КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1078/11 Головуючий у 1-й інстанції: Іванченко М.М.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Василенка Я.М., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09.02.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та стягнення підвищення пенсії як інваліду війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, в якому просив суд визнати відмову відповідача щодо проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як інваліду війни та зобов’язати відповідача зробити перерахунок й забезпечити виплату підвищення до пенсії як інваліду війни відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка повинна становити 400% від мінімальної пенсії за віком за період з 26.07.2010 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 09.02.2011 року адміністративний позов –задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення та постановити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –інвалідів війни та отримує пенсію за вислугу років служби.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (в редакції від 22 грудня 1995 року, яка набрала чинності 02 січня 1996 року), встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно із Законом України від 05 жовтня 2005 року N 2939-IV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»зазначені норми викладено в новій редакції. Відповідно до цього Закону пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в таких розмірах: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Вказані норми протягом 2006 - 2010 років змін не зазнавали, неконституційними не визнавались, отже, підлягають застосуванню з часу набрання ними чинності.
Як вбачається з позову, щомісячне підвищення до пенсії позивачу, як інваліду війни I групи, виплачувалося з розрахунку 50% прожиткового мінімуму, встановленому на відповідний рік, тобто в повному обсязі та з урахуванням вимог законодавства.
Колегія суддів погоджується відповідачем, що здійснюючи нарахування та виплату доплат до пенсії позивачу, діяв на підставі, у межах повноважень передбачених нормативно-правовими актами, чинними на час проведення виплат.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 41, 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва –задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 09.02.2011 року –скасувати.
Постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та стягнення підвищення пенсії як інваліду війни –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Я.М. Василенко
А.Б. Парінов