П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року Справа № 2-а-2067/11
Суддя Харківського районного суду Харківської області Ваб`я А.І. розглянувши у приміщенні суду в сел. Покотилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України Харківського району Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому державну та додаткову пенсію виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком з 01.01.2004р. по теперішній час та просить за період з 01.01.2004року по 31.12.2005року установити підвищення до пенсії як інваліду 3 групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, та провести необхідні виплати відповідно до ч.4с.13Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області відкрито скорочене провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України Харківського району Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у адміністративній справі та надав суду заперечення, в яких зазначив, що управління пенсійного фонду України в Харківському районі при нарахуванні основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю керувався нормами Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002року. Крім того зазначив, що захисту підлягають тільки порушені права, а не ті яки можуть бути порушені у майбутньому та посилається на те , що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду.
Відповідно до ч.4ст.183-2КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Позивач є інвалідом 3-ій групи, що підтверджується довідкою МСЕ № 021827, а також перебуває на обліку як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1, яке видане 01.10.2010року, крім того має статус інваліда війни 3 групи , що підтверджується посвідченням НОМЕР_2.
Відповідач не заперечує того факту, що позивач є інвалідом 3-ій групи, та учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та він має статус інваліда війни 3 групи.
Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту».
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов’язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 06.06.1996р. пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (1788-12). В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності —10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності —8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності —6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам — 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України”.
Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам 2 групи - 75% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи –50% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Також, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
Положення п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»- втратило чинність 22.05.2008 року.
Таким чином, протягом періоду часу з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року діяла нова редакція ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що зумовлює відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу пенсії у розміру нижчому, ніж 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії нижче ніж 50% мінімальної пенсії за віком.
Отже, органи Пенсійного фонду України, здійснивши у зазначений період, виплату пенсії у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Таким чином, з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року органи Пенсійного фонду України не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції закону від 06.06.1996 р., оскільки протягом цього часу положення вказаного закону в зазначеній редакції не діяли.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Право позивача на отримання пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»гарантовано також ст. 46 Конституції України.
Порядок перерахунку пенсії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не встановлений, між тим, це є підставою для застосування судом при розгляді цього спору аналогії закону на підставі ч.7 ст.7 КАС України.
Статтею 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(після внесення змін Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідний перерахунок пенсії позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст.ст. 28, 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно чинного законодавства, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В зв'язку з чим, суд не приймає до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закову України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановленим абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. ст. 49, 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2,3,4, категорій.
Частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту»від 23.11.1995року ч.3 ст.13 викладено в такій редакції «інвалідам війни пенсії підвищуються:інвалідам 1 групи у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, 2 групи 350% мінімальної пенсії за віком, 3 групи 200% мінімальної пенсії за віком». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту» ч.4ст.13 викладено в такий редакції: «інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується:інвалідам 1 групи у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб яки втратили працездатність, 2 групи у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб яки втратили працездатність, 3 групи у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб яки втратили працездатність». Цей Закон набрав чинності з 01 січня 2006року.Матеріалами справи встановлено, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії як інваліду війни 3 групи, коли діяла норма закону, яка передбачала підвищення на 200% до Управління пенсійного фонду України в Харківському районі не звертався. У відповідності до ст..45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003року, перерахунок пенсії проводиться з часу звернення із заявою про перерахунок. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до управління Пенсійного фонду Харківського району тільки 27.11.2009року, тобто на час коли ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війні, гарантії їх соціального захисту»діяла в новій редакції, що унеможливлює відповідачу зробити перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни 3 групи в розмірі 200% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Тому суд залишає вимоги позивача про встановлення підвищення до пенсії як інваліду 3 групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2004року по 31.12.2005року без задоволення.
Відповідно до ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача по перерахунку пенсії позивачу є протиправною, та такою, що порушує права позивача, а тому ОСОБА_1 слід здійснити перерахунок пенсії та додаткової пенсії з 01.09.2010р., відповідно до ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де вказано, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорії.
Таким чином, з метою захисту та поновлення прав позивача суд вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати останнього здійснити перерахунок пенсії та виплатити перераховані суми позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6-14, 71, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківської області щодо нездійснення перерахунку та призначення ОСОБА_1 пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Харківському районі Харківської області зробити перерахунок ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести виплати з 01.09.2010 року, відповідно до ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня ії проголошення до адміністративного Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.
Cуддя А.І.Ваб’я