КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-458/10                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Збицька К.Д.  

Суддя-доповідач:  Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" липня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

       Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                               Аліменка В.О.,

суддів                                                   Василенка Я.М., Парінова А.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області на Постанову Милинського районного суду Житомирської області від 17.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок розміру призначеної пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до Милинського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача щодо перерахунку і виплати щомісячної додаткової пенсії, відповідно до ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату вказаних додаткових пенсій, відповідно до ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та провести нарахування допомоги на чисте харчування у відповідності із ст.37 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як особі, проживаючій в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року.

Постановою Милинського районного суду Житомирської області від 17.12.2010 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.  

 На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає у м. Малин Житомирської області, територія якого відноситься до зони безумовного (обов’язкового) відселення, являється пенсіонером і потерпілим від аварії на ЧАЕС 3 категорії та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради.

Відповідно до ст. 39 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які не працюють, являються пенсіонерами і проживають у зоні безумовного (обов’язкового) відселення виплачується грошова допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно.

Згідно ст. 37 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та грошової допомоги на придбання чистих продуктів харчування у розмірі 30% від мінімальної заробітної плати.

Всупереч ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу підвищення до пенсії та грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування виплачувалось відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Закону України «Про державний бюджет на відповідний рік».

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України відповідач неправомірно виплачував підвищення до пенсії та грошову допомогу на придбання чистих продуктів харчування в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. ст. 37, 39 зазначеного Закону.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату підвищення до пенсії та грошової допомоги на придбання чистих продуктів харчування у розмірах, визначених ст. ст. 37,  39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року.

Щодо вимог позивача про зобов’язання здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, при визначенні розміру додаткової пенсії відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, тобто в розмірі 5% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.  

Таким чином, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України.

Зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.          

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області  –залишити без задоволення.

Постанову Милинського районного суду Житомирської області від 17.12.2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                  В.О. Аліменко

                              Судді                                                                      Я.М. Василенко

                                                                                          А.Б. Парінов