ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2011 р. (12:08) Справа №2а-4324/11/0170/22

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участю представників сторін:

          від позивача – Птіцин О.М.,

від відповідача – не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом         

Закритого акціонерного товариства  “Жилстрой-99”       

до   Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим              

про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень.

Обставини справи. ЗАТ “Жилстрой-99” звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до ДПІ в м. Керчі, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003461502/0 від 10.12.2010 року, №0003461502/1 від 27.12.2010 року та №0003461502/2 від 25.01.2011 року про застосування 50% штрафних санкцій у сумі 17 949,50 грн. за несвоєчасно сплачені податкові зобов’язання з ПДВ за серпень 2009 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. Зазначив, що ДПІ в м. Керчі застосовано 50% штрафних санкцій за несвоєчасно сплачені податкові зобов’язання з ПДВ за серпень 2009р., за наслідками самостійного перерозподілу поточних платежів,  тому прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0003461502/0 від 10.12.2010 року, №0003461502/1 від 27.12.2010 року та №0003461502/2 від 25.01.2011 року безпідставно визначено штрафні санкції на суму 17 949,50 грн., які підлягають скасуванню, як протиправні.   

Представник відповідача до суду не прибув, повідомлений належним чином,  направив проти позову заперечує та просив в позові відмовити з підстав. Відповідач, зокрема, зазначив, що ДПІ в м. Керчі в ході невиїзної документальної (камеральної) перевірки позивача був встановлений факт порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у вигляді несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання, вказаного ним в податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що слідують за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону для надання податкової декларації. Крім того, направлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Враховуючи клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, на підставі наявних доказів у справі.  

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

          Згідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, як це визначено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.

          Стаття 67 Конституції України визначає обов’язок  кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У грудні 10 ДПІ в м. Керчі була проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ “Жилстрой-99”з питань своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання суми податку на додану вартість декларації з ПДВ за серпень 2009р.

За результатами перевірки складено акт №1731/1502/30411176  від 06.12.10, в якому встановлено порушення позивачем  п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов’язання  з податку на додану вартість за серпень 2009р.  

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 10.12.10 прийнято податкове повідомлення –рішення №0003461502/0, в якому позивач, на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 17 949,50 грн.

Не погодившись із прийнятим ДПІ в м. Керчі повідомленням-рішенням позивач скористався правом апеляційного оскарження в порядку ст. 5 Закону України №2181 та звернувся до контролюючого органу про скасування зазначеного рішення.

Рішенням ДПІ в м. Керчі від 27.12.10, керуючись п.п.1 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за №723/1748, із змінами та доповненнями) ДПІ у м. Керчі залишило без змін зазначене податкове повідомлення-рішення, а скаргу ЗАТ “Жилстрой-99”без задоволення. У зв’язку з чим ДПІ в м. Керчі АРК прийняте  податкове повідомлення рішення №0003461502/1 від 27.12.10.

Рішенням ДПА в АРК від 19.01.11, керуючись п.п.1 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за №723\1748, із змінами та доповненнями) залишено без змін вказані вище податкові повідомлення-рішення, а  скаргу позивача без задоволення. У зв’язку з чим ДПІ в м. Керчі прийнято податкове повідомлення рішення №0003461502/2 від 25.01.11 року.

Рішенням ДПА України від 25.03.11, керуючись п.п.1 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за №723/1748, із змінами та доповненнями) залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача, а  скаргу позивача без задоволення.          При вирішенні спору, суд керувався нормами податкового законодавства, яке діяло на час спірних правовідносин та виходив за наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ДПІ в м. Керчі при проведенні невиїзної документальної перевірки дійшло висновків про наявні порушення термінів сплати ЗАТ “Жилстрой-99” податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2009р. виходячи з наступного.

Так, податкові зобов’язання з ПДВ за серпень 2009р. по терміну сплати 30.09.2009р. фактично погашені:

у сумі 15 155,81грн. - 30.07.2010р., платіжне доручення №468від 30.07.10р. - затримка 129днів;

у сумі 4782,37грн. - 13.08.2010р.,платіжне доручення №513  - затримка 143дня;

у сумі 4955,61грн. - 17.09.2010р., платіжне доручення №602 - затримка 178днів;

у сумі 11005,21грн.-29.10.2010р., платіжне доручення №715 - затримка 220днів.

Однак, висновки акта перевірки ДПІ від 06.12.2010р. суперечать фактичним обставинам встановленим по справі.

Як вбачається з досліджених платіжних документів позивача, а саме: уточнений розрахунок податкових зобов’язань за серпень 2009 року подано 23.03.2010 року, податкове зобов'язання у сумі 35899 грн. із самостійним визначення штрафних санкцій в розмірі 1795 грн., згідно платіжного дорученням №180 фактично сплачене 07.04.2010р. (призначення платежу ПДВ за серпень 2009року).

На зазначеному платіжному дорученні, копія якого залучена до матеріалів справи, є  відмітка банку про проведення платежу в дні їх оформлення. Таким чином, несвоєчасність  сплати податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2009р. з боку ЗАТ “Жилстрой-99” на суму 35899 грн. не відповідає дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при визначенні суми штрафних санкцій виходив з того, що розмір заборгованості зі сплати самостійно узгодженого позивачем податкового зобов’язання зі сплати ПДВ за серпень 2009р. складає 35 899 грн., а розмір нарахованих штрафних санкцій складає 50% від простроченої суми податкових зобов’язань, тобто 17 949,50 грн.  

Таким чином, відповідач вважає, що узгоджені суми по уточненим розрахункам за серпень 2009р., були погашені фактично з затримкою в строки та розмірах, встановлені в акті невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість ЗАТ “Жилстрой-99” від 06.12.2010р.

З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п.п.17.1.7 ст. 17 цього Закону застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законом.

В той же час, дослідивши надані позивачем платіжне доручення, в якому міститься відповідне призначення платежу на оплату поточних зобов’язань протягом перевірених періодів, суд встановив, що висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі.

Державна податкова інспекція у м. Керчі вказує на те, що ЗАТ “Жилстрой-99”з лютого 2008р. є постійним боржником по платежах до бюджету. Згідно п.8.1 ст. 8 Закону України №2181 підприємство знаходиться в податковій заставі.

Відповідач у письмових запереченнях пояснив, що на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов’язань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Таким чином, незалежно від того, що ЗАТ “Жилстрой-99” вказувало призначення платежу як поточні нарахуванні, сплачені суми погашали податковий борг попередніх періодів, узгоджені податкові зобов’язання за серпень 2009р.

Суд не може погодитися з позицією відповідача по справі з наступних підстав.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України “Про платіжні системи і переклад грошей в Україні”  №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.

Відповідно  до ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” немає права на самостійне без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду визначення призначення платежу або зарахування платежу не за призначенням, зазначеним у платіжному документі. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч  волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач  діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України “По порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181є безпідставним.   

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

Суд вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” (на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому,  ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обов’язок юридичної  і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).          

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов’язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу  платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов’язань.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що наданий відповідачем в акті перевірки від 06.12.2010р. розрахунок затримки сплати позивачем узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за серпень 2009 року у сумі 35899 грн. не можна визнати обґрунтованим, зробленим з додержанням зазначених вище положень чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги ЗАТ “Жилстрой-99” щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень ДПІ в м. Керчі АР Крим.

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміні призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем суду не надано.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 08.07.2011 року була оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складено 13.07.2011 року.

Керуючись ст.ст.94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд  -  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

          2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0003461502/0 від 10.12.2010 року, №0003461502/1 від 27.12.2010 року та №0003461502/2 від 25.01.2011 року про застосування 50% штрафних санкцій у сумі 17 949,50 грн. за несвоєчасно сплачені податкові зобов’язання з ПДВ за серпень 2009 року.

          3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства  “Жилстрой-99”3,40грн.  судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

          Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Радчук А.А.