У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Дем’яносова М.В., Сімоненко В.М.,
Леванчука А.О., Умнової О.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного вищого навчального закладу “Олександрійський політехнічний коледж” по проведення повного розрахунку в зв’язку із звільненням за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до державного вищого навчального закладу “Олександрійський політехнічний коледж” про проведення повного розрахунку в зв’язку із звільненням.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року, ОСОБА_3 відмовлено у відкритті провадження у справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові ухвали, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права, та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір по суті вже вирішено при розгляді справи №2-18/2008 за позовом ОСОБА_3 до Олександрійського політехнічного коледжу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2009 року.
Проте, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що нею не оскаржувався сам період за який проведено нарахування середнього заробітку, вона просила зобов’язати відповідача здійснити корегування середнього заробітку на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і окладів, оскільки всупереч п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 цього не було здійснено.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладання мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Установлено, що ОСОБА_3 просила суд ухвалити рішення, яким зобов’язати відповідача донарахувати і стягнути з нього додаткові суми невідшкодованої заробітної плати у зв’язку з неодноразовим підвищенням заробітної плати відповідно до абзацу 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати” до якої внесені зміни згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348 та від 26 вересня 2001 року № 1266 за період незаконного звільнення її з роботи, а саме, з 31 січня 2005 року до дня фактичного поновлення її на роботі (видання наказу про поновлення). Витребувати у відповідача довідку про помісячний розмір підвищеної середньої заробітної плати (з урахуванням коефіцієнтів підвищення розміру заробітної плати) за кожний рік вимушеного прогулу в період з 31 січня 2005 року по день фактичного поновлення на роботі (видання наказу про поновлення) відповідно до абзацу 1 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року зі змінами від 16 травня 1995року № 348 та від 26 вересня 2001 року № 1266, оскільки відповідач відмовляється видавати цю довідку, а видає довідку іншого змісту. Зобов’язати відповідача перерахувати кошти до пенсійного фонду на її персоніфікований рахунок із донарахованої додаткової суми невідшкодованої заробітної плати відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України за вимушений прогул з 31 січня 2005 року в розмірі, визначеним Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме – 31.8% та відповідно до ст.24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Однак суд першої інстанції не врахував, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них збігаються сторони, предмет і підстави, у випадку зміни хоча б одного із цих елементів позови не вважаються тотожними та вирішуючи питання про відкриття провадження в справі дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи й залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвали судів першої та апеляційної інстанцій без змін залишатися не можуть й підлягають скасуванню, а справа – передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2010 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Суддів: М.В. Дем’яносов
А.О. Леванчук
В.М. Сімоненко
О.В. Умнова