КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2011 року 9213/10/1070
Київський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Щавінського В.Р.
при секретарі судового засідання - Талалакіну С.М.
за участю представників сторін:
- від позивача: не з’явився;
- від відповідача: ОСОБА_1 –представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом
Київського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотус- Сервіс”
про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до ТОВ „Тотус-Сервіс”, в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів в розмірі 14791,83 грн. та пеню за порушення строків їх сплати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі – Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Вказує, що відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства (об’єднання), установи і організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбачений ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичної особі, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Позивач зазначає, що за одне робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2010 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно – господарські санкції у сумі 13970,59 грн. та пеню в сумі 821,24 грн., що разом складає 14791,83 грн.
В судове засідання представник позивача не з’явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні у зв’язку з тим, що основним та єдиним видом діяльності відповідача є ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймального обладнання (КВЕД 29.22.2). Відповідач здійснює монтаж і накладку ліфтового обладнання, підіймальних машин та механізмів, їх технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт, виконує технічно-регламентні роботи та інше. Пояснює, що згідно з „Переліком робіт з підвищеною небезпекою”, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. №15 технічне обслуговування, експлуатація та ремонт підйомних установ, стволів, компресорних станцій (п.70), монтаж, накладка, технічне обслуговування, експлуатація, ремонт і демонтаж вантажопідіймальних машин і механізмів, ліфтів ... (п. 104) віднесено до робіт з підвищеною небезпекою. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закон №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Згідно ст.. 18 1 Закон №875-ХІІ пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Вважає, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Безпосередньо інваліди на підприємство не звертались з питань працевлаштування.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
ТОВ „Тотус-Сервіс” зареєстровано, як юридичну особу, про що зроблено запис в ЄДРПОУ.
Спеціальним Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливості інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон № 875-ХІІ.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно ч.1 ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів з 30.07.1992 р., що підтверджується довідкою №7 від 01.02.2008 р.
Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідач не заперечується той факт, що у 2009 р. на ТОВ „Тотус-Сервіс” інваліди не працювали.
Обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч.3 ст.18 Закону, а саме:
- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;
- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених законодавством;
- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;
- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, основним та єдиним видом діяльності відповідача є ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймального обладнання (КВЕД 29.22.2). Відповідач здійснює монтаж і накладку ліфтового обладнання, підіймальних машин та механізмів, їх технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт, виконує технічно-регламентні роботи та інше.
Згідно з „Переліком робіт з підвищеною небезпекою”, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. №15 технічне обслуговування, експлуатація та ремонт підйомних установ, стволів, компресорних станцій (п.70), монтаж, накладка, технічне обслуговування, експлуатація, ремонт і демонтаж вантажопідіймальних машин і механізмів, ліфтів ... (п. 104) віднесено до робіт з підвищеною небезпекою.
Відповідно до ст.. 5 Закону України „Про охорону праці” працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та таких, що потребують професійного добору, допускаються за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Робота з підвищеною небезпекою – це робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або таких, де є потреба в професійному доборі, чи пов’язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров’ю, майну, довкіллю...
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходив із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльність роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
При цьому суд враховував, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.
Судом встановлено, що центр зайнятості не направив до ТОВ „Тотус-Сервіс” жодного інваліда для працевлаштування, крім того не було жодного випадку безпосереднього звернення інвалідів до ТОВ „Тотус-Сервіс” з питань працевлаштування.
Закон України №875-ХІІ не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов’язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємств.
Оскільки, роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, тому підстави застосування щодо нього адміністративного-господарських санкцій, а також стягнення пені за невиконання нормативу щодо створення робочих місць для інвалідів передбачених ст.20 Закону №875-ХІІ відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими , а тому у задоволені позову слід відмовити.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.9,69-71, 97,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністартивного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Щавінський В. Р.