КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2011 року 8099/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання –Талалакіну С.М. за участю представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Дочірнього підприємства «Адідас-Україна»
до Київської обласної митниці (Відповідач -1) та Головного управління Державного казначейства України у Київській області (Відповідач-2)
за участю Прокуратури Київської області
про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №122000106/0/01420 від 17.07.2010 р., скасування рішення Бориспільської митниці №122000106/2010/002295/1 від 29.07.2010 р. про визначення митної вартості, зобов’язання відповідача визначити митну вартість товарів, які імпортуються в Україну за вантажною митною декларацією №122000113/2010/016143 від 12.07.2010 р. за методом оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, -
в с т а н о в и в:
Дочірнє підприємство «Адідас-Україна» звернулось до суду з позовом до Бориспільської митниці та Головного управління Державного казначейства України у Київській області з вимогами:
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №122000106/0/01420 від 17.07.2010 р.;
- скасувати рішення Бориспільської митниці №122000106/2010/002295/1 від 29.07.2010 р. про визначення митної вартості;
- зобов’язати визначити митну вартість товарів, які імпортуються в Україну за ВМД №122000113/2010/016143 від 12.07.2010 р. за методом оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Київській області суму надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 12903,92 грн.
- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України у Київській області суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 12903,92 грн.
Згідно ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Наказом Державної митної служби №1148 від 05.10.2010 р. «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих в місті Києві та Київській області» було припинено діяльність Бориспільської митниці шляхом приєднання її до Київської обласної митниці. Внаслідок припинення діяльності Бориспільської митниці, Київську обласну було визначено її правонаступником, у зв’язку з чим судом здійснено заміну відповідача Бориспільської митниці на Київську обласну митницю.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 01.09.2008 р. ДП «Адідас-Україна» та іноземний продавець «adidas International Trading BV» Atlas Arena, Africa Building Hoogoordeereef 9a 1101 BA Amsterdam ZO The Netherlands уклали контракт на поставку товару №SМА1 adiUKR-BV2 (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та зобов'язується оплатити фірмові товари, які відповідають міжнародним стандартам якості. Ціни на товар вказуються в інвойсах та встановлюються в доларах США або ЄВРО. Загальна сума контракту складає 500000000,00 доларів США (п.2.1).
Вказує, що 12.07.2010 р. позивач через декларанта ПП «Агропромресурс» (особа уповноважена на декларування) подав до відділу контролю митної вартості Бориспільської митниці, п/п «Бориспіль-аеропорт» ВМД №122000113/2010/014283 для оформлення документів, які стосуються імпорту товарів, а саме: (куртки чоловічі текстильні з бавовни: арт. Р87487 (бавовна 100%) р-р S..XL- 264 шт. та арт. Р87489 (бавовна 100%) р-р S..XL - 264 шт. штани текстильні жіночі із бавовни арт. 87369 (бавовна 100%) р-р 32...42 - 264 шт. (далі - Товар).
Пояснює, що вантажна митна декларація базувались на об'єктивних, документально підтверджених даних, які були сформовані на основі інвойсів № 20537312 та №20537313, №20539867. Митна вартість Товару була визначена виходячи з ціни Контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 МК України.
Документи були надані Позивачем в підтвердження митної вартості товару за ціною угоди відповідно до «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766 (далі - Порядок), та відповідно до умов купівлі-продажу за Контрактом.
Однак, 12.07.2010 р. Бориспільська митниця видала представникові позивача картку відмови в митному оформленні №122000106/0/01420, де було зазначено причини відмови - у зв’язку з винесенням рішенням щодо визначення митної вартості.
Вказує, що враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності позивачем було прийнято рішення про здійснення митного оформлення Товару не за ціною Контракту, а за ціною яка була визначена Бориспільською митницею, про що було зазначено в новій декларації від 04.08.2010 р.
Зазначає, що посадовими особами Бориспільської митниці не було зазначено в рішенні про визначення митної вартості товарів від 29.07.2010 р., про причини неможливості застосувати метод ціни угоди. Не було витребувано у Позивача додаткові документи або відомості, якщо подані документи вважались недостатніми, не повідомлено Позивача чим обґрунтовуються сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей.
Вважає, що у Бориспільської митниці були всі дані для визначення митної вартості за ціною угоди, тому картка відмови в митному оформленні №122000106/0/01420 від 12.07.2010 р., а також рішення №122000106/2010/002295/1 від 29.07.2010 р. про визначення митної вартості товарів винесені з порушенням норм чинного законодавства України. У митного органу не було підстав застосування методу №6, а тому корегування вартості товарів за вказаним методом є необґрунтованим, відповідно є необґрунтованими нарахування для Позивача податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 24087,32 грн. та ввізного мита в розмірі 12903,92 грн.
У судових засіданнях представник відповідача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач-1 – Київська обласна митниця проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї позиції вказує, що 12.07.2010 р. позивач до митного оформлення подав ВМД №122000113/2010/014283 та пакет документів для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких, зазначений в гр.44 ВМД. Однак, відповідно п.7 Порядку не було надано митному органу обов'язкових документів, а саме: рішення митного органу про визначення митної вартості раніше звезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом).
Саме тому, відповідно до п.11 Порядку посадовою особою митниці було запропоновано декларанту ДП «Адідас-Україна» Прокопі О.І. надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: платіжне доручення, прайс-лист, попередні митні оформлення, інші цінові документи. Дані вимоги зазначені на лицьовій стороні декларації митної вартості, про що повідомлено декларанта під підпис.
Крім цього, особа уповноважена на декларування Прокопа О.І. 21.07.2010 р. на підставі ч. 2 п. 13 Порядку на лицьовій стороні декларації митної вартості №122000113/2010/014283 було вчинено запис «Надати перелічені документи не маю можливості». Отже, особою уповноваженою на декларування не було надано жодного із запитуваних документів, що могли б підтвердити заявлену митну вартість.
Вказує, що п.14 Порядку визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Вказує, що особою уповноваженою на декларування у пункті 7(a) у декларації митної вартості від 12.07.2010 р. №122000113/2010/014283 було зазначено, що покупець ДП «Адідас-Україна» та продавець «adidas International Trading BV» є взаємопов'язаними між собою особами, однак їхні відносини не вплинули на ціну товару.
Зазначає, що відповідно до п.9 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець ї власником акцій або частини статутного капіталу продавця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Такі документи не були надані до митного оформлення під час подання вантажної митної декларації, і таким чином, позивач не довів задекларовану митну вартість товару.
Вказує, що доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта.
Пояснює, що відповідно до ч. 1 ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюються за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних ) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Згідно з ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, було прийнято рішення про здійснення коригування товарів за резервним методом згідно ст.273 МК України.
Правомірність та необхідність застосування шостого (резервного) методу відповідач обґрунтовує неможливістю застосувати інший метод визначення митної вартості ввезеного товару.
Вказує, що позивач мав можливість скористатись правом випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, що передбачено Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 р. №230 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2008 р. №259/14950). Позивач не використавши своє право випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, а здійснив дії щодо узгодження податкового зобов’язання шляхом подачі нової вантажної митної декларації від 04.08.2010 р. №122000113/2010/016143, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
У судових засіданнях представник відповідача також заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
Відповідач-2 – Головне управління Державного казначейства України у Київській області проти позову заперечував. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що ст. 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
На виконання вказаної норми розроблено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справленням яких покладається на митні органи, затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державним Казначейством України від 20.07.2007. р. №611/147 зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.09.2007 р. №1095/14362.
Згідно даного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації
Вказує, що на даний час висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України на користь позивача від відповідача до ГУ ДКУ у Київській області не надходило, а отже підстав для відшкодування не було.
У судових засіданнях представник відповідача також заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.
Прокуратура Київської області письмових пояснень по суті позову суду не надала, однак у судових засіданнях представник прокуратури проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2008 р. ДП «Адідас-Україна» та іноземний продавець «adidas International Trading BV» Atlas Arena, Africa Building Hoogoordeereef 9a 1101 BA Amsterdam ZO The Netherlands уклали контракт на поставку товару № SМА1 adiUKR-BV2.
Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та зобов'язується оплатити фірмові товари, які відповідають міжнародним стандартам якості. Ціни на товар вказуються в інвойсах та встановлюються в доларах США або ЄВРО. Загальна сума контракту складає 500000000,00 доларів США (п.2.1).
12.07.2010 р. позивач через декларанта ПП «Агропромресурс» (особа уповноважена на декларування Прокопа О.І.) в порядку ч.1 ст.262 МК України подав до відділу контролю митної вартості Бориспільської митниці, п/п «Бориспіль-аеропорт» ВМД №122000113/2010/014283 для оформлення документів, які стосуються імпорту товарів, а саме: (куртки чоловічі текстильні з бавовни: арт. Р87487 (бавовна 100%) р-р S..XL- 264 шт. та арт. Р87489 (бавовна 100%) р-р S..XL - 264 шт. штани текстильні жіночі із бавовни арт. 87369 (бавовна 100%) р-р 32...42 - 264 шт.
Як передбачено абз.1 ст.264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з абз.2 ст.264 МК України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Як вбачається з матеріалів справи особою, уповноваженою на декларування не було надано митному органу одного з обов’язкових документів, що передбачений п.7 Порядку а саме: рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом).
Крім цього, особа уповноважена на декларування у пункті 7(a) у декларації митної вартості №122000113/2010/014283 від 12.07.2010 р. було зазначено, що покупець ДП «Адідас-Україна» та продавець «adidas International Trading BV» є взаємопов'язаними між собою особами, однак їхні відносини не вплинули на ціну товару,
Відповідно до п.9 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець ї власником акцій або частини статутного капіталу продавця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Судом встановлено, що такі документи не були надані до митного оформлення під час подання вантажної митної декларації і таким чином позивач не довів задекларовану митну вартість товару.
Згідно п.11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Відповідно до вимог п.11 Порядку на декларації митної вартості ДМВ-1 від 12.07.2010 р. №122000113/2010/014283 в графі «Для відміток митниці» посадовою особою митного органу було зроблено запис про необхідність подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: платіжне доручення, прайс-лист, попередні митні оформлення, інші цінові документи. Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на лицьовій стороні декларації митної вартості, про що повідомлено декларанта під підпис.
Особою уповноваженою позивачем на декларування 21.07.2010 р. на підставі ч. 2 п. 13 Порядку на лицьовій стороні декларації митної вартості №122000113/2010/014283 було вчинено запис «Надати перелічені документи не маю можливості».
У зв’язку з цим 12.07.2010 р. Бориспільською митницею була прийнята картка відмови в митному оформленні №122000106/0/01420.
Згідно абз.8 ст.264 МК України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.
Однак, під час митного оформлення ввезеного Товару, позивачем картка відмови в прийнятті митної декларації не оскаржувалась.
29.07.2010 р. інспектором Бориспільської митниці Жданович М.М. було прийнято рішення №122000106/2010/002295/1 про визначення митної вартості товарів до декларації митної вартості №122000113/2010/014283, яким митна вартість товару була визначена в сумі 22725,12 доларів США. Вказане рішення також позивачем не оскаржувалось.
04.08.2010 р. позивачем подано нову ВМД №122000113/2010/016143 від 04.08.2010 р. де митна вартість товару була визначена позивачем на підставі рішення посадових осіб митного органу. Крім цього, позивачем було сплачено до державного бюджету податок на додану вартість та ввізне мито на підставі визначеної митним органом митної вартості товару відповідно заявленої в цій декларації.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Визначення митної вартості ввезених товарів здійснюється митними органами в порядку визначеними ст.ст.267-273 МК України та згідно положень Порядку.
Пунктом 14 Порядку визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Зі змісту частин 1-5 статті 266 МК України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Системний аналіз ст.265-273 МК України та ст.71 КАС України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження порядку визначення митної вартості. Вказані обмеження полягають у обов’язковості послідовного застосування методів визначення митної вартості. Зважаючи на вимоги ч.2 ст.71 КАС України, у разі застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, обов’язком митного органу є доведення суду неможливості застосування методів передбачених ст.ст.267-269,271,272 МК України.
Вказаний обов’язок Відповідач-1 виконав належним чином та під час судового розгляду справи обґрунтував необхідність застосування резервного (шостого) методу.
Як вбачається з матеріалів справи у зв’язку з невиконанням вимог митниці у наданні додаткових документів, митний орган не мав можливості застосовувати метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1, передбачено ст.267 МК України).
Метод 2 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачений ст.268 МК України) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.
Оскільки інформація про фізичні характеристики ідентичних товарів та країна походження відсутня, то використання даного методу згідно ст.268 МК України було неможливим.
Метод 3 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних і аналогічних товарів, передбачений ст.269 МК України) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.
Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то використання даного методу згідно ст.269 МК України було неможливим.
Застосування методів 4, 5 згідно ст.271-272 МК України за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні не видається можливим.
За таких обставин суд погоджується з твердженням відповідача про неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 МК України, митна вартість митним органом була правомірно встановлено з використанням резервного методу визначення митної вартості, передбаченого п.6 ч. 1 ст. 266, ст.273 МК України.
Відповідно до цього суд вважає, що картка відмови в митному оформленні №122000106/0/01420 від 12.07.2010 р. та рішення №122000106/2010/002295/1 від 29.07.2010 р. про визначення митної вартості винесені правомірно, а тому підстав для їх скасування немає.
Згідно п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов’язань при імпорті є дата подання митної декларації із значенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Відповідно до п.4.1.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ платник податків самостійно нараховує суму податкового зобов’язання, крім випадків, передбачених п.п. «г» п.4.2.2 п.4.2, а також п.4.3 цієї статті.
Пунктом 5.1 ст.5 вказаного закону передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Згідно з абз.3 ст.264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов’язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
У зв’язку з тим, що позивач не оскаржив картку відмови в прийнятті митної декларації №122000106/0/01420 від 12.07.2010 р. та не використав своє право випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, а здійснив дії щодо самостійного узгодження податкового зобов’язання шляхом подачі нової вантажної митної декларації №122000106/2010/002295/1 від 29.07.2010 р., то за таких обставин вимога позивача про стягнення з державного бюджетного бюджету сплачених сум податку на додану вартість та ввізного мита є безпідставними.
Керуючись ст.ст.9,69-71, 97,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністартивного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Щавінський В. Р.
Постанова у повному обсязі виготовлена 18 квітня 2011 року.