ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2011 р. (11:42) Справа №2а-4994/11/0170/22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1,
від позивача – ОСОБА_2,
від відповідача – Грязнова Г.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим
про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обставини справи. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00004141700 та №0004151700 від 20.04.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що збільшення податкових зобовязань по ПДФО на 10070,05 грн. здійснено неправомірно, оскільки при проведенні перевірки було безпідставно невраховані витрати за період підприємницької діяльності. Штраф (санкція) накладені всупереч вимогам ст. 250 Господарського кодексу України із закінченням встановлених законодавством строків їх застосування.
Ухвалами суду від 05.05.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, та після закінчення підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позові, просили останні задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі з підстав зазначених у письмових запереченнях.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
На підставі направлення на перевірку від 10 березня 2011 року № 173/Д/17-01 Джанкойською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року про що складно акт від 08 квітня 2011 року № 33/17-01/НОМЕР_1.
У відповідності до висновків перевірки та виявлених порушень складені наступні податкові повідомлення рішення: №0004141700 на суму 160 гривен за порушення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 року №98/96-ВР на підставі підпункту 3 підпункту 5 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України; а також № 0004151700 - про збільшення податкових зобов’язань на суму 10070,05 грн. за порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року і п.7.1 ст. 7, п.п.9.12.1, п.п.9.12.2 ст. 9, п. 22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. №889-ІУ на підставі підпункту 5 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень судом встановлено наступне.
Як вбачається із акту перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлена різниця, завищені витрати за 2008 рік у розмірі 25 495грн., за 2009 рік у розмірі 43 577грн.
Відповідно до Додатку № 7 до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю", затверджену Наказом ДПА України від 21.04.1993р. № 12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за № 64, із змінами і доповненнями (далі –Інструкція) Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництво". Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає. Не включаються у влові витрати і валовий дохід суми ПДВ, які входять в ціну придбаних і проданих товарів робіт, послуг) відповідно.
Згідно п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями) - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не надасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Із матеріалів справи та пояснень представників сторін беззаперечно встановлено, що опис наданих до перевірки документів складений особисто фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в присутності головного державного податкового ревізора - інспектора сектору оподаткування фізичних осіб Нижньогірського відділення Джанкойської ОДПІ - Гамза А.М. До перевірки надані документи тільки за 2010 рік: книга РРО, книга обліку доходів і витрат, договори, первинні документи. Первинні документи -накладні, податкові накладні, чеки і т.п., а також книга обліку доходів і витрат за 2008-2009 рік фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до перевірки не надані. Про останнє в ході перевірки позивачу був наданий запит № 863/Д/17-0 від 20.03.2011 року для одержання необхідних документів до перевірки. Згідно відповіді від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за вх. №2106/Д від 21.03.2011р. для проведення документальної перевірки первинні документи за 2008- 2009 рік надати остання не може з причини їх втрати.
Як вбачається із пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПКУ), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського облі ку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПКУ, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу, визначено пунктом 44.5 статтею 44 ПКУ.
Письмової заяви до ДПІ від ФОП ОСОБА_1 про втрату первинних документів за 2008-2009 рік до ДПІ не надходило та зворотного в судовому засіданні не доведено.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, визначено пунктом 44.6 статтею 44 ПКУ.
Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПКУ, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків — фізичної особи або посадової особи платника податків — юридичної особи).
Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Первинні документи в порушення зазначених норм позивачем не були надані і протягом трьох робочих днів з дня отримання акту перевірки.
Відповідно до статті 13 Інструкції оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам і підприємництву.
Норма витрат для здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну згідно Додатку № 6 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю», затвердженою Наказом ДПАУ від 21.04.1993р. №12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1993р. за №64, із змінами і доповненнями що діяли в періоді, що перевіряється, встановлена у розмірі 25%.
Витрати за даними декларацій про доходи за 2008 рік склали 34 746,0 грн., за результатами перевірки склали 9 251 грн., з розрахунку 25 % від суми валових доходів (37005,00грн х 25% = 9251,25грн), різниця склала 25495,0грн.
Витрати за даними декларацій про доходи за 2009 рік склали 60 190,0 грн., за результатами перевірки склали 16 613 грн., з розрахунку 25 % від суми валових доходів (66450,00грн х 25% = 16612,50 грн.), різниця склала 43 577,0грн.
Оподатковуваний дохід за даними декларацій про доходи за 2008 рік склав 2259,0 грн., за результатами перевірки визначений у сумі 27754 грн. (37005,0 - 9251,0). Остаточна сума податкових зобов'язань за 2008 рік по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за результатами перевірки визначена у сумі 3360,10 грн.(27754,0грн. х 15% (ставка податку) - 803,0 грн. (сплата за торговий патент за 2008 рік).
Оподатковуваний дохід за даними декларацій про доходи за 2009 рік склав 6260,0грн., за результатами перевірки визначений у сумі 49837,0 грн. (66450,0 - 16613,0). Остаточна сума податкових зобов'язань за 2009 рік по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за результатами перевірки визначена у сумі 6524,55 грн.(49837грн. х 15% (ставка податку) - 951,0грн. ( сплата за торговий патент за 2009 рік).
Оподатковуваний дохід за даними декларацій про доходи та результатами перевірки за 2010 рік склав 7656,0грн. Остаточна сума податкових зобов'язань за 2010 рік по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за результатами перевірки визначена у сумі 188,40 грн. (7656,0грн. х 15% (ставка податку) - 960,0грн. (сплата за торговий патент за 2010 рік).
З наведених підстав суд приходить до висновку, що відповідачем цілком законно та обґрунтовано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 10 073,05 грн., в тому числі за 2008 рік у розмірі 3360,10 грн., за 2009 рік у розмірі 6524,55 грн., за 2010 рік у розмірі 188,40 грн.
Що ж стосується наданих позивачем під час розгляду справи додаткових документів та договорів, які на думку позивача підтверджують суми витрат, суд зазначає наступне.
Договір позички від 01.01.2008 року та договір позички від 01.01.2009 року до перевірки не було надавались, а було надано договір позички б/н від 01.03.2010 року, що відображено в п.1.8 акту перевірки. Згідно договору позички б/н від 01.03.2010р. - позичкодавець ОСОБА_2 передає користувачеві фізичний особі - підприємцю ОСОБА_1 частину нежитлової будівлі - складу площею 22,4кв.м. для користування на 1 рік, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Пункт 7.9. (про вартість позички) в договорі від 01.03.2010р. був відсутній, аналогічно і в договорі від 01.02.2011 року.
Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Як же вбачається із заяви на придбання торгового патенту вх.№1330/Д від 20.02.2007р. на період з 01.03.2007 року по 28.02.2008 року, від ФОП ОСОБА_1 в графі – «назва, дата, номер документу, що засвідчує право власності» зазначено: договір оренди від 01.04.2007р. та при цьому до заяви надано договір оренди нежитлового приміщення від 10.02.2007 року.
До заяви на придбання торгового патенту за вх. №2486/Д від 31.03.2008р. на період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, від ФОП ОСОБА_1 також надано договір оренди нежитлового приміщення від 10.02.2007 року.
Згідно заяви на придбання торгового патенту вх. №2565/Д від 23.03.2009р. від ФОП ОСОБА_1 в графі – «назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності – вказано» зазначено: договір оренди від 01.04.2009 р. та до заяви надано договір оренди нежитлового приміщення б/н без дати, в п.3 вказано термін оренди з 01.04.2009 року по 01.03.2010 року.
З наведених підстав, до наданих позивачем до суду договорів позички від 01.01.2008 року та від 01.01.2009 року, суд ставиться критично та до уваги їх не приймає і розцінює останнє як спосіб захисту своїх прав з метою уникнення штрафних санкцій.
Також перевіркою встановлено, порушення ст. 1, ст.2, ст.3, ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» №98/96-ВР від 23.03.96 (зі змінами і доповненнями) - за період з 11.03.2008р. по 31.03.2008р. здійснювалися розрахунки за готівку з застосуванням реєстратора розрахункових операцій, по місцезнаходженню АДРЕСА_1, магазин, в період відсутності торгового патента.
Відповідно пункту 125.1 статті 125 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями «Суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги: за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.4 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу (крім діяльності у сфері розваг), сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць» була застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 160,0 грн. ( 80,0 грн.(сплата за один місяць) х 2= 160,0грн.).
Згідно вимогам статті 250 Господарського Кодексу України із змінами та доповненнями: Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як і через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.
Згідно із ст.ст.102,114 ПКУ граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу», «не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань".
З наведених підстав суд вважає необґрунтованим пояснення позивача, щодо тієї підстави, що при обґрунтуванні строків про накладення штрафу необхідно було керуватись нормами саме Господарського Кодексу України.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 08.07.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 13.07.2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.