ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" червня 2011 р. Справа № 2a-1824/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Урядко Р.Я.,
відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 386,48 грн,-
ВСТАНОВИВ:
01 червня 2011 року Долинська об’єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 586,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 586,48 грн.
29.06.2011 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог шляхом їх зменшення, відповідно до якої, представник позивача просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 386,48 грн.
Відповідач повторно в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи, своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався, про причини неприбуття суд не повідомив та не направив жодних заяв про відкладення справи чи проведення судового розгляду без його участі.
Відповідно до вимог статті 128 КАС України повторне неприбуття в судове засідання без поважних причин відповідача чи його представника або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковим кодексом України визначені види податків та зборів, які є обов’язковими до сплати на усій території України. Згідно підпункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов’язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, та відповідно до вимог статті 36 Податкового кодексу є податковим обов’язком. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» (далі – Закон), із змінами та доповненнями, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до статті 14 Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно положень статті 17 Закону податкове зобов’язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Статтею 27 Закону передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Відповідно до пункту 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000 року (надалі - Закон) платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків ( підпункт 5.4.1. пункт 5.4 статті 5 Закону).
Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (абзац 2 підпункту 6.2.2).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу першої податкової вимоги за № 1/680 від 23.02.2009 року на суму 204,58 грн. і другої податкової вимоги за № 2/1255 від 27.03.2009 року на суму 267,57 грн., які отримані представником відповідача 26.02.2009 року та 01.04.2009 року.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до поданих декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009р. та 2010р. за відповідачем рахується заборгованість по оренднії платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 386,48 грн. Заборгованість по сплаті орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виникла внаслідок несплати відповідачем узгодженої суми податку.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 386,48 гривень за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах в судовому порядку.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідент.код НОМЕР_1), с. Підбережжя, Болехівський район, Івано-Франківська область, 77212 в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 386,48 грн. (триста вісімдесят шість гривень сорок вісім копійок) за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать відповідачу, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих у банківських установах.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 04.07.2011 року.