КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-7202/11                            Головуючий у 1-й інстанції:     

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Справа № 2-а/2506/7202/11

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                       Коротких А.Ю.,

суддів:                                                                             Літвіної Н.М.,

                                                                                        Чаку Є.В.,

при секретарі                                                                  Корж В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А 0197 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2011 року  у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_3 до  військової частини А 0197, військової прокуратури Чернігівського гарнізону про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -

                                                                 В С Т А Н О В И В :

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, з 13.10.1995 року по 28.12.2010 року позивач проходив військову службу в органах військової прокуратури.

Наказом Міністра оборони України від 16.12.2010 року № 1463 позивача було звільнено у запас за п «б»ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 25 березня 1992 року № 2232-XII (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби).

Наказом в.о. військового прокурора Чернігівського гарнізону від 28.12.2010 року № 174 позивача було виключено зі списків особового складу військової прокуратури Чернігівського гарнізону.

Внаслідок виходу на пенсію позивачем було обрано пенсію, яка призначається у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (далі –Закон № 1789, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка і була призначена позивачу.

У відповідності до ч.15 ст. 50-1 Закону № 1789, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Згідно з ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі –Закон № 2011, у редакції, чинній на момент виникнення спіних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Однак, вказана грошова допомога, згідно наказу в.о. військового прокурора Чернігівського гарнізону від 28.12.2010 року № 174, була виплачена позивачу у розмірі, визначеному ч.2 ст. 15 Закону № 2011 замість грошової допомоги, яка визначена ст. 50-1 Закону № 1789.

Як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, вислуга років позивача як військовослужбовця складає 15 років.

У березні 2011 позивач звертався до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у відповідності до Закону № 1788, однак отримав відмову у такій виплаті.

Враховуючи те, що позивачу було обрано пенсію у відповідності до Закону № 1789, то у силу його вимог, грошова допомога мала б розраховуватись також у відповідності до даного Закону.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу військової частини А 0197 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2011 року (з урахуванням ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2011 року про виправлення описки) –без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                         Коротких А.Ю.

Судді:                                                                           Літвіна Н.М.

                                                                                      Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 05.07.2011 року