КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1537/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" червня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-1537/10
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (далі –відповідач) про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».
Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, зобов`язано останнього здійснити перерахунок надбавки до пенсії позивача, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести соціальні доплати у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 25 квітня по 25 жовтня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, щомісячно, за мінусом вже виплачених сум за вказаний період. Також стягнуто з відповідача на користь позивача 3, 40 грн.судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи те, що апеляційна скарга була подана на постанову суду, яка була ухвалена у порядку скороченого провадження, згідно ст. 183-2 КАС України та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач відноситься до категорії громадян, на яких поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі –Закон № 2195, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), він має право на одержання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2195, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів не приймає позицію відповідача щодо необхідності застосування постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року для регулювання спірних правовідносин, враховуючи конституційний принцип пріоритетності закону над підзаконними нормативно-правовими актами.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону № 2195, є необгрунтованими.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Однак, враховуючи положення ст.ст. 99 та 100 КАС України щодо строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення позовних вимог у межах шестимісячного терміну, який передує дню звернення до суду з позовом (25.10.2010 року).
Проте колегія суддів звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
У відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тобто, у даному випадку при задоволенні позовних вимог, суд першої інсанції мав стягувати суму судових витрат з Державного бюджету України, а не з відповідача як суб`єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у межах шестимісячного строку, який становить 13 % від загального обсягу позовних вимог, судові витрати позивача (3, 40 грн.) підлягають стягненню у частині, пропорційній задоволеним вимогам, тобто 0, 44 грн.
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання стягнення судових витрат.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов частково.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позов частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області в частині невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_3, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 25 квітня 2010 року по 25 жовтня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, щомісячно, за мінусом вже виплачених сум за вказаний період.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 0, 44 грн.судових витрат.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М..
Чаку Є.В.