Справа № 2-405/07

РІШЕННЯ

 іменем України

25 травня 2007 року Комсомольский районний суд м. Херсона у складі:

судді Радченко г.А.

при секретарі Собчук А.В.,

за участю адвокатів ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за

позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  3-я особа: приватний

нотаріус ОСОБА_7 про визнання недійсним договору міни та

визнання права власності на 112 частину житлового будинку,

встановив:

В вересні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом,  в якому просив визнати недійсною угоду міни від 09.08.2005 року,  укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_7 та визнати за ним право власності на 112 частину будинку АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обгрунтував тим,  що з 1985 року проживав в цивільному шлюбі з ОСОБА_4,  від якого вони мають двох дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1. їх сім"я мешкала за адресою: АДРЕСА_2,  вели спільне господарство та мали сумісний бюджет. Спірний будинок,  який був предметом міни між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  будували за спільні кошти під час сумісного проживання. В серпні 2005 року йому стало відомо,  що ОСОБА_4 без його відома уклала з ОСОБА_5 угоду міни вказаного будинку на квартиру,  що належала ОСОБА_5 в м. Херсоні по вул. Лавреньова. Цим ОСОБА_4 порушила його майнові права.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги уточнив,  просив визнати за ним право власності на 54\100 частин житлового будинку АДРЕСА_1,  відповідно до варіанту 2 додаткового висновку будівельно-технічної експертизи від 19 травня 2007 року. В судовому засіданні пояснив,  що з 1986 року проживав разом з ОСОБА_4 у цивільному шлюбі до початку 2005 року. Після народження дітей в 1988 році вони вирішили збудувати в с. Приозерне будинок,  щоб використовувати його як дачу. Учгосп "Приозерне" виділив йому земельну ділянку в с. Комишани під будівництво будинку,  яку він згодом оформив на ім"я ОСОБА_4. Він мав значний дохід,  оскільки працював головним лікарем,  та половину заробітної плати віддавав на будівництво цього будинку. Також він самостійно купував будівельні матеріали,  більша частина документыв на які не зберіглася,  робив скважину,  водопровід,  купував труби,  привіз санітарну кабіну,  яку вони використали як надвірний туалет та душ. Для кладки стін він наймав робітників,  яким платив за роботу. Штукатурили будинок

теж наймані ним робітники. Згодом дізнався,  що ОСОБА_4 оформила документи,  яким будинок був прийнятий в експлуатацію,  на своє ім"я та уклала без його відома угоду,  яким обміняла сумісний будинок на квартиру. Просив позов задовольнити.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала,  пояснила,  що сторони перебували у фактичних шлюбних стосунках на час спільного будівництва спірного будинку,  тому до цих відносин мають застосовуватися норми ЦК України в редакції 1963 року. Оскільки в судовому засіданні встановлено,  що сторони спільною працею та за спільні кошти будували цей будинок,  то їх доля повинна встановлюватися відповідно до вкладу кожної сторони в будівництво будинку. Сторонами надані накладні та квитанції,  які підтверджують участь кожного в будівництві будинку. Вважає,  що при визначенні долі ОСОБА_4,  неможливо приймати до уваги квитанцію на цеглу на ім"я другої особи,  оскільки відсутні інші письмові документи про купівлю цегли саме ОСОБА_4. Проведеною будівельно-технічною експертизою встановлено,  що вклад позивача в будівництво будинку складає 95660 грн,  або 54|100 частин від вартості всього будинку,  а відповідача відповідно - 46J100 частин. При визнанні права власності за позивачем на частину будинку,  договір міни цого будинку на квартиру,  укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без згоди ОСОБА_3,  має бути визнаний недійсним.  Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила,  що дійсно у 1986 році вона зійшлася з ОСОБА_3 і проживала з ним по вул. Р.Люксембург в м. Херсоні з його батьками. У 1988 році у них народилися доньки,  і вони вирішили побудувати будинок в сел.Приозерне. Ділянку під будівництво було виділено їй учгоспом "Приозерний" на підставі рішення селищної Ради в 1990 році площею 0, 9 га. Будувала цей будинок вона сама на кошти від продажу квартири по АДРЕСА_2 та дачі на річці Дніпро. Вона купувала будівельні матеріали,  наймала робітників для кладки стін. Інші роботи проводила своїма силами та з допомогою родичів. Будинок був фактично побудований в 1993 році,  а прийнятий в експлуатацію в 2005 році,  коли з ОСОБА_3 вона вже не проживала. Вважає надані позивачем документи на будівельні матеріали фальшивими,  а експертизу неправильною. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_2  в судовому засіданні позов не визнав та пояснив,  що ОСОБА_4 з ОСОБА_3 проживали в фактичних брачних відносинах до того часу,  як вона виписалася з будинку батьків по вул. Р.Люксембург. В цей час будувався і спірний будинок за рахунок його доверительки. Якщо позивачем і надавалась допомога по будівництву будинку,  то це не тягне ніяких правових наслідків,  оскільки тільки після введення в дію Сімейного Кодексу України сумісно нажите майно між чоловіком та жінкою в період фактичних шлюбних відносин,  може бути визнане спільною сумісною власністю. Просив в задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила,  що в 2004 році вона познайомилася через агенство з ОСОБА_4 та хотіла обміняти недобудований будинок в с. Комишани на квартиру. Вони домовилися про

 міну,  і коли ОСОБА_4 оформила на себе право вланості на будинок,  вони уклали договір міни будинку на їх квартиру.

3-я особа - приватний нотаріус ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила,  що до неї прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою посвідчення договору міни будинку,  що знаходився в с. Комишани та належав на праві власності ОСОБА_4 та квартири ОСОБА_5. Підстав для сумніву в наданих ними документу не було,  свідчень про знаходження ОСОБА_4 в шлюбі в її паспорті також не було. Вона посвідчила договір міни між вказаними особами. Через 10 днів до неї прийшов ОСОБА_3 та повідомив її,  що він має право на будинок,  який був предметом договору. Вона йому роз"яснила,  що це судовий спір.

Суд,  вислухавши пояснення сторін,  свідків,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що позов підлягає задоволенню з наступниз підстав.

Нормами Кодексу про брак та сім"ю України,  що діяв на час виникнення правовідносин між сторонами та будування спірного будинку,  не передбачалося яких-небудь правових наслідків фактичного сумісного проживання чоловіка та жінки.

Таким чином особи,  які внаслідок спільної праці за час фактичних шлюбних відносин придбали майно,  набувають право власності на нього згідно з п.1  ст. 17 Закону України від 07.02.1991 року „Про власність".

Відповідно до п.1  ст. 17 Закону України „Про власність" майно,  придбане внаслідок спільної праці членів сім"ї,  є їх спільною сумісною власністю,  якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Судом встановлено,  що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 1986 року проживали разом у фактичних шлюбних відносинах,  від чого в них у 1988 році народилися доньки: ОСОБА_9 та ОСОБА_8,  про що к книзі реєстрації актів цивільного стану міського відділу РАЦС є відповідно записи №№ 1403, 1404 від 10.08.1988 року.

Наказом № 22 від 10.04.1990 року по учгоспу "Приозерне" ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку у розмірі 0, 06 на по АДРЕСА_1 для житлового будівництва. Рішенням № 32 виконкому Комишанської селищної Ради народних депутатів від 15.05.1990 року цей наказ було затверджено.

Рішенням № 11 виконкому Комишанської селищної Ради від 4.02.1992 року за ОСОБА_4 була закріплена земельна ділянка в розмірі 0, 03 га до наявної земельної ділянки 0, 06 га,  та всього передано в постійне користування 0, 09 га по АДРЕСА_1 Комсомольського району м. Херсона.

Рішенням виконкому № 36 від 05.04.2005 року виконкому Комишанської селищної ради за ОСОБА_4 затверджено акт прийому одноповерхового житлового будинку з надвірними забудовами по АДРЕСА_1.

З інвентарної справи № 33150 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається,  що спірний будинок та надвірні споруди збудовані в 1990 році,  але за поясненнями сторін будівництво будинку та надвірних будівель велося в основному з 1990 по 1993 роки,  а оздоблювальні роботи - до середини 2004 року.

Свідчень,  що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладалася письмова угода щодо спірного майна,  суду не надано.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив,  що варив зі свого металу для ОСОБА_3 ворота,  які той ставив в будинку учгоспа "Приозерне".

Свідок ОСОБА_11 пояснив,  що допомогав ОСОБА_3 через приватного підприємця купувати цеглу,  яка останньому за його словами потрібна була для будівництва дачі в с. Приозерне.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив,  що є сусідом сторін та проживає в учгоспі Приозерне. Він бачив як ОСОБА_3 завозив на ділянку каміння,  цеглу,  сваї,  шифер,  металеві балки та розраховувався з водієм,  який привозив цеглу. Для кладки стін будинку із цегли запрошував робітників. Він та ОСОБА_4 працювали на будівництві будинку самі.

Свідок ОСОБА_13 також пояснила,  що ОСОБА_3 завозив на будівництво будинку в с. Приозерне будівельні матеріали та сам там працював.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили,  що їх син ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_4 з 1986 ро до початку 2005 року. ОСОБА_4 проживала та була прописана в їх будинку по вул. Р.Люксембург,  доки не виписалася самостоійно,  оскільки їй треба було прописатися в будинку АДРЕСА_3,  який вона самостійно купила. їх син та ОСОБА_4 будували також будинок в с. Приозерне,  який хотіли використовувати як дачу. Вони допомагали своєму сину на будівництві цього будинку. ОСОБА_15 копав траншеї під фундамент,  носив цементний розчин.

Свідки ОСОБА_16,  ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснили,  що в ОСОБА_4 була квартира,  яку вона продала,  а гроші використовувала для будівництва будинку в с. Приозерне. Вона купувала будівельні матеріали на заводі напівпровідникових приладів,  на якому працювала.

Свідок ОСОБА_19 пояснила,  що працювала разом з ОСОБА_4 на заводі напівпровідникових приладів з 1986 по 1993 роки. ОСОБА_4 просила її купити цеглу для будівництво будинку в с. Приозерне. Вона виписувала накладні на своє ім"я,  але гроші на це давала ОСОБА_4. Цю цеглу вона завозила в с. Приозерне на земельну ділянку ОСОБА_4.

З наданих суду ОСОБА_3 документів вбачається,  що їм придбано по накладній № 9 від 9.08.1991 року дошка соснова в розмірі 5 мЗ,  по накладній № 7 від липня 1991 року 1500 шт цегли силікатної,  каменю бутового - 107 м3 та шиферу 100 шт.,  по накладній № 20848 від 19.11.1992 року 10968 шт цегли силікатної,  за квитанцією № 46 від 21.01.1993 року 5 т цементу,  за квитанцією від 30.05.1992 року каменю стінового 29 мЗ та за квітанцією № 1 від 1997 року 1 т цементу.

Відповідно до вищевказаної накладної № 9 від серпня 1991 року ОСОБА_3 купувалося 6 шт двірних блоків та 6 шт віконних блоків. Але за його поясненнями в судовому засіданні вікна та двері в спірному будинку встановлювалися за рахунок ОСОБА_4,  тому судом не врахувується ця накладна в частині дверей та вікон. Також не може бути взята до уваги накладна № 175 від 7.06.1992 року на цеглу в кількості 8000 шт,  оскільки вона виписана на бланку накладної від 2000 року.

 Відповідачкою ОСОБА_4 підтверджено заказом № 203611467 від 22.10.90 р. та накладною на відпустку товару виготовлення 6 шт віконних блоків та 8 шт. дверних блоків з її матеріалу.

З накладної № 109084 за 1990 рік вбачається,  що ОСОБА_4 було придбано 1000 шт цегли силікатної,  цементу М-300 по накладній № 101833 та оплачено 19.03.1991 p.,  шиферу 150 шт по накладній № 104145 від 1991 року,  шпали 10 шт за накладною № 101499 віл 5.03.1991 року,  доска хвойна в кількості 1 м3 за накладною № 102995 від 22 травня 1990 року,  доска хвойна обрізна 1 м3 за накладною від 22 травня 1990 року,  номер нерозбірливий,  доска 2 м3 за накладною № 104416 від 22.07.1990 року.

Надані ОСОБА_4 суду накладні № 111177 від 1989 року на 3000 шт цегли,  № 111107 від 1990 року на 2742 шт цегли на ім"я Петренко та накладна № 109717 від 11.11.1990 року на дошку в кількості 1 м3 на ім"я ОСОБА_19 не можуть бути взяті судом до уваги,  оскільки виписані не на ім"я відповідача. До пояснень свідка Петренко щодо придбання нею на своє ім"я будівельних матеріалів на прохання та за гроші ОСОБА_4 суд відноситься критично,  оскільки вони більше не підтверджуються об"єктивно ніякими письмовими доказами. Окрім того,  земельна ділянка ОСОБА_4 для будівництва будинку в с. Приозерне надана лише в 1990 році,  а накладна № 111177 на 3000 шт цегли силікатної датована 1989 роком.

Суд при визначенні розміру часток сторін враховує тільки вищевказані докази. Оскільки інші докази про ступінь їх участі працею,  іншими будівельними матеріалами та залученням найманої праці робітників при будівництві спірного будинку у суда відсутні,  то в решті частки сторін визначаються як рівні.

Відповідно до висновку додаткової судово- будівельної експертизи № 70 від 16.04.2007 року та № 108 від 19 травня 2007 року загальна вартість робіт по будівництву житлового будинку та надвірних споруд в АДРЕСА_1 станом на 16.04.2007 року складає 178424 грн,  з них кошторисна вартість будинку з урахуванням вкладу ОСОБА_3 складає 95660 грн,  або 54J100 частин від вартості всієї будівлі,  а ОСОБА_4 - 82764 грн.,  або 46J100 частин.

Суд погоджується з висновками вищевказаної експертизи,  окільки вона проведена з дотриманням закону та з урахуванням наданих суду письмових доказів.

Відповідно до  ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства. Статтею 215 ч.1 ЦК України передбачено,  що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог,  які встановлені частинами першою-третьою  ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі  ст.  369 ЦК України розпорядження майном,  що є у спільній сумісній власності,  здійснюється за згодою всіх співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном,  вчинений одним із співвласників,  може бути визнаний судом незійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника,  який вчинив правочин,  необхідних повноважень.

Оскільки договір міни будинку АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_4 від 9.08.2005 року,  укладений з однієї сторони ОСОБА_4 і з другою

сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без урахування того,  що ОСОБА_3 є власником 54|100 частини житлового будинку,  та без його згоди на це,  він є недійсним.

Відповідно до ч.1  ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все,  що вона одержала на виконання цього правочину.

В судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила,  що при обміні вона сплатила ОСОБА_4 різниці у вартості обмінюваного майна в сумі 2120 грн.,  про що надала нотаріально посвідчену заяву. ОСОБА_4 не заперечувала проти отримання від ОСОБА_5 цих сум.

Таким чином,  ОСОБА_4 повинна повернути ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_4 та 2120 грн. ОСОБА_6,  а ОСОБА_6 і ОСОБА_5 повині повернути ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 10, 11, 60, 213 ЦПК України,   ст.  ст. 203, 215, 216, 368, 369 ЦК України,  Законом України "Про власність",   ст.  ст.  112, 113 ЦК України (в ред. 1960 р),  суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 54|100 будинку АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір міни будинку АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_4 від 9.08.2005 року,  укладений з однієї сторони ОСОБА_4 і з другою сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Зобов"язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_6,  ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_4 та 2120 грн. повернути ОСОБА_6,  а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов"язати повернути ОСОБА_4 та ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня винесення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.