ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" липня 2011 р.Справа № 3/17-1488-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.
при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.07.2010р. №21
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 20.04.2011р. №1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Гамільтоніан”
на рішення господарського суду Одеської області від 01 червня 2011 року
у справі №3/17-1488-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи „Інтерпап”
до відповідача Приватного підприємства „Гамільтоніан”
про стягнення 163265,11 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Гамільтоніан” 163265,11 грн., з яких: 4034,53 грн. пені, 3631,54 грн. втрат від інфляції та 155599,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Одеської області від 01 червня 2011 року у справі №3/17-1488-2011 (суддя Д’яченко Т.Г.) позов ТОВ ТГ „Інтерпап” задоволено; з ПП „Гамільтоніан” на користь позивача стягнуто 4034,53 грн. пені, 3631,54 грн. втрат від інфляції, 155599,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1632,65 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення на підставі ст.ст. 526, 549, 625, 628, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, п.п. 5.5, 10.2 договору купівлі-продажу №20/О від 09.02.2009р.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ПП „Гамільтоніан”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, з посиланням при цьому на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ПП „Гамільтоніан”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, наданих до апеляційного господарського суду 12.07.2011р. №2083/11/Д2.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що 09.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговою групою „Інтерпап” (Продавець, позивач) та Приватним підприємством „Гамільтоніан” (Покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №20/О, відповідно до якого Продавець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію (товар), що перерахована в рахунку-фактурі або специфікації, які являються невід’ємною частиною цього договору.
За умовами п.4.1 договору Продавець поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. Строк і умови поставки кожної партії товару вказані у рахунку-фактурі або специфікації.
На виконання умов договору купівлі-продажу №20/О від 09.02.2009р., 26.05.2009р. Продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю Торговою групою „Інтерпап” передано у власність, а Покупцем - Приватним підприємством „Гамільтоніан” прийнято товар на суму 34898,81 грн., що підтверджується накладною №ОГ-0000287 (а.с. 17), на підставі чого Продавцем було вручено Покупцю рахунок-фактуру №ОГ-0000287 зі строком для сплати товару до 27.05.2009р. (а.с. 16).
У зв’язку з несплатою вартості товару в червні 2009р. ТОВ ТГ „Інтерпап” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ПП „Гамільтоніан” про стягнення заборгованості в сумі 34898,81 грн. та штрафних санкцій. З урахуванням часткової сплати основного боргу під час розгляду судом матеріалів справи №14/116-09-2585, а також з урахуванням поданих заяв позивачем про збільшення розміру позовних вимог, рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2009р. у справі №14/116-09-2585 стягнуто з ПП „Гамільтоніан” 30247,80 грн. основного боргу, 25117,29 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1844,38 грн. - пені, 383,89 грн. витрат від інфляції. Заборгованість по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами, пені, витрат від інфляції стягнуто судом за період з 30.05.2009р. по 11.08.2009р. Рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2009р. у справі №14/116-09-2585 є чинним (залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2010р.).
Відповідно до п.10.2 договору купівлі-продажу №20/О від 09.02.2009р. у разі порушення термінів оплати товару Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов’язання.
Згідно з п.5.5 договору купівлі-продажу №20/О від 09.02.2009р. у разі прострочення Покупцем оплати поставленого товару, Покупець зобов’язаний сплатити повну вартість товару, а також згідно зі ст. 692 ЦК України, сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Позовні вимоги ТОВ ТГ „Інтерпап” по даній справі обґрунтовані неналежним виконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу №20/О від 09.02.2009р. та спрямовані на стягнення з відповідача 4034,53 грн. пені, 3631,54 грн. втрат від інфляції, 155599,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, які розраховані позивачем за період з 12.08.2009р. по 06.04.2011р.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.
Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4034,53 грн. пені, яка розраховані позивачем за період з 12.08.2009р. по 06.04.2011р., оскільки при її нарахуванні позивачем не було взято до уваги положень ГК України, зокрема, ч.6 ст. 232 ГК України, з огляду на що рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню, а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Водночас щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки втрат від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами, надані позивачем до суду першої інстанції 04.05.2011р. в додатку до відповідної заяви, згідно з якими за неналежне виконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу №20/О від 09.02.2009р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3631,54 грн. втрат від інфляції та 155599,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, які розраховані позивачем за період з 12.08.2009р. по 06.04.2011р.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ ТГ „Інтерпап” є частково правомірними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ПП „Гамільтоніан” підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково.
В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Гамільтоніан” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 01 червня 2011 року у справі №3/17-1488-2011 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи „Інтерпап” задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства „Гамільтоніан” (65091, м. Одеса, вул. Картамишівська, 9, код ЄДРПОУ 23990422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи „Інтерпап” (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8а, оф. 291, код ЄДРПОУ 35137937) 3631 (три тисячі шістсот тридцять одну) грн. 54 коп. втрат від інфляції, 155599 (сто п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 04 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1592 (одну тисячу п’ятсот дев’яносто дві) грн. 30 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити”.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгової групи „Інтерпап” (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8а, оф. 291, код ЄДРПОУ 35137937) на користь Приватного підприємства „Гамільтоніан” (65091, м. Одеса, вул. Картамишівська, 9, код ЄДРПОУ 23990422) 20 (двадцять) грн. 16 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 15 липня 2011 року.
Головуючий суддя
Судді О.О. Журавльов
М.В. Михайлов
А.І. Ярош