Справа № 2-а-3064/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2011 року                                                                       м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суду Чернігівської області в складі судді Скалозуба О.М., розглянувши у порядку скороченого провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради про  визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

          Позивач звернувся із позовом до суду в якому просить визнати незаконними бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області щодо не нарахування та не виплати йому одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 3-ї групи, постраждалому категорії 1, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області здійснити нарахування та виплату йому одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як інваліду -чорнобильцю ІІІ-Ї групи виходячи з її розмірів, встановлених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області щодо невиплати у встановленому розмірі щорічної разової допомоги на оздоровлення йому, як інваліду Чорнобиля 3-ї групи за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи»встановленого законом та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівсьької області здійснити йому, перерахунок та виплату щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліду Чорнобиля 3-ї групи за 2010 рік у розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум., посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, йому встановлена 3-я група інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Статус постраждалого 1-ї категорії від наслідків Чорнобильської катастрофи має з 20 листопада 2010 року.

В січні 2011 року він звертався з заявою до відповідача про нарахування та виплату одноразової допомоги в розмірах встановлених ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідачем взагалі не виплачено одноразової грошової компенсації і на його заяву виплатити компенсацію відповідно до Закону відповідач відмовив, посилаючись на Постанови KM України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№836 від 26.07.1996 року та №936 від 20.09.2005 року. Відмову він отримав 10 лютого 2011 року.

Оскільки компенсаційні виплати особам регулюються Законом України, який має вищу юридичну силу над підзаконними актами, зменшення цих компенсаційних виплат заборонено Конституцією України, він має право на отримання допомоги в розмірах встановлених ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважає, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити йому одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як інваліду-чорнобильцю III групи відповідно до ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-Х11 від 28.02. 1991 року передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3-ї групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідач, в супереч Закону, виплатив допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 189,60 гривень, що підтверджується листом від 10.02.2011 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради повинно виплатити йому одноразову щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду 3-ї групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір заробітної плати визначається на момент виплати.

В письмових запереченнях на позов, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те,  що на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 26.11.2010 р. та особисто ним підписаної призначення одноразової компенсації учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсацію виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та чинними положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»14.12.2010 р. було проведено призначення та 21.12.2010 р. виплачено зазначену компенсацію в розмірі 189,60 грн., виплата щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вищевказаних законодавчих актів була проведена 15 червня 2010 р. Управління щодо нарахування та виплати одноразової компенсації учасникам ліквідації на Чорнобильській АЕС. які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. та щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 р. є правомірними і позивачу було виплачено вищевказані допомоги на законних підставах. Крім того позивач пропустив строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючих висновків.

Ухвалою суду від 25 червня 2011 року позов в частині вимог визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області щодо невиплати у встановленому розмірі щорічної разової допомоги на оздоровлення йому, як інваліду Чорнобиля 3-ї групи за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи»встановленого законом та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області здійснити йому, перерахунок та виплату щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліду Чорнобиля 3-ї групи за 2010 рік у розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи»залишений без розгляду.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 28.07.2005 р. як постраждалий від наслідків Чорнобильської катастрофи, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивачу встановлено статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1А категорії, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії серії А № 118190 с від 26.11.2010 р. Згідно копії посвідчення серії Є № 096526 від 15.11.2010 р. позивач є інвалідом 3 групи.

На підставі заяви позивача від 26.11.2010 р. відповідачем відповідно до постанови КМ України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було призначено 14.12.2010 р. та 21.12.2010 р. виплачено спірну компенсацію в розмірі 189,60 грн.

Так, зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, відповідно до яких: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.    

А тому, частина перша ст. 48 діяла станом на 2010 рік та діє на даний час в редакції змін Закону від 06.06.1996  № 230/96-ВР: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській   АЕС,   які   стали   інвалідами    внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  смерть  яких  пов'язана  з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат;  інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;  інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які   втратили   годувальника,   -   60   мінімальних заробітних плат;  батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат".      

Отже посилання відповідача на необхідність при нарахуванні суми одноразової компенсації позивачу застосовувати положення Постанови Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 836 від 26.07.1996 року є безпідставними. Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не уповноважено Кабінет Міністрів зменшувати конкретні суми компенсацій і допомог.  

Судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду щодо перерахунку та виплати одноразової компенсації, оскільки вона була нарахована 14.12.2010 р. а виплачена 21.12.2010 р., позивач звернувся до суду 08.06.2011 р., тобто в межах передбачених ст. 99 КАС України. Суду не надано доказів, що позивач при поданні заяви 26.11.2010 р. про призначення йому одноразової компенсації був проінформований про розмір вказаної компенсації.  

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Згідно з положеннями частини четвертої ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.     

Згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.     

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.     

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.     

      Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Таким чином, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що дії  Управління праці і соціального захисту населення Ніжинської міської ради  в частині відмови ОСОБА_1  у перерахунку та виплаті  одноразової компенсації, як інваліду 3-ї групи,  у відповідності зі ст. 48 пенсії  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не ґрунтуються на законі, тому підлягають визнанню незаконними з зобов’язанням відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату, виходячи із 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

          Керуючись ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”ст.ст. 2, 11, 17, 41, 71, 183-2, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Визнати незаконними бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 3-ї групи, постраждалому категорії 1.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як інваліду ІІІ-ї групи в розмірі 30 (тридцяти)  мінімальних заробітних плат, встановлених ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через  Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

          Суддя:                                                                                     О.М.Скалозуб