КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-569/10                                                 Головуючий у 1-й інстанції:  Жовток Є.А.

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" червня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як особі, що має статус дитини війни, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу державної соціально допомоги як дитині війни за 2009, 2010 роки незаконними та стягнути на користь позивача невиплачену соціальну допомогу за 2009 рік та за 2010 рік по момент подання адміністративного позову до суду.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено –визнано неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язано перерахувати пенсію позивачу з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно з абз.1 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.01.2009 року по 18.11.2010 року та забезпечити здійснення відповідних виплат н користь позивача, за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.

Не погоджуючись із постановою суду від 30 листопада 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне застосування норм матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачується у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю –не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов’язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області –задовольнити частково, постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2010 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог в період з 01.10.2009 року по 17.05.2010 року та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 2009 року.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог за період з 18 травня по 18 листопада 2010 року –законним і обґрунтованим.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.

Разом з тим, адміністративний позов був задоволений поза межами строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З огляду на те, що колегією суддів не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та враховуючи дату подачі даного адміністративного позову позовні вимоги за період з 01 січня 2009 року по 17 травня 2010 року підлягають залишенню без розгляду.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам, проте в частині задоволення позову за період з 01 січня 2009 року по 17 травня 2010 року прийнято з порушенням норм процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області –задовольнити частково, постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2010 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог в період з 01.01.2009 року по 17.05.2010 року та прийняти в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду, в іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області –задовольнити частково.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2010 року в частині задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2009 року по 17 травня 2010 року –скасувати та прийняти нове рішення про залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду.

В іншій частині постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                 Я.Б.Глущенко

                                                                                                           С.Б. Шелест