У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 13 липня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів:  Дербенцевої Т.П.,

 Сімоненко В.М.

  Черненко В.А.

    розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення витрат на ремонт будинку; за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2010 року

в с т а н о в и л а:

В квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення витрат на ремонт будинку, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить 1/4 будинковолодіння в   АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 23 серпня 1990 року, власником решти ѕ частини будинковолодіння є його тітка ОСОБА_5 Його частка та частка ОСОБА_5 були виділені в натурі, і в його користуванні знаходились кімнати 1-6, 1-7 на першому поверсі та 1-8 на другому поверсі. У 2004 році відповідач запропонувала йому користуватись її кімнатами 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6,2-7,2-8, 2-9, 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 1-8, а сама користувалась кімнатами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7. Для узаконення такого порядку користування він звернувся до органів БТІ, і актом конкретного користування будинком від 12 березня 2004 року, складеного представником БТІ та підписаним ним та відповідачкою, було встановлено фактичне користування будинком. Після цього, він звернувся до міської ради, рішенням №244 від 18 травня 2004 року якої за ним було визнано право власності на 62/100 будинковолодіння, яке було зареєстровано в ОБТІ та видано свідоцтво про право власності. Вважаючи, себе власником частини будинку якою користувався згідно акту конкретного користування, він розпочав капітальний ремонт у частині будинку, провів в будинок воду, газ, світло, оформив у відповідних службах всі договори на сплату комунальних послуг на себе, одержав дозволи на встановлення лічильників на газ та воду, встановлення газового котла та проведення автономного опалення. Ремонт тривав три роки та з відома відповідачки. По завершенню ремонту відповідачка звернулась до суду із позовом про виселення його з частини будинку, де він провів ремонт. Тому вважає, що відповідачка повинна відшкодувати йому вартість ремонту, а також просить суд стягнути судові витрати.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 7 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені, стягнуто з ОСОБА_5 82 380 гривень витрат на проведення капітального ремонту, а також стягнуто 2000 гривень вартість експертизи та 856,81 гривень судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2010 року, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 7 червня 2010 року  скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4  порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанцій, залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

         Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2010 року  постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2010 року   - залишити без змін.  

    Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                         Т.П.Дербенцева

                                    В.М.Сімоненко

В.А.Черненко