ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.07.11 р.                                                                                 Справа № 13/54                               

 Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи       за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпідшипник - Донецьк” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Укртехкомплект”, м. Горлівка

про: стягнення заборгованості у розмірі 10’035грн.68коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 05.05.2011р.) - адвокат

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерпідшипник - Донецьк” м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Укртехкомплект”, м. Горлівка (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10’035грн.68коп.

Ухвалою від 13.05.2011р. суд порушив провадження у справі, призначив до розгляду на 02.06.2011р., сторони зобов’язано надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, що виникло на підставі договору поставки товару № 12/21/01 від 12.01.2010р.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надані засвідчені копії договору № 12/21/01 (5/10) від 12.01.2010р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 24.10.2010р., видаткових накладних № ИП -113/07 від 20.07.2010р., № ИП – 141/08 від 30.08.2010р., довіреності № 772 від 30.08.2010р., якою уповноважувався працівник відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача, платіжні доручення № 405 від 30.08.2010р. та № 352 від 28.07.2010р., що свідчать про часткову оплату вартості поставленого за видатковими накладними товару, вимоги № 228 від 04.03.2011р. з доказами відправки відповідачу.

01.06.2011р. через канцелярію суду позивач супровідним листом № 2500 від 01.06.2011р. надав для залучення до матеріалів справи податкові накладні до видаткових накладних, рахунки – фактури № АДП – 001701 від 19.07.2010р. та № АДП – 002042 від 27.08.2010р., які виставлялися позивачем для оплати відповідачем вартості поставленого товару, акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 10035грн.68коп.

09.06.2011р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог № 516 від 09.06.2011р., якою повідомив, що помилково в тексті позовної заяви в якості підстави виникнення заборгованості була зазначена лише одна видаткова накладна № ИП – 113/07 від 20.07.2010р. на суму 17701грн.28коп., а накладна № ИП – 141/08 від 30.08.2010р. на суму 5035грн.68коп. не вказана, хоча була додана до позовної заяви та врахована при розрахунку суми заборгованості за поставлений товар, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 10’035грн.68коп., що виникла на підставі видаткових накладних № ИП – 113/07 від 20.07.2010р. на суму 17701грн.28коп., № ИП – 141/08 від 30.08.2010р. на суму 5035грн.68коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на отримання витягу з ЄДРПОУ у сумі 54грн.40коп., надавши на підтвердження платіжні доручення № 116 та № 117 від 20.05.2011р. Докази відправлення зазначеної заяви наявні в матеріалах справи.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, але відповідач у судові засідання не з’явився. Ухвали суду повернулися з відміткою органу поштового зв’язку у зв’язку зі спливом строку зберігання поштової кореспонденції..

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "сплив строку зберігання"  і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЕ № 739445 станом на 01.06.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Укртехкомплект”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 33960010, знаходиться за адресою: 84603, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Катеринина, будинок 2. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Таким чином, суд здійснив всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань, у зв’язку з чим вважає за можливе розглянути спір в порядку  ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

В судовому засіданні 07.07.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав  належним чином засвідчену копію акту приймання – здачі виконаних робіт за травень – червень 2011року по договору про надання адвокатських послуг № 05/05-2011 від 05.05.2011р., повідомив про відсутність будь – яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції заяви про уточнення позовних вимог № 516 від 09.06.2011р.,

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

12.01.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 12/21/01, згідно з яким постачальник зобов’язується передати в обумовлені даним договором строки покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти зазначений товар та оплатити за нього узгоджену суму.

Відповідно п. 1.2 договору кількість, ціна та асортимент товару визначається накладними, що є складовими та невід’ємними частинами цього договору.

Згідно п. 2.1 договору ціна товару за одиницю та по позиціям указана  в накладних до договору. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх накладних, що є складовими та невід’ємними частинами цього договору.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що розрахунки за поставляєму постачальником за цим договором продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів по безготівковому розрахунку – з відстроченням платежу один банківський день з дати відвантаження товару.

Згідно п. 3.1 „Погодженою партією товару” по даному договору є кількість та асортимент товарів, вказані в конкретній накладній.

Відповідно п. 8.1 договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині виконання зобов’язань – до повного та належного виконання цих зобов’язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № ИП -113/07 від 20.07.2010р. на суму 17701грн.28коп., № ИП – 141/08 від 30.08.2010р. на суму 5035грн.68коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 22736грн.96коп.

Задля оплати поставленого товару позивачем були виставлені рахунки – фактури № АДП – 001701 від 19.07.2010р. та № АДП – 002042 від 27.08.2010р.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви щодо отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься довіреності № 700 від 19.07.2010р. та № 722 від 30.08.2010р., якими  ОСОБА_2 уповноважувався на отримання матеріальних цінностей від позивача за рахунками № АДП – 001701 від 19.07.2010р. та № АДП – 002042 від 27.08.2010р., які виставлялися позивачем саме для оплати товару за договором № 12/21/01 (5/10) від 12.01.2010р.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 12/21/01 (5/10) від 12.01.2010р. суд робить виходячи з наявності в видаткових накладних посилання саме на договір № 12/21/01 (5/10) від 12.01.2010р.  В наданих позивачем податкових накладних № 118 від 20.07.2010р. та № 143 від 30.08.2010р. у якості підстави декларування доходів за проведеною господарською операцією також вказаний договір № 12/21/01 (5/10) від 12.01.2010р. Твердження в цій частині не спростовані, навпаки як свідчить надані позивачем оригінали платіжних доручень № 405 від 30.08.2010р. та № 352 від 28.07.2010р. відповідач частково сплатив суму боргу за поставлений товар на загальну суму 12701грн.28коп., призначення платежу у яких – оплата за підшипники згідно рах. № 1701 від 19.07.2010р, тобто рахунок на підставі якого відповідач повинен оплати поставлений на підставі договору № 12/21/01 (5/10) від 12.01.2010р. товар за однією із спірною  видатковою накладною № ИП – 113/07 від 20.07.2010р.

Таким чином, позивач в повному обсязі виконав зобов’язання по постачанню товару, що виникли за договором поставки товару №  12/21/01 (5/10) від 12.01.2010р.

Однак, позивач посилається на те, що станом на теперішній час, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, оплативши лише частково на підставі виставленого рахунку – фактури № АДП – 001701 від 19.07.2010р вартість отриманого за видатковою накладною № ИП – 113/07 від 20.07.2010р. товару в розмірі 12701грн.28коп. Внаслідок чого сума заборгованості, з урахуванням часткової сплати, за видатковими накладними № ИП -113/07 від 20.07.2010р., № ИП – 141/08 від 30.08.2010р. в розмірі 10035грн.68коп. не погашена, що підтверджується наданим позивачем двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.10.2010р., в якому зазначене кінцеве сальдо на користь позивача в сумі 10035грн.68коп.

Позивач вимогою № 228 від 04.03.2011р. просив відповідача погасити виниклу заборгованість. Однак станом на день прийняття рішення відповідач не надав жодної відповідь на направлену вимогу про оплату боргу, не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 10035грн.68коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими,  що підлягають  задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 10035грн.68коп., у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 12/21/01 (5/10) від 12.01.2010р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 2.3 договору визначили, що строки розрахунки за поставляємо продукцію здійснюються з відстроченням платежу на один банківський день з дати відвантаження товару.

Згідно видатковим накладним № ИП -113/07 від 20.07.2010р., № ИП – 141/08 від 30.08.2010р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 22736грн.96коп.

Платіжними дорученнями № 45 від 30.08.2010р. та № 352 від 28.07.2010р. відповідач частково оплатив вартість товару за видатковою накладною № ИП -113/07 від 20.07.2010р., сплативши 12701грн.28коп.

Таким чином, відповідно до умов договору, кінцевий строк оплати залишку вартості поставленого товару за накладною № ИП -113/07 від 20.07.2010р. та всієї суми товару за накладною № ИП – 141/08 від 30.08.2010р. на день подання позову  наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Заявлені вимоги підтверджуються: актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.10.2010р., видатковими накладними № ИП -113/07 від 20.07.2010р., № ИП – 141/08 від 30.08.2010р., платіжними дорученнями № 405 від 30.08.2010р. та № 352 від 28.07.2010р., що свідчать про часткову оплату вартості поставленого за видатковими накладними товару, рахунками – фактури № АДП – 001701 від 19.07.2010р. та № АДП – 002042 від 27.08.2010р., які виставлялися позивачем для оплати відповідачем вартості поставленого товару, що підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.10.2010р., одностороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.05.2011р., згідно з якими кінцеве сальдо на користь позивача становить 10035грн.68коп.

Доказів погашення боргу в сумі 10035грн.68коп., суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача  всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 10035грн.68коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500грн.00коп.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Бережним Іваном Олександровичем підтверджуються письмовою договором № 05/05-2011 від 05.05.2011р.,  відповідно до якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (адвокат) приймає на себе зобов’язання по наданню адвокатських послуг при пред’явленні позовних вимог до ТОВ «Корпорація «Укртехкомплект» та забезпеченню участі в якості представника позивача в судових засіданнях господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпідшипник - Донецьк” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Укртехкомплект”, м. Горлівка про стягнення заборгованості за договором поставки.

Відповідно п. 2.1 договору виконавець зобов’язується надавати юридичні послуги згідно ст. 5 Закону України „Про адвокатуру”, давати консультації та роз’яснення по правовим питанням, усні та письмові довідки по законодавству відносно даної справи, забезпечувати повну підготовку необхідної документації для пред’явлення позовних вимог в суд та в подальшому виступати в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпідшипник - Донецьк” м. Донецьк за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Укртехкомплект”, м. Горлівка про стягнення заборгованості за договором поставки в господарському суді Донецької області при розгляді справи.

         Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що вартість юридичних послуг, які включають надання необхідних консультацій та роз’яснень по правовим питанням, які стосуються позовних вимог, підготовка позовних вимог та участь у судових засіданнях за позовом, зазначеному в п. 1.1 договору, складає 500грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується копією банківської виписки, згідно з якою платіжним дорученням № 68 від 06.05.2011р. позивачем була сплачена адвокату обумовлена договором сума гонорару.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 26.03.2009р. на ім`я ОСОБА_1.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Позивач 07.07.2011р. надав через канцелярію суду акт приймання – здачі виконаних робіт за травень – червень 2011 року по договору про надання адвокатських послуг № 05/05-2011 від 05.05.2011р., згідно з яким зауважень у замовника до виконавця по виконанню договору відсутні. Крім того, зазначеним актом сторони зафіксували всі виконання з боку адвоката послуги, що і були  передбачені пунктом 2 договору про надання адвокатських послуг № 05/05-2011 від 05.05.2011р

       Враховуючи, що адвокат ОСОБА_1 приймав участь в усіх судових засіданнях по слуханню справи № 13/54, відстоював правову позицію позивача, надавав усні пояснення на запитання суду, а також беручи до уваги, що підписавши та скріпивши своєю печаткою акт приймання – здачі виконаних робіт за травень – червень 2011 року по договору про надання адвокатських послуг № 05/05-2011 від 05.05.2011р. позивач фактично прийняв та погодився з повним виконанням адвокатом свої обов’язків по наданню правової допомоги, суд робить висновок що вартість наданих послуг є обгрунтованою, об’єктивною та співрозмірною з розміром заявлених вимог. Отже, суд задовольняє вимоги позивача по відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката в  сумі 500грн.00коп. в повному обсязі.

Як зазначалося, позивач надав до суду 09.06.2011р. заяву в якій просить суд додатково стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем у зв’язку з отриманням витягів з ЄДРПОУ на позивача та відповідача, в сумі 54грн. 40коп. надавши на підтвердження платіжні доручення № 116 та № 117 від 20.05.2011р.

Вказану заяву позивача суд вважає необґрунтованою з наступних підстав:

Витрати, понесені позивачем у зв’язку з отриманням витягів з ЄДРПОУ на позивача та відповідача, в сумі 54грн. 40коп. не були заявлені у даній справі як фактичні збитки для позивача. Такі витрати не є судовими витратами згідно ст. 44 ГПК України.

У п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02–5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44  ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи згідно ст. 30 ГПК України. Крім того до інших витрат, пов’язаних з розглядом господарських спорів, можна віднести витрати, понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв’язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку ст. 38 ГПК України, витрати на проведення огляду та дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку ст. 39 ГПК України, а також витрати, пов’язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною по справі.

За вказаних обставин у їх сукупності, суд залишає заяву позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем у зв’язку з отриманням витягів з ЄДРПОУ на позивача та відповідача, в сумі 54грн. 40коп. без задоволення.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, а саме державне мито, витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, витрати по оплаті послуг адвоката покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпідшипник - Донецьк” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Укртехкомплект”, м. Горлівка про стягнення заборгованості у розмірі 10’035грн.68коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Укртехкомплект”, (юридична адреса: 84603, Донецька обл., м. Горлівка, Центрально – міський район, вул. Катеринина, будинок 2, код ЄДРПОУ 33960010, р/р 260040055901 у ГФ АТ „Брокбізнесбанк” м. Горлівка, МФО 394578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпідшипник - Донецьк” (юридична адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, будинок 117, код ЄДРПОУ 32890608, р/р 26002051703291 в Філії ПАТ КБ „Приватбанк” Донецьке РУ м. Донецьк, МФО 335496) суму основного боргу в розмірі 10035грн.68коп., державне мито в сумі 102грн.00коп., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.00коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 500грн.00коп.

У судовому засіданні 07.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                           Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.