Судове рішення #16716724

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2011                                                                                           № 57/44

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача -                    ОСОБА_1 (дов б/н від 21.03.2011 р.)

від відповідача -               ОСОБА_2. (дов. №55 від 18.01.2011 р.)

від прокуратури -             Левко І.І. (посвідчення №255 від 26.07.2010 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю „Воскресенський  

                                            торговий центр”

на рішення                        Господарського суду міста Києва  

від                                       05.04.2011 р.

у справі                              №57/44 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом                         Прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах

                                            держави в особі Державного комітету України із земельних

                                             ресурсів  

до                                        Товариства з обмеженою відповідальністю „Воскресенський  

                                            торговий центр”

про                                      відшкодування шкоди в розмірі 200240,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів (далі за текстом – позивач, Держкомзем) звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресенський торговий центр" (далі за текстом – ТОВ "Воскресенський торговий центр", відповідач) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 200240,92 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що перевіркою Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві  встановлено, що відповідач - ТОВ "Воскресенський торговий центр" самовільно займає земельну ділянку загальною площею 1,0 га під розміщення та експлуатацію МАФів на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, про що було складено відповідний Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.08.2009 № А-1340/22. За твердженням прокуратури, внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки загальною площею 1,0 га, що розташована на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, державі заподіяна шкода. Згідно розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ "Воскресенський торговий центр" земельних ділянок за вищевказаною адресою, відповідно до п. 7 "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття  ґрунтового покриву", затвердженої  постановою КМУ від 25.07.2007р. № 963, розмір шкоди становить 200240,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. у справі №57/44 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Воскресенський торговий центр” на користь держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів 200240,92 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Воскресенський торговий центр” в доход Державного бюджету України 2002,05 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Воскресенський торговий центр” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. у справі №57/44, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що на думку відповідача, розміщення на перетині вул. А. Навої та бул. Перова у Дніпровському районі міста Києва тимчасових споруд було вчинено відповідачем виключно на підставі виданого дозволу на розміщення тимчасової споруди (на розміщення тимчасового торгівельного майданчика на 800 точок продажу) №04-0530 та у повній відповідності до рішення Київської міської ради №462/1518 від 21.05.2009 р. «Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд. Таким чином, встановлення на підставі вказаних дозвільних документів ТОВ „Воскресенський торговий центр” тимчасових споруд не можна вважати самовільним зайняттям земельної ділянки у розумінні ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Крім того, апелянт посилається на відсутність акту обстеження земельної ділянки, в якому мав бути точний розмір земельної ділянки, в зв’язку з чим неможливо встановити точну площу земельної ділянки, а отже і розмір шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 р. у справі №57/44 прийнято апеляційну скаргу ТОВ „Воскресенський торговий центр” до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.06.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р. у справі №57/44 розгляд апеляційної скарги ТОВ „Воскресенський торговий центр” відкладено на 11.07.2011 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2011 р. представник ТОВ „Воскресенський торговий центр” підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.04.2011 р. у справі №57/44, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2011 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. у справі №57/44 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2011 р. представник прокуратури заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. у справі №57/44 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.07.2011 р., на підставі ст.77 Господарського процесуального права, оголошено перерву на 18.07.2011 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.08.2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що було складено акт №А-1340/22 перевірки дотримання вимог земельного законодавства,  яким встановлено, що ТОВ "Воскресенський торговий центр" самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва під розміщення та експлуатацію МАФів.

Роботи по влаштуванню торгових точок проведені в першому поясі зони санітарної охорони Деснянської водопровідної станції та в санітарно-захисній смузі магістральних водонесучих комунікацій по бульвару Перова на ділянці від вулиці А.Навої до проспекту Визволителів. Межі зон санітарної охорони водопровідних споруд та ширина санітарно-захисних смуг водоводів встановлюється у відповідності до вимог СНиП 2.04-02-84 та ДБН 360-92.

На території першого поясу зони санітарної охорони водопровідних споруд забороняється всі види будівництва, крім реконструкції або розширення основних водопровідних споруд, а також розміщення будівель та споруд, безпосередньо не пов’язаних з подачею та обробкою води.

Крім того, на території Деснянської водопровідної станції розташований витратний склад хлору, який являється потенційно небезпечним об’єктом. Віддалення від складу хлору згідно з п. 5.5. "Правил безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору", затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.93 № 105, повинно бути не менше 1000 м. (при зберіганні хлору в танках).

В результаті проведеної перевірки державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення від 11.08.2009 р. №01340, відповідно до якого до адміністративної відповідальності притягнуто директора ТОВ "Воскресенський торговий центр" Матюху С.І. та видано припис №П-1340/22 щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства в 10-ти денний термін.

Згідно Розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ "Воскресенський торговий центр" земельних ділянок за адресою: перетин бул. Перова та вул. Алішера Навої у Дніпровському районі міста Києва, площею 1 га, здійсненої відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963, розмір заподіяної шкоди становить 200204,92 грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача було надано копію акту обстеження земельної ділянки Держземінспекції Державного комітету України із земельних ресурсів від 10.07.2009 р., яким визначено розмір площі земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: перетин бул. Перова та вул. Алішера Навої у Дніпровському районі міста Києва, на якій вчинено правопорушення (самовільне заняття земельної ділянки), а саме: 1 га.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що чинне законодавство України у галузі земельних відносин передбачає, що звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки здійснюється виключно за відповідним рішенням суду, винесеним на підставі прийнятого рішення Київської міської ради щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. У свою чергу Державний комітет із земельних ресурсів України, як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, у разі виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки має право за результатами проведеного контрою у галузі земельних відносин звернутися до Київської міської ради із відповідним клопотанням. Проте, позивачем рішення Київської міської ради та рішення суду про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки суду надано не було.

Вищевказані заперечення відповідача судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки згідно з позовними вимогами позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а не з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Твердження відповідача про те, що позовна вимога про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, що знаходиться в межах міста Києва, на користь держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів України є безпідставною, оскільки розпорядження усіма землями в межах міста Києва за винятком земель, переданих у приватну власність, здійснює Київська міська рада, яка і вважається власником даної землі та в даному випадку мова може йти лише про порушення прав та інтересів територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, але не інтересів держави, адже держава не має жодного стосунку до даної земельної ділянки, спростовується наступним.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виходячи зі змісту п. 1 Положення Про Державний комітет України із земельних ресурсів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р. № 224, Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Згідно з підпунктом 41 пункту 4 Положення Держкомзем порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих  держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного     законодавства, до передбаченої законом відповідальності.

Отже, Державний комітет України із земельних ресурсів є органом, уповноваженим державою здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель та вимагати відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, а тому є належним позивачем.   

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Земельний кодекс України не передбачає такого способу захисту порушених прав та інтересів власників землі або землекористувачів, як стягнення шкоди; натомість Земельний кодекс України передбачає такий спосіб захисту порушеного права на землю її власником або землекористувачем як відшкодування збитків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, вказана позиція відповідача не відповідає дійсним обставинам справи та не приймається судом з огляду на наступне:

Як передбачено ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Також, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що торговельний майданчик ним був встановлений на підставі Дозволу на розміщення тимчасової споруди (на розміщення тимчасового торговельного майданчика (800 точок по продажу) № 04-0130 від 15.06.2009 р. (термін дії дозволу з 15.06.2009 р. по 14.06.2018 р.), виданого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА на підставі рішення Київради № 462/1518 від 21.05.2009 р. "Про запровадження принципу організації єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд". Крім того, 17.04.2009р. відповідачем було отримано Дозвіл (ордер) № 09040009 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв’язку з встановленням виготовлених збірних конструкцій, які встановлюються без улаштування заглибленого фундаменту стоком дії від 30.04.2009 р. по 30.10.2009 р. Таким чином, відповідач вважає, що встановлення тимчасових споруд торговельного майданчика на підставі зазначених дозволів не можна вважати самовільним зайняттям земельної ділянки у розумінні ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Проте, колегія суддів не погоджується з зазначеними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 р. №462/1518 «Про затвердження принципу організації єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд» затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у місті Києві, яке визначає основні вимоги щодо розміщення, облаштування та утримання тимчасових споруд у м. Києві.

Відповідно до п.3.1 Вказаного Положення підставою для розміщення тимчасових споруд (ТС) є дозвіл на розміщення ТС, виданий Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Виходячи зі змісту п.3.2. суб’єкт господарювання має право вибору способу отримання дозволу на розміщення ТС: оформити у встановленому законом порядку право на земельну ділянку та звернутися до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за отриманням дозволу на розміщення ТС (п.п.3.2.1) або звернутися до КП «Київське інвестиційне агентство» з питань впорядкування розміщення ТС (п.п. 3.2.2).

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до КП «Київське інвестиційне агентство» з питань впорядкування розміщення ТС.

Таким чином колегія суддів  вважає, що відповідачем обрано спосіб отримання дозволу на розміщення ТС визначений п.п. 3.2.1 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у місті Києві.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування закріплений ст. 123 Земельного кодексу України, а порядок передачі земельних ділянок комунальній власності в оренду - ст. 124 Земельного кодексу України.

Вказаними нормами Земельного кодексу України встановлюється, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, надання земельних ділянок юридичним особам здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту - міста Києва, а тому розпорядження вказаною земельною ділянкою, передача її у власність чи користування громадян та юридичних осіб належать до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право  оренди земельної ділянки виникає:  після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, законодавство України забороняє використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою або укладання договору оренди та їх державної реєстрації.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до листа-роз’яснення Держкомзему України від 11.11.2008 № 14-17-4/12991 "Щодо застосування терміну "Самовільне зайняття земельної ділянки" згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об’єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

У вищевказаному листі-роз’ясненні зазначено, що під "Вчиненням дій, які відповідно до закону є правомірними", про що йдеться у визначенні терміну самовільне зайняття земельної ділянки", слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Так наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (ст. 88 Земельного кодексу України), або використовується для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (ст. 97 Земельного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судом не приймаються в якості належних, в розумінні ст. 32 ГПК України, доказів, які б підтверджували законність користування відповідачем земельною ділянкою загальною площею 1,0 га, що знаходиться на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, Дозвіл на розміщення тимчасової споруди (на розміщення тимчасового торговельного майданчика (800 точок по продажу) №04-0130 від 15.06.2009 р. виданий Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА та Дозвіл (ордер) №09040009 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв’язку з встановленням виготовлених збірних конструкцій, які встановлюються без улаштування заглибленого фундаменту.

Крім того, суд звертає увагу, що на даний час відсутнє рішення Київської міської ради про передачу у власність чи користування відповідачу - ТОВ "Воскресенський торговий центр" земельної ділянки загальною площею 1,0 га, що знаходиться  на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва. Також судом встановлено, що відповідач не звертався з відповідними заявами щодо оформлення права власності або права користування зазначеною земельною ділянкою.

Натомість в матеріалах справи містяться документи (лист Головного управління земельних ресурсів № 07-387/25872, Рішення Київської міської ради № 678/2747 від 29.10.2009р. та державні акти на право власності на земельну ділянку), з яких вбачається, що в жовтні 2009 року земельні ділянки на бул. Перова у Дніпровському районі міста Києва були передані у власність Обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка".

Належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою відповідач на надав, як і інші твердження прокуратури та позивача належними засобами доказування не спростував.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач самовільно користувався земельною ділянкою площею 1,0 га на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, що тягне за собою відповідальність, визначену законодавством.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли (п. 12 Постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07р., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000р. № 161.

Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством  за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з розрахунком, проведеним у відповідності до зазначеної Методики, загальний розмір заподіяної відповідачем шкоди складає 200204,29 грн.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий позивачем розрахунок шкоди у розмірі 200204,29 грн., завданої відповідачем внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки площею 1,0 га на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, який розрахований у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. у справі №57/44 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю „Воскресенський торговий центр”.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Воскресенський торговий центр” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 року у справі №57/44 залишити без змін.

Матеріали справи №57/44 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття  та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          


19.07.11 (відправлено)


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація