У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Мазур Л.М.,
Дербенцевої Т.П., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Залізнична районна рада м. Сімферополя, відділ архітектури Залізничної районної ради м. Сімферополя, про знесення самовільно збудованої прибудови та за позовом виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя до ОСОБА_4, третя особа - комунальне підприємство житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя, про припинення самовільно здійснюваного переобладнання приміщення , зобов`язання припинити переобладнання приміщення та відновити стан приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
10 квітня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом. Вимоги мотивовані тим, що вона на підставі свідоцтва про право власності є власником квартири АДРЕСА_2, та є суміжним користувачем земельної ділянки, яка прилягає до квартир. Відповідачка без узгодження із нею та іншими суміжними користувачами прибудинкової земельної ділянки та без правовстановлюючих документів почала будувати прибудову до будинку, чим порушує її права як суміжного користувача земельної ділянки.
У липні 2009 року виконавчий комітет Залізничної районної ради м. Сімферополя звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що відповідачка самовільно здійснює перепланування належного їй приміщення шляхом обладнання самовільної прибудови та обладнання додаткового входу за адресою: АДРЕСА_1, що суперечить правилам користування житловими будинками та прибудинковою територією.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 3 червня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 знести самовільно зведену прибудову АДРЕСА_1 і привести об'єкт в первісне становище. Вирішено питання щодо судових витрат. Позов виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя задоволено, зобов`язано відповідачку припинити самовільно здійснюване переобладнання та відновити приміщення згідно до інвентарної справи. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, в позовах відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником кв. АДРЕСА_2. Вона та власники квартир № 13, 14, 3 є користувачами земельної ділянки, прилеглої до їх квартир. Відповідач, яка є власником кв. № 14, самовільно, без дозволу проводить перепланування приміщення, що належить їй, шляхом облаштування прибудови до будинку та облаштування додаткового входу. Права користувачів земельної ділянки порушені здійснюваним переобладнанням. На адресу відповідача було направлене повідомлення, в якому КП ЖЕО зобов'язав відповідача припинити будівельні роботи до отримання правовстановлюючих документів. Розпорядження ОСОБА_4 не виконала і документи не надала.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення та відмовляючи у позові, виходив із того, що виконкомом факт самовільного переобладнання, а ОСОБА_3 – факт порушення її прав не доведені.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що критеріями самочинного будівництва є: будівництво на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, будівництво, здійснене без дозволу або проекту, будівництво, здійснене з порушенням норм і правил.
Стаття 376 ЦК України передбачає лише два випадки, коли на вимогу відповідних осіб об'єкт самочинного будівництва може бути знесений, зокрема: на вимогу власника земельної ділянки і тільки у тому випадку, коли власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на такий об'єкт; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
З пояснень позивача вбачається, що спірна земельна ділянка є прибудинковою земельною ділянкою, ділянкою користуються власники квартир багатоквартирного жилого будинку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 облаштовує прибудову до квартири без належних дозволів, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення, складений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим від 16 жовтня 2009 року, а також приписом щодо необхідності отримати дозволи на облаштування прибудови. Оскільки ОСОБА_4 вимог припису не виконала, то 19 жовтня 2009 року вона була притягнута до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Однак рішення суду першої інстанції також не можна визнати законним і обгрунтованим.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 посилалась на технічний паспорт квартири та свідоцтво про право власності на житло, за якими прибудови В1 та В3 відносяться до її квартири.
Судом першої інстанції зазначені документи не досліджувались, правової оцінки суд першої інстанції їм не дав, не перевірив доводи відповідача про те, що вона не будує прибудову, яка вже завершена і зазначена у технічному паспорті, а лише утеплює стіну цієї прибудови.
У протоколі про адміністративне правопорушення та у приписі також містяться суперечливі дані, не вказано, які саме прибудови є самочинними, на що судом також не звернуто уваги.
Судами не перевірено доводи відповідача про те, що земельна ділянка не приватизована, державний акт на право власності на ділянку не видавався, на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не з`ясували статус земельної ділянки, хто є її власником, чи заперечує власник проти визнання права власності на такий об'єкт, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Наведене свідчить про те, що судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 3 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.П.
Дербенцева Т.П.
Мазур Л.М.
Умнова О.В.