У Х В А Л А

І м е н е м  У к р а ї н и

6 липня 2011 року                         м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Пшонки М.П.,

суддів Дем’яносова В.М., Леванчука А.О.,

Сімоненко В.М., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання договорів недійсними та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_12, поданою в інтересах ОСОБА_11, та касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7  звернулися до суду з вищезазначеним позовом.

Посилалися на те, що 13 вересня 2007 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_11 чотири договори доручення, за якими доручила ОСОБА_11 укласти з ПП «Кукліна» на її користь попередні договори купівлі-продажу земельних ділянок № №2007, 2008, 2009, 2024 житлового масива «Хуторок» Комінтернівського району Одеської області та передала завдаток в сумі 1000  доларів  США за кожну ділянку, а всього 4000 доларів США.

 29 вересня 2007 року та 3 жовтня 2007 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_13  аналогічні договори доручення на придбання  земельних ділянок № 2034, 2038, 2039, 2035, 2002, передавши ОСОБА_8 для передачі продавцю завдатку в сумі 5000 доларів США.

У 2008 році ОСОБА_6 з ОСОБА_10 уклала ще два договори про намір придбати земельні ділянки №№ 2013, 2014 та передала завдаток в сумі 2000 доларів США, а також договір про надання посередницьких послуг на відчуження вказаних земельних ділянок з ОСОБА_9

16 квітня 2008 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 аналогічні договори доручення на придбання земельних ділянок №№ 2013, 2014,  за якими передала завдаток в сумі 2000 доларів США.

Оскільки попередні договори на придбання земельних ділянок укладені не були, позивачі просили визнати договори доручення недійсними та стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_14 30800 грн. та на користь ОСОБА_6 – 53900 грн.

Просили визнати попередні договори недійсними  та стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 11000 доларів США, передані як завдатки за цими договорами.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2010 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_8  на користь ОСОБА_6 38500 грн.; стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 30 800 грн.  

У касаційній скарзі ОСОБА_12, поданій в інтересах ОСОБА_11, та у касаційній скарзі ОСОБА_8  порушується питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 вересня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_11 з другою сторони укладені  договори - доручення на укладення попередніх договорів про намір придбати об’єкти нерухомості – земельні ділянки: 2007, 2008, 2009, 2024, 2034, 2039, 2035, 2002 житлового масиву «Хуторок». Згідно з умовами договорів представник – ОСОБА_11 повинна укласти з ПП Кукліна попередній договір про намір укладення договорів купівлі-продажу зазначених земельних ділянок, передати продавцю – ПП Кукліній завдаток в розмірі 1000 доларів США за кожну земельну ділянку, а у випадку неможливості виконати зобов’язання (відмови продавця від укладення попереднього договору) повернути ОСОБА_7 як довірителю суму завдатку (а.с. 7-14). При цьому договори між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 підписані особисто ФОП ОСОБА_11 (а.с.7, 8, 9, 10), а договори між ОСОБА_6 та від імені ОСОБА_11 без відповідних на це повноважень  підписані ОСОБА_8 (а.с.11,12,13).

16 квітня 2008 року між ПП «Кукліною» з однієї сторони як продавцем та ОСОБА_6 с другої сторони як покупцем укладено договір про намір придбання земельних ділянок 2013, 2014 цього ж житлового масиву (а.с.6).

Згідно з розпискою від 13 вересня 2007 року ПП Кукліна отримала від ОСОБА_11 9 000 доларів США як аванс за об’єкти нерухомості: земельні ділянки №№ 1015, 1029, 2008, 2007, 2009, 2010, 2011, 2012, а 19 вересня 2009 року – 3 000 доларів США за земельні ділянки 2020, 2034  (а.с.47, 131).

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договорів про намір укласти попередні договори купівлі-продажу земельних ділянок. Відповідачі отримали від позивачів в якості завдатку  всього 9000 доларів США, проте договори купівлі-продажу укладені не були. Оскільки згідно з умовами договору, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, та між  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в разі не укладення передбаченого попереднього договору особи, з якими укладено договір про наміри (довірителі), повинні повернути все, що одержано в якості завдатку.

Такі висновки є правильними.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки згідно з умовами договорів, укладених між позивачками та відповідачами, зобов’язання про повернення грошей у випадку невиконання умов договору покладено саме на осіб, які підписали договори – ОСОБА_11 та ОСОБА_8, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що суми завдатку повинні бути стягнуті саме з них.

При цьому за змістом ст. 528, 544 ЦК України, відповідачі мають право на звернення до суду до особи, якої вони фактично передавали гроші, з регресною вимогою.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів  судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_12, подану в інтересах ОСОБА_11, та касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

         Головуючий

          Судді М.П. Пшонка

В.М. Дем’яносов

А.О. Леванчук

В.М. Сімоненко

О.В. Умнова