КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1852/11 Головуючий у 1-й інстанції: Зотько Т.А.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"06" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Василенка Я.М., Парінова А.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2011 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації в проведенні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок вказаної допомоги відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зобов’язати забезпечити виплату зазначеної допомоги за 2010 рік.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16.12.2010 р. зазначений адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році в розмірах менших, ніж визначено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до розміру, визначеного ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- п’яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- п’яти мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує посиланням на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Аналізуючи вимоги позивача про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії. Щороку позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації виплачувалася допомога на оздоровлення, зокрема, в 2010 році згідно Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року позивачу була виплачена допомога в сумі 100,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, однак виплата відповідачем здійснювалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи апелянта про необхідність застосування вказаної Постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної допомоги позивачу не є підставою для невиконання Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради своїх зобов’язань, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Деснянський районний суд м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації –залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Я.М. Василенко
А.Б. Парінов