КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-5122/09/0670                                  Головуючий у 1-й інстанції:   Кузьменко Л.В.  

Суддя-доповідач:  Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"29" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:  

              головуючого –судді:                     Дурицької О.М.,    

                                        суддів:                     Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,

                             при секретарі:            Леонтовичі М.А.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланда ЛТД»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланда ЛТД»до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

У липні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланда ЛТД»(далі –позивач, ТОВ «Ланда ЛТД») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі (далі –відповідач, ДПІ у Житомирському районі), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001752301/0 від 15.06.2009 року про визначення ТОВ «Ланда ЛТД»податкового зобов’язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 972 489,00 грн..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланда ЛТД»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.  

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті  (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 18 по 29 травня 2009 року службовими особами ДПІ у Житомирському районі було проведено виїзну планову перевірку ТОВ фірма "Ланда ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої складено акт  №972/23-0/20401965/011003 від 06.2009 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Суть вказаного порушення полягає в тому, що підприємством було віднесено до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними документами –товарно-транспортними накладними форми №1-ТН та актами приймання нафтопродуктів з кількістю (форма №5-НП), обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку на суму 2 568 298,00 грн..

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. за № 996-ХІУ встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Відповідно до пункту 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання транспортування, зберігання. відпуску та обігу нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.19998 року №81/38/101/235/122 (яка діяла в Україні на момент виникнення спірних правовідносин і якою було встановлено єдиний порядок транспортування, зберігання, відпуску нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій для усіх підприємств та організацій України усіх форм власності), чітко визначено порядок відпуску, транспортування, приймання та вивіз автотранспортом нафтопродуктів.

Крім цього, пунктом 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008, №281/171/578/155 (далі інструкція № 281), передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів було встановлено, що між позивачем (покупцем) та СПД ОСОБА_1 і ТОВ "Нафтосоюз" (продавцями) був укладений договір №2006/3 про поставку нафтопродуктів.

Під час проведення перевірки було виявлено, що товарно-транспортні накладні (форма №1-ТТН), які підтверджують транспортування з відмітками про приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей та акти приймання нафти або нафтопродуктів (форма №5-НП) у позивача відсутні.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначив, що отримані ПММ обліковувались підприємством по первинних документах, тобто за видатковими та податковими накладними та випискам з банку.

Однак, колегія суддів по даному питанню зауважує, що видаткові та податкові накладні, а також виписки з банку не  містять інформації про фактично понесені витрати на виконання послуг.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що понесені витрати на послуги  не  оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги, а тому підстав для зменшення податкового прибутку підприємства не має.

Позивач не погоджується з даною позицією та зазначає, що включення ним до складу валових витрат вартості послуг з розробки бізнес-плану та фінансового плану в сумі 25 000,00 грн. є правомірним, оскільки бізнес-план та фінансовий план могли бути використані підприємством тільки в другому півріччі 2007 року.

Дане твердження колегія суддів до уваги не приймає та мотивує це наступним.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ",  валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті          (п. 5.2.1.).

Абзацом 4 пункту 5.3.9. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року №242 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 2007 рік), нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

У статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Слід зауважити, що бізнес-план є плановим документом, який відображає техніко-економічне обґрунтування комерційної діяльності на відповідний період, а тому, на думку суду, його не можна віднести до об'єкту інтелектуальної власності, оскільки ст. 41 Закону України "Про власність" дано чітке визначення об'єкту права інтелектуальної власності (об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці).

Таким чином, бізнес-план не є об’єктом інтелектуальної або промислової власності і, отже, не відноситься до нематеріальних активів.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що при винесені відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2009 року № 0001752301/0, повноваження податковим органом  використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, викладені обставини свідчать про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

У зв’язку з цим, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.   

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254  КАС України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланда ЛТД»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

                      суддя

                      суддя      

      О.М. Дурицька

Г.М. Бистрик

Л.П. Борисюк

                 Повний текст ухвали складено та підписано –04.07.11 р.