Суддів: Умнової О.В., Леванчука А.О., Сімоненко В.М.,
Дем»яносова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, визнання факту належності правовстановлюючого документу, поділ житлового будинку, виселення та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 2 листопада 2010 року, ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 3 лютого 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила встановити факт належності правовстановлюючого документу – свідоцтва про народження, виданого 31 січня 1958 року, згідно якого ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року – ОСОБА_4. Провести реальний поділ в рівних частках по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 згідно варіанту №2 висновку №355 судової будівельно-технічної експертизи від 1 червня 2010 року. Визнати за ОСОБА_4, як спадкоємцем померлого 3 квітня 2008 року ОСОБА_7, право власності на спадкове майно – Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: підвал 1 площею 10,6 кв.м, вартістю 4160 грн.; підвал 2 площею 6,64 кв.м, вартістю 2604 грн.; підвал 3 площею 9,4 кв.м, вартістю 3689 грн.; веранду 2 площею 9,6 кв.м, вартістю 4239 грн.; веранду 3 площею 5,7 кв.м, вартістю 2237 грн.; веранду 4 площею 4,7 кв.м, вартістю 1845 грн.; кімнату 1-2 площею 22 кв.м., вартістю 10739 грн.; кімнату 1-3 площею 22,2 кв.м, вартістю 10890 грн., всього на суму 40457 грн., що складає 50/100 ідеальних частин. Виселено ОСОБА_5 з Ѕ частини спірного житлового будинку. Вселено ОСОБА_4 в Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Позов мотивований тим, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом померлого 3 квітня 2008 року ОСОБА_7, який був її рідним братом. У визначений законом строк позивач подала заяву про прийняття спадщини разом з тим нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв»язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно – Ѕ частину житлового будинку №7 по вул. Польній в с.Горішня Вигнанка Чортківського району Тернопільської області, та запропонував звернутися до суду з відповідним позовом. Відповідач перешкоджає у прийнятті спадщини та користуванні спадковим майном. Позивач вважає, що відповідач не має право на спадкування, оскільки розірвала шлюб зі спадкодавцем ще у 2003 році і реальний розподіл належного їм спільного майна не був проведений.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 2 листопада 2010 року даний позов задоволений у повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 3 лютого 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати.
Дослідивши матеріали цивільної справи №2-13/10, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач, як рідна сестра померлого ОСОБА_7 в порядку ст.1262 ЦК України набула право на спадкування належної йому Ѕ частини будинку по АДРЕСА_1. Відповідач втратила право на спадкування після смерті ОСОБА_7, оскільки станом на 3 квітня 2008 року шлюб між ними був розірваний.
Висновки судів відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що після смерті 3 квітня 2008 року ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, яке складається з Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1.
Вказана частина нерухомого майна належала померлому на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Чортківської державної нотаріальної контори 21 січня 1992 року, згідно з яким даний будинок ОСОБА_7 подарував його батько ОСОБА_8, та договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Чортківської державної нотаріальної контори 14 грудня 1992 року, відповідно до якого ОСОБА_7 подарував Ѕ частину будинку ОСОБА_5
Після відкриття спадщини ОСОБА_7 до державної нотаріальної контори із заявами про її прийняття звернулася сестра померлого ОСОБА_4 та його колишня дружина ОСОБА_5
Оскільки правовстановлюючий документ про право власності померлого на Ѕ частину будинку не був зареєстрований у БТІ, державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_4, як рідна сестра померлого ОСОБА_7 в порядку ст.1262 ЦК України набула право на спадкування належної йому Ѕ частини будинку по вул.Польна, 7 в с. Горішня Вигнанка Чортківського району Тернопільської області, у зв»язку із чим, обґрунтовано визнали за нею право власності в порядку спадкування за законом другої черги на Ѕ частину вказаного будинку.
Відповідач втратила право на спадкування після смерті ОСОБА_7, оскільки станом на 3 квітня 2008 року шлюб між ними було розірвано.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_5 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 21 січня 1992 року та поділ спільного майна подружжя.
Ухвалою Чортківського районного суду від 15 грудня 1992 року провадження у даній справі закрито у зв»язку з відмовою позивача від позову. Згідно тексту даної ухвали позивач відмовилася від позову, оскільки відповідач до слухання справи подарував їй Ѕ частину спірного будинку.
Апеляційним судом була надана правильна оцінка довідці Горішньовигнанської сільської ради від 2 листопада 2010 року №256, з якої вбачається, що сім»я ОСОБА_9 в складі дружини ОСОБА_5 вибула з господарства ОСОБА_8, колгоспної суспільної групи, у зв»язку із чим, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що Ѕ частина спірного будинку належить їй на праві власності як члена колгоспного двору.
Враховуючи наведене, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням вимог закону, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, що відповідно до ст.337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 2 листопада 2010 року, ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 3 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Пшонка М.П.
судді Умнова О.В.
Леванчук А.О.
Сімоненко В.М.
Дем»яносов М.В.