Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-а-1924/11

П О С Т А Н О В А

і м е н е м   У к р а ї н и

"15" червня 2011 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області Вінницької області суддя Біла Л.  М.  розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії особі, постраждалій внаслідок Чорнобільської катастрофи, інваліду третьої групи, -

ВСТАНОВИВ:

         Позивач звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику, в якому просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Хмільнику щодо відмови зробити перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику здійснити перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як особі, віднесеній до категорії 1, по ІІІ групі інвалідності –не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, встановлених ч.1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2009 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Хмільнику здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як особі, віднесеній до категорії 1, інваліду ІІІ групи –50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".  

Своїм листом від 3 грудня 2010 року відповідач відмовив позивачці у перерахунку  пенсії, тому вона вимушена звернутись до суду.

Представник відповідача -  Пенсійного фонду України у м. Хмільнику подав до суду заперечення і просить  відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В запереченні вказував на те, що вимоги щодо перерахунку пенсії не можуть бути задоволені через відсутність правових підстав. У 2009 –2010 роках Конституційним судом України не приймалось ніяких рішень щодо неконституційності актів законодавства, за якими позивачу визначено (перераховано) розмір пенсії. Вважає, що порушення прав відповідача викликано не протиправними діями УПФУ, а неузгодженістю та суперечливістю актів законодавства.

Суд, , враховуючи позицію відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши представлені суду докази вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А №153177, виданим 3 квітня 2008 року.

Відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.2001 року  № 796-Х1І в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності від 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія становить 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, провадиться відповідно до правил та загальних підстав Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Проте відповідач протягом всього часу нарахування пенсії керується постановами КМУ № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року  З огляду на положення Конституції України суд не приймає до уваги обґрунтування представника відповідача його позиції посиланням на норми підзаконних нормативних актів, а саме визначених цими постановами Кабінету Міністрів розмірів пенсії, виходячи з того, що питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає закон, а не постанова.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати розміри компенсацій, встановлених цим законом.

Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування пенсій в порядку, встановленому саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.

Крім того, відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Також в резолютивній частині Рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року М10-рп/2008 зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(107-17), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, за конституційними нормами та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. 22 Конституції України.

Виходячи з цього, суд вважає дії відповідача по нарахуванню пенсії в розмірі, встановленому постановами КМУ неправомірними. Зі змісту ст.ст. 50 та 54 Закону № 796 випливає, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Отже, при нарахуванні пенсії, визначеної ст.ст. 50, 54 Закону № 796, відповідач повинен керуватися ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки обчислення і призначення державної та додаткової пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, вихідним критерієм для обрахунку пенсії виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.

Окрім того, відповідно до ч. З ст. 67 Закону № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1-4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком також встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум»(№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). Закон України «Про прожитковий мінімум»дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Зі змісту ст.ст. 1,2 вказаного закону випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. З ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне застосування для визначення розміру щомісячної пенсії розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України «Про Державний бюджет», тому при розрахунку державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796, має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Тобто, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

        Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 50 54 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-XI, є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача в цій частині ґрунтуються на правових нормах і підлягають  задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню з 24 грудня 2010 року по день винесення рішення, тобто по 15 червня 2011 року, з урахуванням здійснених відповідачем за цей період виплат пенсії.

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 6, 8, 16, 19, 22, 24, 55, 64, 75 Конституції України,  ст.ст. 1, 6  Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», рішеннями Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 1, 13, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,   ст.ст. 5, 9, 99-100, 158-163 КАС України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмільнику про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії особі, постраждалій від аварії на Чорнобільській АЕС, інваліду третьої групи задовольнити повністю.   

Визнати неправомірними дії  Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Хмільницькому районі Вінницької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також перерахунок додаткової пенсії  у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період  з 24 грудня 2010 року по 15 червня 2011 року, з урахуванням виплат, отриманих нею за цей період.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, якщо її не оскаржено в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом 10 днів з моменту отримання сторонами копії постанови.                         

Суддя:ОСОБА_2