Гагарінський районний суд м. Севастополя

____________________________________________________________________________________

Перша інстанція

Код суду 27-02

Справа № 2а-3380\2010, № 2а-406\20101

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року                            Гагарінський районний суд м. Севастополя

у складі :                   головуючого судді:          Євдокімової І.А.

                                   при секретарі                    Ткаченко      К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі  адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя  про нарахування та стягнення підвищення до пенсії, суд

встановив

          Позивач 19 січня 2010 року  звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України Гагарінського району в м. Севастополі нарахувати та виплатити їй недоплачене підвищення до пенсії за 2009 рік в сумі 1386 грн. 00 коп.., як  дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, мотивуючи тим, що це підвищення до пенсії не виплачувалось у повному обсязі.

          В судове засідання позивач не з'явилася, надав суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

          Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України Гагарінського району м. Севастополя в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

          Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність  сторін.

          Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з серпня 2009 року з наступних підстав.

          Ухвалою від 21 квітня 2011 року заява про поновлення пропущеного строку для звернення до суду  з адміністративним позовом  залишена без розгляду.

          Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 18 березня 1941 року, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом, тому має право користуватися пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, в тому числі  право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.

Згідно зі ст.. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

З 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений - 573 гривні.

          Згідно зі ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у грудні 2008 року   у розмірі - 498 грн..

          Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107 -VI від 28.12.2007 року текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції : "Дітям війни ( крім  тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для  учасників війни".

          Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 підпункт 2 п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 107 -VI від 28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними).

          При цьому Конституційний Суд України неодноразово зазначив, що  Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України  зупиняти дію окремих законів України та (або) будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших Законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини.  Також, Конституційний  Суд України зазначив, що, це суперечить вимогам ст. 3  Закону України " Про соціальний захист дітей війни", згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

          Звуження змісту  та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

          Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

          Відтак, відповідач з 22 травня 2008 року повинно було нарахувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали.

          Якщо чинне правове  положення передбачає певні виплати і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

          З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 ст. 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Відповідно до ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально - економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів ( їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

          Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

          Право на отримання підвищення до пенсії, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

          Отже, положення Законів України "Про державний бюджет України" на відповідний рік, не може бути застосовані в частині розрахунку  розміру цієї допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.

          Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

          Стосовно вимог в частині стягнення конкретного розміру підвищення до пенсії, то суд не може обчислити та визначити конкретній розмір, належний до виплати позивачу, оскільки це повноваження ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя.

          Керуючись  ст. 159-163, 104-105, 161, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", Конституцією України, суд      

ПОСТАНОВИВ

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України Гагарінського району м. Севастополя відповідно до вимоги ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»провести ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року  № 1058-ІV, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених сум.

          Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії сторонами по справі.  

Суддя Гагарінського

Районного суду м. Севастополя                                                                І.А. ОСОБА_3

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили.                                                            

Суддя Гагарінського

Районного суду м. Севастополя                                                                І.А. ОСОБА_3

Гагарінський районний суд м. Севастополя

____________________________________________________________________________________

Перша інстанція

Код суду 27-02

Справа № 2а-3380\2010, 2-а-406\2011

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року                            Гагарінський районний суд м. Севастополя

у складі :                   головуючого судді:          Євдокімової І.А.

                                   при секретарі                    Ткаченко      К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі  адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України Гагарінського району м. Севастополя  про нарахування та стягнення підвищення до пенсії, суд

встановив

          Позивач 19 січня 2010 року  звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України Гагарінського району в м. Севастополі нарахувати та виплатити їй недоплачене підвищення до пенсії за 2009 рік в сумі 1386 грн. 00 коп.., як  дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, мотивуючи тим, що це підвищення до пенсії не виплачувалось у повному обсязі.

          Відповідно до ст.. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом. Для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється  з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Відповідно до ст.. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

          В даному випадку підстав для поновлення строку не встановлено.

          Керуючись ст.. 99, 100 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду  з адміністративним позовом  до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України Гагарінського району м. Севастополя  про нарахування та стягнення підвищення до пенсії –залишити без розгляду.

          Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено  без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Гагарінського

Районного суду м. Севастополя    підпис \                                         ОСОБА_3

З оригіналом згідно

Ухвала не набрала законної сили

Суддя Гагарінського

Районного суду м. Севастополя                                                                І.А. ОСОБА_3