Справа № 22-ц-1408/2011 Головуючий у I інстанції –Іващенко А.І.
Категорія –цивільна Доповідач - Шевченко В. М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШевченка В.М.
суддів:Скрипки А.А., Євстафіїва О.К.,
при секретарі:Марченко О.О.,
за участю:позивача ОСОБА_5, представників відповідача – Радченко О.О., Декун Т.В., Максимихіної І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 11 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району про стягнення допомоги з тимчасової втрати працездатності, індексації та компенсації, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
22 лютого 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ТОВ ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району, в якому просила стягнути з останнього середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1887,82 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн..
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. 21.08.2009 року була звільнена за власним бажанням. Товариство в порушення вимоги ст.116 КЗпП України не виплатило їй всіх сум, що належали до розрахунку при звільненні, а саме лікарняних листів з 12.05.2009р. по 16.05.2009р, з 23.06.2009р. по 26.06.2009р., з 30.06.2009р. по 10.07.2009р., та заробітної плати за період з 01.08.2009 року по 21.08.2009 року.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 11 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначене рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з”ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, судом не береться до уваги і не з”ясовано, що апелянт дійсно перебувала на лікарняному, що підтверджується довідкою з лікарні. Також судом не взято до уваги, що якщо у апелянта стоять прогули, то чому ж її звільнили за власним бажанням, а не за п.4 ст. 40 КЗпП України.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, через невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу щодо перебування її на лікарняному, про здачу відповідачу лікарняних листів, про відсутність прогулів та про наявність вини відповідача у спричиненні моральних страждань, а тому позов не підлягає задоволенню через його безпідставність.
Проте, з такими висновками суду апеляційний суд не може погодитись, оскільки факти, котрі мають важливе значення для справи, не підтверджено передбаченими законом доказами.
Згідно з Інструкцією Про порядок заповнення листка непрацездатності (затвердженої наказом МОЗ України та Міністерства праці та соціальної політики України 3.11. 2004р), листок непрацездатності (далі ЛН) це документ який є підставою для звільнення від роботи у зв”язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності.
Судом по справі встановлено, що позивач ОСОБА_5 працювала в ТОВ ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району на посаді головного бухгалтера з 14.09.2006 року згідно наказу № 7.
Згідно наказу відповідача №45 від 21.08.2009 року ОСОБА_5 звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Відповідно до довідки Новгород- Сіверської центральної райлікарні ОСОБА_5.у зв”язку із захворюванням їй видавалися ЛН з 12.05. по 16.05.2009 р., з 23.06. по 26..06.2009 р., з 30.06. по 10.07.2008р.(ас. 5).
Всупереч ст.212 ЦПК суд зазначеному доказу ніякої оцінки не дав. Даний факт, на думку апеляційного суду засвідчує тимчасову непрацездатність позивачки. При цьому апеляційний суд не може взяти до уваги заперечення представників відповідача що ЛН не були оплачені у зв”язку з тим що позивачка не здавала зазначені ЛН, у зв”язку з чим вони і не були оплачені, оскільки є неспростованими твердження ОСОБА_5 про те що ЛН були нею здані уповноваженій особі товариства, і відповідальність за збереження зданих працівником на підприємство ЛН несе власник, оскільки ЛН повинні зберігатися в бухгалтерії підприємства нарівні з грошовими документами.
Таким чином, відповідно до абзацу 2 п.4 Закону „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням” у позивачки виникає право на матеріальне забезпечення у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності.
Оскільки ОСОБА_5 визнає факт нарахування та оплату їй ТОВ ім. Мічуріна тимчасової непрацездатності за ЛН в період з 12.05. по 16.05. 2009 року, тому підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення з ТОВ ім.. Мічуріна на користь ОСОБА_5 514 грн.77 коп. допомоги з тимчасової втрати непрацездатності тільки за період з 23.06.по 26.06.2009року, та з 30.06.по 10.07.2009року( 147,08 + 367,69).
При цьому відповідно до п.3 постанови КМУ „Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв”язку з порушенням термінів їх виплати”(від 21.02.2001 року№159), підлягає компенсації при виплаті відповідачем зазначена допомога.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення законних прав позивача з вини відповідача, внаслідок несвоєчасної оплати лікарняних листів останньої призвели до моральних страждань, погіршенню матеріального стану, нервових переживань. Таким чином, оскільки позивачу була заподіяна моральна шкода, а тому з врахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступені вини відповідача та обставин справи, а також виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, апеляційний суд вважає, що розмір морального відшкодування позивачу належить визначити в сумі 150 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 про стягнення із відповідача на її користь заробітної плати за період із 1 по 21 серпня 2009 року, оскільки як вбачається з табелю обліку використаного робочого часу за серпень 2009 року, акту від 20.08.2009року (ас.34,45), позивачка в зазначений період не виконувала трудову функцію відповідно до трудового договору і тому відповідач не зобов”язаний їй в силу ст. 95 КЗпП України виплачувати заробітну плату за зазначений період. Ніяких належних доказів позивачкою для підтвердження своїх вимог в наведеній частині, суду не надано.
Виходячи із фактичних обставин справи, що за рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 23 червня 2010 року ОСОБА_5 вже визначався, в порядку ст. 117 КЗпП України розмір відшкодування з ТОВ ім. Мічуріна за час затримки розрахунку при звільненні, тому на думку апеляційного суду відсутні підстави для покладення на товариство повторно відповідальності за заявленими позовними вимогами. У зв”язку з наведеним, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.
Також з відповідача підлягають відповідно до правил ст.88 ЦПК стягненню на користь держави: судовий збір в розмірі 89,98грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 11 квітня 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району на користь ОСОБА_5 514 (п”ятсот чотирнадцять) грн. 77 коп. допомоги з тимчасової втрати працездатності.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 150 (сто п”ятдесят) грн.
В задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку відмовити.
Зобов”язати товариство з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району виплатити допомогу з тимчасової втрати непрацездатності ОСОБА_5 із застосуванням компенсації втрати частини грошового доходу внаслідок порушення строків їх виплати.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ім.Мічуріна с.Шептаки Новгород-Сіверського району на користь місцевого бюджету м.Чернігова судовий збір в сумі 89 (вісімдесят дев”ять) грн. 98 коп. та на користь державного бюджету м.Чернігова витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 (сто двадцять) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: