У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів: Дембовського С.Г., Крижановського В.Я.,
за участю прокурора Волошиної Т.Г., -
розглянула в судовому засіданні 16 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року.
Вироком суду
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України - на 3 роки обмеження волі. Остаточне покарання засудженому призначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, дізнавшись від потерпілого ОСОБА_3 про його затримання працівниками міліції за підозрою у вчиненні злочину у період з 25 січня 2006 року по 6 лютого 2006 року, з метою використати вказані обставини в особистих корисливих цілях та заволодіти шляхом обману та зловживання довірою чужим майном - грошовими коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 10 000 доларів США, що в еквіваленті національної валюти становило 50 050 грн, вчинив підбурювання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до давання хабара через нього посадовим особам прокуратури та суду.
6 лютого 2006 року в 13:55 в приміщенні нотаріальної контори, що знаходиться у м. Маріуполі по проспекту Будівельників, 141, ОСОБА_2, зловживаючи довірою потерпілих, не маючи наміру передавати вказану суму коштів посадовим особам правоохоронних органів, вчинив замах на незаконне заволодіння майном потерпілих, отримавши від ОСОБА_4 10 000 доларів США, що в еквіваленті національної валюти становило 50 050 грн та є великим розміром, проте довести до кінця свій злочинний умисел не зміг з підстав, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ставив питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Просив направити справу на нове розслідування або новий судовий розгляд. Вказував на те, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено однобічність та неповноту судового слідства, не досліджені в повному обсязі всі обставини, що мають значення для справи, оскільки не були допитані потерпілі, що незаконно визнані такими, та деякі свідки, обшук місця вчинення злочину проведено без відповідної постанови суду, надано не вірну оцінку показанням потерпілих і свідків, а суд апеляційної інстанції не звернув увагу на допущені порушення. Зазначив про те, що судами не обговорювалось питання про застосування амністії до засудженого, оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за вказаних у вироку обставин відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на сукупності зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом доказів та є правильними.
Наведеним у вироку доказам суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України.
Призначаючи покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, у тому числі й ті, на які посилається захисник у скарзі.
Призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, доводи захисника, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка. Апеляційний суд належним чином мотивував прийняте рішення та обґрунтовано оцінив вирок як законний.
У зв’язку із цим твердження у скарзі про призначення ОСОБА_2 покарання, що не відповідає тяжкості злочину та його особі, є необґрунтованими.
Що стосується доводів захисника про незастосування до ОСОБА_2 Закону України «Про амністію» у зв’язку із вчиненням ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, то вони є безпідставними, оскільки ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, і відповідно до вимог ст. 86 КК України амністія може бути застосована до особи, а не до певного злочину.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування або зміни судових рішень у справі, не виявлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
С у д д і:
___________________ _____________________ ______________________
М.Й. Вільгушинський С.Г. Дембовський В.Я. Крижановський