КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-13078/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-13078/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
за участю представника прокуратури
Подільського району м. Києва: Тєлічко І.В.,
при секретарі Корж В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення від 30.03.2010 року № 0001332305, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2010 року №0001332305.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Службовими особами Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі –відповідач) проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний –судноремонтний завод»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт № 48/23-611/03149949 від 15.03.2010 року. У відповідності до вказаного акта перевірки, позивачем було порушено п. 1 та п. 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. №265/95-ВР (далі –Закон № 265/95, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: проведено розрахункових операцій без застосування РРО на загальну суму 2 717 138,9грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2010 року № 0001332305, яким на підставі п. 1 статті 17 Закону № 265/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 585 694,50грн.
У відповідності до ч. ч. 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Як свідчать матеріали справи, у період з 01.10.2006 року по 01.11.2008 року позивач здійснював діяльність у сфері громадського харчування у приміщенні їдальні за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8. Діяльність у сфері громадського харчування (код за КВЕД 55.51.0-діяльність їдалень) здійснювалась відповідно до статуту позивача. Для здійснення діяльності у сфері громадського харчування товариством був зареєстрований у період з 08.11.2005 року по 04.11.2008 року у відповідача РРО Silex 6004 заводський № ЛР 046004814, реєстраційний №2656003269. Як було встановлено перевіряючими, за період з 01.10.2006 року по 01.11.2009 року позивачем було реалізовано за готівковий розрахунок без застосування РРО та видачі розрахункових документів послуги у сфері громадського харчування на загальну суму 936321, 30 грн.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону № 265/95, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана норма у частині підприємств громадського харчування стосується не тільки підприємств, у яких надання послуг громадського харчування є основним видом діяльності, а й тих, які надають такі послуги поряд з основними видами діяльності. Тому можна дійти висновку, що вказана норма, у частині винятків, поширюється на позивача.
Також 03.04.2009 року позивачем були реалізовані за готівковий розрахунок без застосування РРО та видачі розрахункових документів: квартира АДРЕСА_1 за ціною 1556496, 40 грн (договір купівлі - продажу від 03.04.2008 року за реєстраційним №1410 з гр. ОСОБА_1) та гаражний бокс № 42 в підземному гаражі, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 за ціною 224311,2грн. (договір купівлі –продажу від 03.04.2008р. за реєстраційним № 1412 з гр. ОСОБА_1), які не є продукцією власного виробництва.
Таким чином, позивачем було реалізовано продукції не власного виробництва на загальну суму 1780817, 60 грн., до складу основних фондів вищезгадані квартира та гаражний бокс не відносились і не амортизовувались.
Пунктом 1 статті 17 вказаного Закону передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, у відповідності до ст. 238 ГК України, вказані штрафні санкції є видом адміністравтивно –господарських санкцій.
Відповідачем було пропущено строки накладення адміністративно-господарської санкції, які передбачені ст. 250 ГК України.
Так, згідно з ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи те, що порушення Закону № 265/95 мало місце 04.04.2008 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасуваня рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.03.2010 року № 0001332305.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2011 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 05.07.2011 року