Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 липня 2011 року Справа № 2а-3897/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – адвокат ОСОБА_1 (угода про надання правової допомоги
від 30.05.2011 б/н, свідоцтво про право на зайняття
адвокатською діяльністю від 20.12.2007 № НОМЕР_5)
від відповідача – начальник юридичного відділу
ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011 № 1)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз»
до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 29 квітня 2011 року № 0000302301/0,
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000302301/0 про визначення грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 112027,00 грн., у тому числі 112026,00 грн. – за основним платежем, 1,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з мотивами прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000302301/0 він не згодний, оскільки, здійснюючи аналіз фінансового стану та технічного оснащення постачальника приватного підприємства «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб», відповідач посилається на акт перевірки від 13 квітня 2011 року № 515/16-34202109, яка була проведена Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську, згідно якого за результатами проведених заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та наданих послуг, встановлено, що у даного підприємства з моменту реєстрації по момент його перевірки відсутня матеріальна база, а саме: відсутні працівники, будь-які транспортні засоби для постачання товарів та надання послуг, складські приміщення, необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. З зазначеними висновками позивач не згодний, оскільки, за його твердженням, угода підприємства позивача з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» фактично мала місце, товар придбавався, про що у позивача є підтверджуючи документи. Все, про що відповідач зазначив в акті перевірки, все, що за його думкою стало підставою для визнання угоди позивача з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» нікчемною, є лише суб’єктивною думкою посадових осіб відповідача, абсолютно нічим не підтвердженою документально та необґрунтованою, а у ряді випадків прямо суперечною документам про фінансово-господарську діяльність підприємства позивача з постачальником приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб». Стосовно нікчемної діяльності підприємства – постачальника приватного підприємства «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб», позивач зазначив, що відповідачем не надано відомостей, які б підтверджували те, що свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» скасовано або про те, що державна реєстрація даного підприємства скасована. Відсутні відомості про те, що директор приватного підприємства «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» притягнутий до кримінальної відповідальності за відсутність фактичної фінансово-господарської діяльності підприємства, за так звану відповідачем «нікчемність», відсутні докази того, що судове рішення у відношенні такого «недбайливого» керівника підприємства набрало законної сили. Не має також відомостей та доказів того, що приватне підприємство «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» було зареєстровано на так званих «підставних осіб», що посадові особи даного підприємства призначені на посади по втраченим паспортам або за кошти, не має рішень судів або іншого документального підтвердження зазначеним фактам. Відсутність зазначених відомостей в акті перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» доводить зворотне, а саме, що підприємство позивача, як і його контрагент - приватне підприємство «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб», були зареєстровані у встановленому законом порядку, з дотриманням всіх процедур, у тому числі і оформленням документів в органах податкової служби. На момент перевірки статутні та реєстраційні документи зазначених підприємств не скасовані, що указує на те, що і на момент фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності дані документи мались. Доказом цього є відсутність доказів зворотного та відсутність відомостей про них в акті перевірки підприємства позивача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Стахановська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області позов не визнала, про що подала суду заперечення проти адміністративного позову від 20 травня 2011 року № 6082/9/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 51-53). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.
Стахановською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області на підставі наказу від 22 квітня 2011 року № 504 проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» за лютий 2011 року, яку оформлено актом від 27 квітня 2011 року № 125/23-37315290. Згідно висновків акта перевірки від 27 квітня 2011 року № 125/23-37315290 перевіркою встановлено порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 112026,00 грн. за лютий 2011 року внаслідок завищення суми податкового кредиту у лютому 2011 року на 112026,00 грн. за рахунок укладення нікчемного правочину з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» на постачання нафтопродуктів. Операції поставки нафтопродуктів товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здіснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Наслідком діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» є виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших суб’єктів підприємницької діяльності.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти адміністративного позову від 20 травня 2011 року № 6082/9/10.
У судовому засіданні 21 червня 2011 року за клопотанням представника позивача у якості свідків було допитано директора товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» ОСОБА_3 та водія товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» ОСОБА_4.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що він з січня 2011 року відкрив нове підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз». До цього був засновником та керівником іншого підприємства. Під час роботи на іншому підприємстві він працював з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб», а тому при відкритті нового підприємства вирішив продовжити правовідносини з цим підприємством та укласти договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Директора приватного підприємства «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» ОСОБА_5 (по-батькові не згадав) знає давно, але договір укладався через менеджера на ім’я Костянтин (при цьому суд вважає за необхідне зазначити, що директором приватного підприємства «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» є Голіков Олександр Васильович, а не ОСОБА_5, як зазначив свідок). Нафтопродукти закачувалися на приватному підприємстві «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» та Луганській нафтобазі, що знаходиться у м. Луганську по вул. Руднєва (точніше адресу не зміг згадати). На товаристві з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» є дві заправні станції, особистий КАМАЗ ОСОБА_3 з причепом, які передані в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз», а також орендований у ОСОБА_7 ГАЗ-52. На куповані нафтопродукти приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» надавались сертифікати якості. В подальшому куплені нафтопродукти продавались іншим підприємствам м. Стаханова. Стосовно відсутності узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу та свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечного вантажу 3 класу на автомобілі пояснив, що не встиг оформити ці документи, а також вирішив зекономити.
Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснив суду, що він працює водієм, перевозить нафтопродукти за схемою «отримав-привіз-здав». Нафтопродукти закачувалися на Луганській нафтобазі, що знаходиться у м. Луганську по вул. Руднєва (точніше адресу не зміг згадати). Транспортних листів на перевезення не було. Чи було узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу, свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу, свідоцтва про підготовку водія транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, йому не відомо, оскільки всі документи йому надавалися у файлі, він їх не дивився, оскільки йому це не треба – є директор, який все вирішує.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов’язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:
- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);
- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно статті 200 Податкового кодексу України:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» (ідентифікаційний код 37315290) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 25 жовтня 2010 року, номер запису про державну реєстрацію 1 392 102 0000 001345 (арк. справи 89).
На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» знаходиться у Стахановській об’єднаній державній податковій інспекції Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 25 жовтня 2010 року за № 87/10 (арк. справи 91).
У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 373152912047, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12 листопада 2010 року № 100309650 (арк. справи 92).
03 січня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» уклало з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» договір за № 125 купівлі-продажу нафтопродуктів (арк. справи 13-14).
За договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 03 січня 2011 року № 125 приватне підприємство «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» надало товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» податкові накладні від 16 лютого 2011 року № 448, від 17 лютого 2011 року № 513, від 18 лютого 2011 року 554, від 18 лютого 2011 року № 556, від 21 лютого 2011 року № 602, від 21 лютого 2011 року № 605, від 23 лютого 2011 року № 693, від 25 лютого 2011 року № 809 та видаткові накладні від 16 лютого 2011 року № УП-1602111093, від 17 лютого 2011 року № УП-170211050, від 18 лютого 2011 року № УП-180211043, від 18 лютого 2011 року № УП-180211045, від 21 лютого 2011 року № УП-210211044, від 21 лютого 2011 року № УП-210211047, від 22 лютого 2011 року № УП-220211039, від 22 лютого 2011 року № УП-220211041, від 23 лютого 2011 року № УП-230211048, від 23 лютого 2011 року № УП-230211049, від 24 лютого 2011 року № УП-240211050, від 25 лютого 2011 року № УП-250211058 (арк. справи 15-22, 23-34).
Суму податку на додану вартість у розмірі 112026,58 грн. за податковими накладними від 16 лютого 2011 року № 448, від 17 лютого 2011 року № 513, від 18 лютого 2011 року 554, від 18 лютого 2011 року № 556, від 21 лютого 2011 року № 602, від 21 лютого 2011 року № 605, від 23 лютого 2011 року № 693, від 25 лютого 2011 року № 809, отриманими від приватного підприємства «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб», товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» включило до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість від 16 березня 2011 року № 9001092028 за лютий 2011 року (арк. справи 67-70).
На підставі наказу від 22 квітня 2011 року № 504 посадовою особою Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, за результатами якої складено акт від 27 квітня 2011 року за № 125/23-37315290 (арк. справи 55, 57-62).
Згідно висновків акта перевірки від 27 квітня 2011 року за № 125/23-37315290 перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 112026,00 грн. (арк. справи 62).
Висновок про заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 112026,00 грн. обґрунтований та вмотивований тим, що договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 03 січня 2011 року № 125, укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб», є нікчемним, а тому товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» завищено суму податкового кредиту у лютому 2011 року на 112026,00 грн.
На підставі акта від 27 квітня 2011 року за № 125/23-37315290 Стахановською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000302301/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 112027,00 грн., у тому числі 112026,00 грн. – за основним платежем, 1,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 9).
За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб» договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 03 січня 2011 року № 125 є правочином, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки є безтоварним та направленим на безпідставне формування податкового кредиту та протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, а тому є нікчемним та таким, що підлягає виключенню з податкового обліку позивача, з огляду на нижчевикладене.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недійсним у відповідності із частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що надані позивачем документи є обов’язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб», оскільки податковий орган, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, виходив з того, що позивач не отримував від свого контрагента дизельне паливо і правочин був безтоварним.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Виходячи з вищевикладеного, обов’язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України та пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Згідно з пунктом 3.1 договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 03 січня 2011 року № 125 поставка «товару» проводиться автомобільним транспортом.
Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155), встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Пунктом 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 врегульовано порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом:
- 5.4.1 Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900;
- 5.4.2 Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом;
- 5.4.3 Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом закріплено пунктом 7.5 Інструкції № 281/171/578/155:
- 7.5.1 Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання;
- 7.5.2 Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється;
- 7.5.3 Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором);
- 7.5.4 Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни;
- 7.5.5 На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі;
- 7.5.6 Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності;
- 7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства;
- 7.5.8 Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства;
- 7.5.9 Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено;
- 7.5.10 ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер;
- 7.5.11 На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.
Документів на підтвердження обставин щодо приймання та відпуску нафтопродуктів від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», передбачених пунктом 5.4 та пунктом 7.5 Інструкції № 281/171/578/155, позивачем не надано.
Ухвалою від 25 травня 2011 року позивача було зобов’язано надати суду акти приймання дизельного палива (Форма 5-НП), отриманого від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» згідно договору від 03 січня 2011 року № 125 у лютому 2011 року; журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів (форма 6-НП), у якому відображено факт отримання дизельного палива від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» згідно договору від 03 січня 2011 року № 125 у лютому 2011 року; відомість на випуск нафтопродуктів (Форма 16-НП), у якій відображено факт відвантаження дизельного палива від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» згідно договору від 03 січня 2011 року № 125 у лютому 2011 року; товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (Форма 1-ТТН (нафтопродукти) щодо отримання та відвантаження дизельного палива, отриманого від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» згідно договору від 03 січня 2011 року № 125 у лютому 2011 року; паспорти якості дизельного палива, отриманого від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» згідно договору від 03 січня 2011 року № 125 у лютому 2011 року; сертифікати відповідності дизельного палива, отриманого від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» згідно договору від 03 січня 2011 року № 125 у лютому 2011 року; відвантажувальні відомості Форми 4-НП на дизельне паливо, отримане від приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» згідно договору від 03 січня 2011 року № 125 у лютому 2011 року (копії - в матеріали справи, оригінали - для огляду у судовому засіданні) (арк. справи 97-98), але витребувані документи суду не надані.
Долучені позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН (арк. справи 35-47), суд з огляду на принципи належності та допустимості доказів, закріплені в статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді даної справи не бере до уваги, оскільки вимогами Інструкції № 281/171/578/155 чітко закріплено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт).
Крім того, слід зазначити, що дизельне паливо відноситься до 3 класу небезпечних вантажів (згідно Закону України від 06 квітня 2000 року № 1644-III «Про перевезення небезпечних вантажів» небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин: клас 3 - легкозаймисті рідини).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» визначено перелік додаткових документів, необхідних для перевезення небезпечних вантажів. Так у відповідності з пунктом 3 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, у разі перевезення небезпечних вантажів є необхідними: свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів; ДПНВ - свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією.
Підрозділи Державтоінспекції МВС України ведуть електронний облік (базу) виданих узгоджень маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів, ДПНВ - свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів та базових, укомплектованих та доукомплектованих транспортних засобів.
Ухвалою від 25 травня 2011 року управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області було зобов’язано надати суду інформацію: чи отримували приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» (ідентифікаційний код 34202109), або товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» (ідентифікаційний код 37315290), або фізична особа ОСОБА_8 узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу - дизельного палива (перевезення за маршрутом м. Луганськ – м. Стаханов згідно товарно-транспортних накладних відбулось автомобілями КАМАЗ 43101 НОМЕР_6 та ГАЗ 52 НОМЕР_7 14 лютого 2011 року, 16 лютого 2011 року, 17 лютого 2011 року, 18 лютого 2011 року, 21 лютого 2011 року, 22 лютого 2011 року, 23 лютого 2011 року, 24 лютого 2011 року, 25 лютого 2011 року); чи отримувались (якщо так, то ким) свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечного вантажу 3 класу на автомобілі КАМАЗ 43101 НОМЕР_6 та ГАЗ 52 НОМЕР_7; чи отримувалось фізичною особою ОСОБА_8 ДПНВ - свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (арк. справи 97-98).
Листом від 26 травня 2011 року за № 11/5-3446 управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області повідомило, що підприємствам - приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» (ідентифікаційний код 34202109), товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» (ідентифікаційний код 37315290) та фізичній особі ОСОБА_8 узгодження маршруту перевезення небезпечного вантажу (дизельне паливо) в період з 14 по 25 лютого 2011 року за маршрутом Луганськ-Стаханов не надавалися. Свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів на автомобілі КАМАЗ 43101 державний номер НОМЕР_6 та ГАЗ-52 державний номер НОМЕР_7 державтоінспекцією області не видавалися. Громадянин ОСОБА_8 ДПНВ - свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, не отримував (арк. справи 104).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Стахановською об’єднаною державною податковою інспекцією Луганської області обґрунтовано визнано нікчемним договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 03 січня 2011 року № 125, укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» з приватним підприємством «Виробнично-комерційна фірма «Укрпромснаб», та виключено з податкового обліку позивача фінансово-господарські операції за цим договором.
Визначення податковим органом грошових зобов’язань за платежем «податок на додану вартість» в сумі 112026,00 грн. узгоджується з нормами податкового законодавства. Правомірність визначення грошових зобов’язань доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, розмір яких відповідає вимогам пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.
Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 липня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-нафтогаз» до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року № 0000302301/0 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 11 липня 2011 року.
Суддя Т.І. Чернявська