УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "11" липня 2011 р. Справа № 21/5007/44/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Вельмакіної Т.М.
судді
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довіреність №182/10 від 23.12.10р.;
від відповідача ОСОБА_2 - довіреність №203/6 від 08.07.11р.
розглянув справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Іршанського державного комунального підприємства (смт. Іршанськ Володарсько-Волинського району)
про стягнення 180138,30 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 180138,30 грн., з яких: 149527,81 грн. основного боргу, 13850,75 грн. інфляційних, 5284,38 грн. 3% річних за несвоєчасні розрахунки та 11475,36 грн. пені.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 47-48).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Іршанським державним комунальним підприємством (відповідач, покупець) був укладений договір на постачання природного газу № 06/09-1145-ТЕ-10 (надалі - Договір (а.с.17-23)), згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. природний газ в обсязі до 250,000 тис. куб.м., а відповідач - прийняти та оплатити його.
23.09.2009р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору № 06/09-1145-ТЕ-10 від 23.09.2009р., якою продовжено строк дії Договору в частині поставки природного газу в період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. в обсязі до 238,000 тис. куб.м. (а.с. 24).
На виконання своїх зобов'язань за Договором, позивач передав відповідачу протягом жовтня - грудня 2009 року та січня - квітня 2010 року природний газ на загальну суму 347959,79 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 25-31).
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 ( 31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої обов'язки по оплаті отриманого природного газу належним чином не виконав, сплативши лише частину боргу у сумі 198431,98 грн. (а.с.63-70).
Таким чином, на дату звернення позивача до суду несплачена сума заборгованості за поставлений природний газ склала 149527,81 грн.
Крім того, за несвоєчасно проведені відповідачем розрахунки позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 04.11.2010р. по 04.05.2011р. у розмірі 11475,36 грн., інфляційні за період з листопада місяця 2009 року по березень місяць 2011 року у сумі 13850,75 грн., та 3% річних від простроченої суми по постачанню природного газу за період з 11.11.2009р. по 04.05.2011р. у розмірі 5284,38 грн. (а.с. 3, 4).
Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.47-78). Зокрема зазначив, що відповідно до листа Житомирської обласної державної адміністрації, на виконання рішення селекторної наради від 16.03.11р. під головуванням Першого віце-прем'єр-міністра України-Міністра економічного розвитку і торгівлі, відповідач надав позивачу погоджений органом місцевого самоврядування (Іршанською селищною радою) гарантійний лист - графік погашення заборгованості відповідачем із зазначенням реальних джерел та конкретних розмірів оплат щодо повного погашення у строк до 01.10.11р. існуючої заборгованості за природній газ, що утворилася у період з 01.10.09р. по 31.12.10р. у сумі 505000,00грн. Однак, позивач проігнорував вказаний графік погашення заборгованості та звернувся з даним позовом до суду.
Також відповідач вказав на те, що позивачем не враховано норм Постанови КМУ від 11.05.11р. №503, яка регламентує погашення заборгованості з різниці в тарифах, та відповідно до якої з боку відповідача за опалювальний сезон 2009-2010р.р. буде переплата грошових коштів по договору №06/09-1445-ТЕ-10 в сумі 98,5тис. грн.
Одночасно відповідач у відзиві зазначає, що не вбачає своєї вини в утворенні заборгованості перед позивачем по договору №06/09-1145 ТЕ-10 від 23.09.09р. в сумі 149527,81грн., оскільки вказаний борг виник у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та має бути погашений за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Пеню, 3% річних та інфляційні у розмірі 30610,49грн. відповідач вважає безпідставно нарахованими.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін та приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 149527,81 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву (а.с.47-78) відповідач також вказав, що станом на 01.05.11р. його борг перед позивачем по договору № 06/09-1145-ТЕ-10 становив 149527,81грн. При цьому доказів погашення вказаної заборгованості до матеріалів справи не надано.
Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5284,38грн. - 3% річних, 13850грн. інфляційних нарахувань та 11475,36грн. пені , господарський суд зазначає наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п.7.2 даного договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.7.10. Договору).
Згідно розрахунку позивача, розмір пені за період з 04.11.2010р. по 04.05.2011р. становить 11475,36 грн.
Наданий позивачем розрахунком пені є вірним та обгрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку (а.с. 4-5), за прострочку виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 5284,38грн. за період з 11.11.2009р. по 04.05.2011р.
Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд дійшов до висновку, що зазначена вимога також є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
За розрахунком позивача (а.с. 3-4), розмір інфляційних нарахованих за період з листопада 2009 року по березень 2011 року, становить 13850,75грн.
При проведені перевірки правомірності здійснених позивачем нарахувань інфляційних, господарський суд враховує, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).
Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок суми інфляційних, нарахованих позивачем починаючи з місяця, наступного за тим, в якому виник обов'язок по сплаті природного газу, та враховуючи часткові проплати відповідача, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем інфляційних нарахувань в сумі 13807,22грн..
У задоволенні 43,53грн. інфляційних слід відмовити, оскільки їх нараховано до стягнення безпідставно.
Що стосується фактів, викладених відповідачем у його письмовому відзиві, на думку суду, вони не спростовують вказаних позивачем обставин справи та не впливають на результат вирішення спору.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню в сумі 180094,77 грн., а саме: 149527,81грн. основного боргу, 11475,36грн. пені, 13807,22грн. інфляційних, 5284,38 три відсотки річних.
У задоволенні 43,53грн. інфляційних суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Іршанського державного комунального підприємства ( 12110, Житомирська область, смт. Іршанськ, вул. Гулія, 7, код 20417050)
на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827):
- 149527,81грн. основного боргу;
- 11475,36 грн. пені;
- 13807,22 грн. інфляційних;
- 5284,38 грн. 3% річних;
- 1800,95 грн. державного мита;
- 235,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 18 липня 2011 року.
Віддрукувати:
1 - у справу
2,3 - сторонам.