Категорія №6.3

ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України

04 липня 2011 року Справа № 2а-4342/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді                                                                     Ковальової Т.І.

при секретарі                                                        Скрипкіній А.О.

за участю сторін

представника позивача ОСОБА_1               ОСОБА_2

позивач ОСОБА_3                                   не з’явилася

представника відповідача                                    Крушинової В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов   ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» про визнання дій незаконними в частині відмови в реєстрації права власності на балкон прибудову, про зобов’язання зареєструвати право власності на балкон прибудову  

                                                    ВСТАНОВИВ:

27 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» про визнання дій незаконними в частині відмови в реєстрації права власності на балкон прибудову, про зобов’язання зареєструвати право власності на балкон прибудову.  

В обґрунтування своїх позовних вимог вказали, що  квартира АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної часткової власності.

В 1995 р. вони отримали рішення Лисичанського міської ради №509 від 17 жовтня 1995 року  про дозвіл на будівництво балкону прибудови. Після закінчення будівництва балкону прибудови, вони звернулися до Лисичанського БТІ про реєстрацію права власності на прибудований балкон, але їм було відмовлено в реєстрації по мотивам самовільного будівництва, так як вони використовують даний балкон (веранду) під кухню столову.

Просили суд визнати незаконними дії КП «БТІ» в частині відмови в реєстрації права власності спірної квартири та зобов’язати відповідача провести реєстрацію за ними права власності на прибудований балкон в квартирі АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і вказав, що прибудований балкон використовують під столову в зв’язку з тим, що там, з дозволу відповідних інстанцій і по проекту, розміщене  автономне опалення. Прибрати котел він не може, так як буде порушено опалення всієї квартири. Не згоден з тим, що поставили штам самовільне переобладнання. З даним штампом, позивачі не мають можливості продати квартиру.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і вказала, що позивачі з відповідною заявою звернулися до БТІ про проведення поточної інвентаризації квартири АДРЕСА_1, та отримання витягу з реєстру прав власності для відчуження. При обстеженні даної квартири було виявлено наявність самочинно  переобладнання лоджії у кухню-їдальню. Право власності окремо на прибудови не визнається, оскільки цільове призначення квартири не мінялося.   Позивачами не надано право установчих документів, щоб реєструвати право власності.

В  зв’язку з тим, що балкон переобладнаний в кухню-їдальню, то БТІ поставило штамп самовільна переобладнання.. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.  

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають на праві спільної часткової власності  кімнати в квартирі АДРЕСА_1 (аркуш справи 8-10).

17 жовтня 1995 року рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради було дозволено будівництво балкону в квартирі АДРЕСА_1 (аркуш справи 11-12).

Перепланування квартири АДРЕСА_1 здійснено без зміни цільового призначення (аркуш справи 13).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

На підставі ст.. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій»  затверджених наказом  Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства N 76, 17.05.2005, зазначено,

перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

1.4. Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень.

1.4.1. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

1.4.2. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

1.4.3. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

1.4.4. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

1.4.5. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку.

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

1.4.6. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

1.5. Утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 N 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд", зареєстрованим у Мін'юсті України 21.08.2004 за N 1046/9645 (із змінами).

           На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що право власності на окремий елемент перепланування (прибудова балкону) право власності не визнається і не видається право установчий документи, оскільки  перепланування  квартири АДРЕСА_1 здійснено без зміни її цільового призначення.

Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві. Змістом будь-яких правових відносин є врегульованих правом взаємні права, інтереси, обов'язки та заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах.

Відповідно, зміст публічно-правових відносин складається з взаємних публічних прав, інтересів, обов'язків та заборон суб'єктів суспільства у певних публічно-правових відносинах. Отже, у публічно-правових відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша особа відповідно виконує певні публічні обов'язки або дотримується публічних заборон.

У разі невиконання останньою особою своїх публічних обов'язків або недотримання публічних заборон вона порушує публічні права чи інтереси першої особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа має право подати до суду адміністративний позов на захист своїх порушених публічних прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відносини, пов’язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 6 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено , що систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав – Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав  та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

Згідно з п. 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом   Міністерства   юстиції України від 07.02.2002 року   № 7/5 бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Предметом спору є дії Лисичанського КП  бюро  технічної інвентаризації в частині реєстрації права власності на прибудований балкон квартири АДРЕСА_1.

Відповідач - Лисичанське КП бюро технічної інвентаризації в  правовідносинах у розумінні ч. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, тобто державну реєстрацію прав власності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття  владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наказом міністерства юстиції України №7 від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно встановлено, що відповідно до підпунктів 23 та 30-1 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року N 1396 (із змінами і доповненнями), на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року N 192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" та від 16 травня 2002 року N 661 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно", з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень вирішено:

1. Установити, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

2. Затвердити Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, зазначений    спір   має   ознаки    публічно-правового   спору   та   підлягає   розгляду    в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 16, 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 від 01.07.2004 року заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина.

Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу подання.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень може бути відкликана до прийняття рішення державним реєстратором.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст.. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 від 01.07.2004 року у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено в тому числі, якщо заявлене право вже зареєстровано.

Згідно з  Тимчасовим положенням  про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом  Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002  державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на  нерухоме майно, в тому числі - житлові будинки.

Державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

Для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:

Реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, в тому числі, якщо заявлене право вже зареєстроване; не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.

Із аналізу вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що Лисичанське БТІ, відмовляючи в реєстрації права власності на прибудований балкон діяло законно, оскільки реєстрація права власності на  прибудований балкон окремо від квартири не проводиться, оскільки не проводилося цільове призначення квартири, не надано право установчих документів  окремо по прибудованому балкону. На квартиру  АДРЕСА_1 право власності зареєстровано. З наведених підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

          Відповідно до ст.. 11 КАС України суд вирішив спір  в рамках заявлених позовних вимог – стосовно реєстрації права власності.

В судовому засіданні представник позивача заявляв свою незгоду з діями відповідача,  відносно встановлення робітниками КП БТІ м. Лисичанська по визначенню «самовільне переобладнання» і з приводу цього поставлення штампу про самовільне переобладнання.

Суд не має можливості вийти за межі позовних вимог, оскільки  рішення чи дії відповідача по визначенню «самовільне переобладнання» -  це не підсудність Луганського адміністративного суду згідно ч. 1 п. 1 ст. 18 КАС України.

Дії по визначенню «самовільне переобладнання» є компетенцією КП БТІ м. Лисичанська і не стосується державної реєстрації прав власності. Такі дії оскаржуються до місцевого загального суду, як адміністративного.

Керуючись ст..ст. 2.3, 11, 18,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства суд  

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» про визнання дій незаконними в частині відмови в реєстрації права власності на балкон прибудову, про зобов’язання зареєструвати право власності на балкон прибудову  відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена в повному обсязі  09 липня 2011 року.

Суддя      Т.І. Ковальова